Категорія: Новини

У Полтаві відкрили два центри ветеранського розвитку. Що це таке?

Posted on by v.s

Сьогодні в Полтаві відбулося відкриття одразу двох центрів ветеранського розвитку. 

Ці осередки розташовані на базі Національного університету “Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка” та Полтавського державного медичного університету.

 

 

 

 

Як зрозуміло із загальної спрямованості закладів, перший буде орієнтований на реінтеграцію військовослужбовців, їх ресоціалізацію в цивільному житті, другий – на фізичне та ментальне відновлення. Тут можна буде отримати консультації з різних питань, отримати “дорожню карту” вирішення проблеми, узяти участь в освітніх заходах на кшталт воркшопів, майстер-класів тощо.

 

 

 

 

Окрім того, на базі цих центрів планують готувати помічників ветеранів.

Більше інформації про роботу кожного центру ветеранського розвитку можна знайти на сайтах вишів.

Грати онлайн Slots city

Posted on by Ілона Сторожук

Безліч ігрових автоматів пропонує це онлайн-казино. Слотсіті казино є легальним на території України, тож кожен гемблер може розраховувати на доступ до сертифікованого контенту. Компанію заснували у 2021 році. З цього часу вона працює з дозволом КРАЇЛ.

Ігри Slots city та колекція азартних розваг

На платформі зібрано азартні розробки топових провайдерів мережі. Загальна кількість азартних розваг налічує понад 2000 ігор. Слоти представлені у демонстраційних форматах, що передбачає обертання барабанів без обмежень та фінансових ризиків.

Колекція гральних автоматів включає різні за оформленням, технічними параметрами, тематикою слоти. Крім емуляторів на платформі зібрані віртуальні ігри, карткові, настільні та інші.

Категорії ігор на СлотСіті

Азартний контент на сайті представлений у наступних категоріях:

– усі ігри. Тут зібрані всі доступні ігри, які ви можете запускати безкоштовно або реальні гроші;

– Топ. Добірка найкращих азартних форматів, які мають найвищі рейтинги та мають попит серед зареєстрованих гравців;

– Slots city автомати. Слоти, які працюють через генератор випадкових чисел та визначають позиції призових комбінацій на полі;

– Лайв. Ігрові формати із присутністю дилера на полі. У розділі лайв можна грати з реальним круп’єм, який контролює гру, допомагає визначитися з правилами, робить ігровий процес динамічнішим і нестандартнішим;

– Столи. За столами збираються азартні гравці, які зацікавлені у виграшах;

– Новинки. Для тих, хто шукає нових провайдерів, прагнути протестувати удосконалений контент із цікавим оформленням;

– Вибрані. Формується список гравцем після авторизації на сайті.

Читайте також: Заборона на рекламу казино та букмекерів

Ключові особливості Slots city лайф

У режимі реального часу гравці можуть відкрити для себе велику кількість азартних форматів, які передбачають присутність дилера на полі. Ця категорія включає класичні карткові, настільні ігри, відкриває доступ до сучасних інтерпретацій контенту.

Лайв-ігри відкриваються виключно на реальні гроші, тому попередньо гравець повинен зареєструватися на сайті або увійти до особистого кабінету.

 

Гра Slots city та її переваги

Якщо ви розглядаєте ігровий контент від популярного онлайн-казино, ви можете розраховувати на такі переваги:

  1. Можливість завжди відкривати найкращі ігрові автомати. Клієнтам пропонується різноманітність тематичних напрямів, технічних параметрів та інші переваги.
  2. Відомі правила ігор. Всі ігри супроводжуються детальним описом, завдяки якому ви зможете визначити, чи підходить вам гра чи ні.
  3. Можливість грати у слоти безкоштовно та на реальні гроші. Демонстраційна версія додається до всіх ігрових автоматів.
  4. Чесні виплати за призові комбінації та спеціальні символи. Ви можете розраховувати на гарантований прибуток, оскільки це онлайн-казино працює легально.
  5. Доступ до більш складних алгоритмів ігор, можливість вибрати ігри з реальними дилерами, спеціальними символами та бонусними пропозиціями.

Після ознайомлення з доступними іграми на сайті казино, гравець може визначитись із переліком пріоритетних ігрових форматів. Шляхом запуску слотів безкоштовно ви визначите, який контент буде найбільш прибутковим для гемблінгу.

Зареєстровані гравці можуть використовувати додаткові бонуси, призи від служби підтримки казино. На офіційному сайті прописані всі доступні заохочення, які приносять добрі перспективи заробітку без використання власних коштів.

Більше інформації на сайті: https://thegard.city/articles/313814/vsya-pravda-pro-diyalnist-onlajn-kazino-kosmolot

Доглядають врятованих коней, реабілітують військових і тренують дітей. Цей кінний клуб на Полтавщині продовжує працювати попри війну

Posted on by v.s

Альона Дика з дитинства любила коней, понад десять років займалася верховою їздою в Іспанії, а після повернення в Україну заснувала власний кінний клуб «Ей-Ді». Тут навчають дітей кінному спорту, займаються реабілітацією військових та проводять безкоштовні заняття для дітей з інвалідністю.

Не було змагання, із якого учні не привезли б жодної медалі, а деякі випускники вже працюють тренерами в престижних лондонських клубах. Також під час повномасштабної війни «Ей-Ді» став прихистком для понад пів сотні евакуйованих коней.

Як попри брак коштів кінний клуб працює під час війни, Альона розповіла ШоТам.

Професійно займатись кінним спортом почала на заробітках

– Любов до коней у мене ще з дитинства. Я часто їх малювала, а батьки на зимові свята водили нас у місто покататись верхи. Коли підросла, то дізналася, що мій хрещений має невеличку стайню з кіньми. Десь із десяти років я її відвідувала, спілкувалася з іншими дітьми, які туди приходили, та допомагала доглядати за кіньми. Тоді зрозуміла, що дуже люблю цим займатися.

У 18 років я поїхала за кордон та влаштувалась на роботу хатньою робітницею в одну хорошу сім’ю. Із часом вони стали цікавитися моїми захопленнями, і з’ясувалося, що в їхніх родичів є невелика стайня. Я стала частою гостею цього місця, а потім купила собі першого коня та познайомилася з гарним тренером. Жила там більш як десять років, навчалася в різних закладах, займалася іспанською виїздкою та брала участь у змаганнях. Ми виїжджали в Європу, Німеччину, Францію, Бельгію. В Іспанії цілий культ верхової їзди, і я стала його прихильницею.

2011 року я повернулася в Україну. Із часом ми з чоловіком придбали двох коней, і наші друзі та знайомі часто просили покататись на них. Тоді чоловік спитав, чи не хотіла б я професійно займатись тим, що так люблю. Ми докупили ще кількох коней і створили власний кінний клуб. Спершу клієнтами були друзі та знайомі, а потім я рекламувала нас у соціальних мережах, тому ми швидко набрали обертів і стали відомими. До повномасштабної війни в нас у клубі було 15 власних коней.

Не залишали ферму, бо там були коні

24 лютого ми прокинулись і були шоковані, як і всі українці. Я звично встала о 6-й ранку, мала зібрати дітей до школи та піти в стайню. Але над нашим будинком пролетів літак. За звуком я зрозуміла, що це бомбардувальник, бо в дитинстві жила поблизу військового аеропорту. Далі почула постріли від роботи ППО. Мій чоловік тоді вже був на роботі на фермі, при якій у мене була стайня. Він зателефонував, сказав про початок війни та що потрібно вивозити дітей. Я дуже перелякалася за коней і весь ранок думала, що з ними робити. Ми з чоловіком відвезли дітей до батьків у село, а самі ж повернулися на ферму й жили там чотири місяці в невеликому обладнаному офісі.

Я є суддею з кінного спорту, мене знають люди з усієї України. Із часом ми отримували багато дзвінків із проханнями прийняти коней хоча б на перетримку.

За весь час великої війни ми прийняли понад 60 коней із Харківської, Донецької та Сумської областей. Наша стайня на той час була невелика, але мали період, коли там одночасно розміщувалось 42 евакуйованих коні. Тоді вони жили, як у рукавичці.

Далі їх вивозили за кордон ті власники, які мали таку можливість. Більшість із них спершу везли тварин, потім евакуювалися самі. На жаль, деякі коні залишались без власників, бо ті загинули. Таких тварин ми віддавали перевіреним людям чи дарували.

Перший час у нас були свої запаси сіна та зерна для власних коней. Але ж ніхто не очікував, що буде війна таких масштабів. Це був дуже важкий період фізично та емоційно. Коли ми бачили, що вже не можемо впоратись самостійно, то почали звертатися за допомогою у фонди. Отримали значну допомогу від UAnimals, які допомагали в закупівлі ліків. Ще нас підтримали один американський фонд та Всеукраїнська федерація кінного спорту. Але найбільше допомагали небайдужі люди, які долучалися до зборів на сіно та вакцини.

Якось був такий місяць, що лише сіна ми мали придбати на 40 тисяч гривень, аби утримувати всіх евакуйованих коней. Тоді виїхали майже всі діти, що в нас тренувалися, не було заробітку, тому ми трималися лише завдяки волонтерам та людям, які безкорисно пропонували допомогу.

Випускниці нашого клубу працюють у Лондоні

– До повномасштабної війни в Україні була заснована програма «Дитячий олімпійський StartUp». У змаганнях із верхової їзди брали участь діти від трьох-чотирьох рочків. І дітки з нашого кінного клубу теж. Не було таких змагань, щоб ми не привезли хоча б одну медаль.

У нас тренувалося багато дітей. Дві наші випускниці зараз працюють у престижних кінних клубах Лондона, чим я дуже пишаюсь.

Зараз у нас тренуються діти, які евакуювалися з Харкова, а ще з-за кордону повертаються наші учні. Але нам все одно важко, бо не вистачає тих коштів, які ми заробляємо. Фактично весь прибуток від кінного клубу витрачаємо на утримання коней. Наразі маємо ще трьох коней, яких вивезли з Харківщини та 22 своїх коней. А ще в нас живе маленький віслючок.

Військові залишали кошти на столі, хоча для них заняття безкоштовні

Від 2014 року до нас зверталися організації, які займалися реабілітацією військових із зони АТО. Ми заснували безкоштовну програму, за якою можуть приїхати військові з психологами. Вони займаються за своїми методиками, а ми катаємо на конях їх та їхні сім’ї. У цьому році, під час уже повномасштабного вторгнення, ми самі звернулись у військові центри комплектування з пропозицією реабілітації військових.

Іноді захисники приїжджають самі, із власної ініціативи. Були випадки, що військові приїжджали з рідними в цивільному одязі та не зізнавалися, що вони служать. Коли ми здогадувались і говорили їм, що для військовослужбовців у нас безкоштовне катання, то вони відмовлялись від цього. Казали, що в нас багато коней, яких треба доглядати й часто залишали кошти просто на столі.

А ще ми проводили заняття для дітей з інвалідністю. Від 2016 року в нас було 72 дитини, які відвідували заняття безоплатно. Частину коштів на це покривала програма від міської влади. Зараз є безкоштовна група, де вчаться шість діток. Усі наші коні спокійні, не агресивні, тому діти почуваються біля них у безпеці.

Коли бачу дітей щасливими, що вони не сидять вдома за гаджетами, а розвиваються, то я дуже радію. У мене є двоє синів-близнюків, яким зараз по 9 років. Вони обожнюють кататись на конях і теж беруть участь у змаганнях. Кожен із них має власну конячку та обмундирування. Вони дуже сумують, коли я їду до коней, а їм доводиться залишатися вдома та робити уроки. Не раз після цього вони самостійно викликали таксі та приїжджали до мене на тренування.

Клуб є сенсом усього мого життя

Зараз нам дуже складно, заготовляємо сіно на зиму, тому потрібно багато коштів. На жаль, нам довелось продати шістьох коней, аби могли утримувати всіх інших. Це складно, бо ми їх доглядаємо, тренуємо та любимо, а потім мусимо робити такий складний вибір.

Ми намагатимемося зберегти тих тварин, які зараз у нас є, адже для мене кінний клуб є сенсом усього мого життя. Найбільше я мрію про завершення війни, щоб ми перемогли та всі люди повернулися додому. А ще мрію добудувати наш клуб, гарно облаштувати територію та створити максимально комфортні умови, щоб дорослі та діти проводили тут більше часу.

Складно щось планувати в наших умовах, але я б дуже хотіла в кінному клубі розвивати напрям фізичної реабілітації. Хочемо співпрацювати з медиками, аби допомагати військовим, які мають ампутації кінцівок. А ще хочемо активніше залучати молодь до занять кінним спортом та прищеплювати любов до природи. Дітей усе більше захоплюють сучасні технології та не виключено, що в майбутньому вони бачитимуть коней лише на картинках. Ми б хотіли того не допустити.

Яка мультиварка краще – вибираємо за параметрами та виробником

Posted on by Ілона Сторожук

Якщо ви не хочете стояти біля плити, не любите багато кухонних гаджетів, тоді варто купити один незамінний. Придбана мультиваркадозволить не лише варити, а й томити, а також смажити різні страви та продукти, зробити смачний та корисний йогурт.

Мультиварка яка краща, різновиди мультиварок

Почнемо з того, що мультиварка допомагає максимально скоротити час на кухні. Адже достатньо подрібнити продукти, додати спеції та вибрати програму, а в деяких моделях вибір температурного режиму та тривалість приготування кожної страви гаджет бере на себе. Тому, придбавши таку помічницю, ви зможете насолоджуватися вільним часом та смачно приготовленою їжею.

Так як гаджетів для створення кулінарних шедеврів пропонується величезна кількість, необхідно знати, яка мультиварка краще і на які параметри слід звертати увагу.

    1. Класична мультиварка – це унікальний пристрій, що відрізняється своєю багатофункціональністю. Принцип роботи дуже простий: агрегат схожий на каструлю з кришкою, в якій завдяки програмам можна готувати як смажені страви, так і тушковані або варені.
    2. Мультиварка-скороварка – відмінність такого гаджета від класичного варіанту лише у приготуванні страв із закритою кришкою при підвищеному тиску, що дозволяє приготувати будь-який кулінарний шедевр у кілька разів швидше. Варто зазначити, що завдяки такому способу приготування у продуктах зберігається до 70% корисних речовин, оскільки вони не піддаються тривалій температурній обробці.

Медленноварки – це моделі кухонних гаджетів, які відрізняються своєю тривалістю приготування. Наприклад, простий процес приготування будь-якої страви триватиме від 3 до 15 годин. Завдяки пристрою можна смачно приготувати будь-яке м’ясо, розкрити його смак. Також можна приготувати і пудинги, варення, топлене молоко. Варто зазначити, що повільноварка дозволяє зберегти до 90% корисних властивостей продуктів.

На питання, яка найкраща мультиварка зможете відповісти тільки ви, залежно від того, які страви ви плануєте готувати, як довго готові чекати і наскільки корисну їжу хочете їсти.

Яка мультиварка краще за обсягом?

Отже, яка мультиварка найкраща? Та, яка підійде вам ідеально за обсягом, тому що від того, який обсяг було обрано, залежить кількість порцій, що приготовані.

Хочемо звернути вашу увагу, що в характеристиках вказується два об’єми чаші – загальний та робочий. Якщо у вас невелика сім’я з 2 осіб, цілком достатньо 2,5 літрів чаші, а для сім’ї з 4-5 осіб – слід віддати перевагу кухонному гаджету, що має об’єм чаші більше 5 літрів.

Також зустрічаються моделі мультиварок у яких створено дві чаші, що дозволяє господині готувати відразу кілька смачних та різноманітних страв. Якщо у вас дуже велика родина або часто бувають гості, можна придбати мультиварку об’ємом 10 літрів.

Мультиварка, яка найкраща за матеріалом виготовлення?

 

Так як пропонується достатня кількість гаджетів, складно визначитися, яка найкраща мультиварка і якому матеріалу покриття чаші варто віддати перевагу.

Є кілька варіантів чаш.

  1. Алюмінієві найчастіше встановлюють у недорогих варіантах техніки. Матеріал швидко розжарюється, але до нього може чіплятися або пригоряти їжа.
  2. Тефлонові чаші відрізняються від попереднього матеріалу своєю антипригарною властивістю, але при цьому він дуже крихкий, боїться металевих предметів та ударів.
  3. Керамічні чаші вважаються найпрактичнішими та довговічнішими, оскільки цей матеріал не боїться подряпин.
  4. Чаші з нержавіючої сталі відмінно підійдуть для приготування їжі, оскільки вони не бояться механічних пошкоджень. Їжа в них не чіпляється, а використовувати чашу можна багато разів.

Якщо ви плануєте створювати смачні та ароматні пироги та іншу випічку, віддавайте перевагу керамічному покриттю, в ньому виходять найсмачніші страви.

Не забувайте і про товщину стін чаші. Завдяки цьому показнику забезпечуватиметься рівномірний її прогрів. Тому варто віддавати перевагу чашам, що мають товщину стінки не менше 2 мм.

Чи потрібна чаша з ручками?

А зараз поговоримо про те, мультиварка якої фірми краще за конструкцією чаші. Так як чаша в мультиварці під час приготування сильно розжарюється, перенести її з стравою досить проблематично. Тому слід озброїтися спеціальними прихватками, які запобіжать одержанню опіку.

Якщо ви хочете користуватися мультиваркою просто і безтурботно, тоді варто віддавати перевагу чашам з ручками, у такому разі ви візьмете міцну страву і зможете її легко перенести.

Яка найкраща мультиварка виходячи з типу нагріву?

Тип нагрівання у мультиварки може бути двох видів – індукційний або за допомогою Тена.

Якщо ви віддасте перевагу індукційній мультиварці, то отримаєте феромагнітну чашу, яка рівномірно прогріватиметься завдяки постійному впливу електромагнітного поля, що генерується безпосередньо індукційними котушками.

Пристрої з ТЕНом вважаються більш класичним варіантом, вартість такого приладу буде доступнішою. Так як ТЕН розташовується під чашею, то і прогріватися спочатку безпосередньо її дно, а потім стінки. Для підтримки стабільної температури ТЕН періодично вмикається.

Тому, сказати точно, мультиварка яка краще дуже складно, тому що готують вони однаково, а різниця у вартості досить суттєва.

Мультиварка якої фірми найкраща за потужністю?

Варто відзначити, що потужність агрегату вибирається не від виробника, а від того, який обсяг чаші був обраний: чим більше він буде, тим вищою є потужність мультиварки.

Потужність мультиварок варіюється від 200 до 1200 Вт. Тому, мультиварка яка найкраща, слід вибирати виходячи з об’єму чаші.

Для чаш об’ємом два літри слід надавати перевагу потужності 500-800 Вт, а для 5 літрових чаш потрібно вибирати агрегати потужністю 1000-1200 Вт.

Яка мультиварка найкраща за кількістю програм?

Давайте розбиратися, яка мультиварка краща за Філіпс чи Мулінекс? Однозначно та, у якій є як ручний, і автоматичний варіант настройки.

Тобто, в автоматичному режимі всі параметри виставляє мультиварка, достатньо вибрати, яка страва готуватиметься, а в ручному режимі необхідно самостійно задавати температуру приготування та час.

У мультиварці можна зустріти від 10 до 70 програм, завдяки яким можна приготувати не тільки йогурт та м’ясо, а й фритюр чи фондан.

Хочемо наголосити на кількості програм. Як показує практика, переважно використовується від 5-12 програм. Якщо ви не плануєте експериментувати у приготуванні страв, то в такому разі не варто і переплачувати за програми, якими ви не користуватиметеся.

Панель керування

Панель управління мультиварки може бути як механічною, так і сенсорною. Віддаючи перевагу механічному варіанту управління, ви можете насолоджуватися простим і зрозумілим кнопковим управлінням, де ви задаватимете температуру і вибирати режими.

Сенсорні панелі менш громіздкі, тому що в екрані ховається досить широке меню, але якщо ви сумніваєтеся, що впораєтеся з сенсорною панеллю, варто віддати перевагу зрозумілому та простому механічному варіанту.

Яка найкраща мультиварка за матеріалом корпусу?

Мультиварка якої фірми найкраща, виходячи з матеріалу корпусу? Найчастіше мультиварки виконуються в комбінації металу та пластику. Ці матеріали відрізняються довговічністю, практичністю у догляді та стильним зовнішнім виглядом.

Сьогодні пропонуються мультиварки у різних колірних рішеннях та стилях, тому можна підібрати незамінний кухонний гаджет, який дозволить доповнити стиль кухні.

Мультиварка: яка фірма краща і з якою кришкою відкидною чи знімною?

Сьогодні пропонується два варіанти кришок – знімний та відкидний. Розберемо кожен із варіантів.

Якщо віддати перевагу знімному варіанту кришки, можна насолоджуватися простим доглядом за мультиваркою, після готування вона легко знімається, і її можна помити під водою. Але в момент приготування їжі ви можете зіткнутися з незручністю, така кришка знімається повністю, тому щоб завадити вміст мультиварки, вам доведеться покласти кришку на стіл.

Віддаючи перевагу відкидній кришці, зверніть увагу, щоб вона добре відкривалася, тобто її відкриття має бути не менше ніж на 90 градусів. Також рекомендуємо вибирати агрегати з вологозбірником, щоб випаровування під час приготування страв не накопичувалося на кришці, а стікало у спеціалізований контейнер.

Мультиварка якої фірми краще виходячи з додаткових функцій?

Функції, які допоможуть зробити використання мультиварки простішим.

  1. Автоматичне підтримання температури є незамінною функцією, яка після приготування дозволить на тривалий проміжок часу зберегти блюдо теплим. Але ця функція не завжди потрібна, тому що компот варто подавати холодним.
  2. Збереження програми – якщо під час приготування страви стався збій у мережі, то протягом 15 хвилин після відключення світла мультиварка продовжить приготування страви за заданими параметрами.
  3. Захист від дітей – важлива та незамінна програма, яка дозволяє після активації роботи мультиварки заблокувати панель керування та запобігти перемиканню програми.
  4. Дистанційне управління стає простою і повсякденною річчю, достатньо скласти всі продукти і за допомогою свого смартфона активувати роботу мультиварки в потрібний для вас час. Наприклад, щоб до приходу з роботи був готовий смачний та свіжий обід.

Комплектуючі

Найчастіше комплектація мультиварок різна, залежно від виробника, і навіть функцій, що вона виконує.

Наприклад, мультиварка може бути оснащена мірною склянкою, силіконовою лопаткою, перфорованим кошиком, склянками для приготування йогурту, металевим кошиком для смаження у фритюрі.

Бажаємо звернути вашу увагу на ніжки мультиварки. Щоб вона не ковзала по кухонній поверхні, її ніжки мають бути гумовими.

Мультиварка якої фірми краще?

Сьогодні пропонується великий вибір мультиварок як бюджетних, так і середнього чи преміум класу. Кожен споживач зможе вибрати найбільш підходящу, знаючи не тільки інформацію про те, яка мультиварка краща за Поларис або Редмонд, але й на які параметри необхідно звернути увагу.

Якщо вам потрібна звичайна мультиварка без додаткових функцій та програм, варто звернути увагу на виробників: Redmond, Tefal, Philips, MOULINEX, DELFA, GRUNHELM, SCARLETT. Вони пропонують якісні, надійні та стильні товари.

Якщо вам необхідна мультиварка-скороварка, тоді варто звернути увагу на таких виробників: Cuckoo, Redmond, Polaris, Midea, Moulinex, Tefal, MPC-6004. Вони роблять міцні, красиві мультиварки-скороварки, що відповідають вимогам та побажанням споживачів.

Не настільки популярні мультиварки-повільноварки, його прихильники правильного харчування її зможуть гідно оцінити. Тому якщо вам знадобиться подібний домашній гаджет, слід віддати перевагу одній з перерахованих компаній: Hotter, Kitfort, Atlanta, Cuckoo, ENDEVER.

Правила догляду за мультиваркою

Після того, як ви визначитеся, мультиварка якої фірми краще і купите гаджет, слід за ним правильно доглядати, щоб продовжити термін його експлуатації.

  1. Після приготування страви необхідно відключити електроприлад від мережі, дати йому охолонути, протерти ТЕН та зовнішні стінки агрегату. Слід проводити прибирання злегка вологою ганчірочкою, потім протерти гаджет насухо і залишити відкритим до повного висихання. Такі маніпуляції слід проводити з кришкою.
  2. Також необхідно помити клапан, для цього його слід вийняти з агрегату, видалити жир, просушити та встановити на місце. Влагозбірник також необхідно постійно очищати та встановлювати вже сухим.
  3. Після приготування страви їжу необхідно перекладати в іншу ємність. Мити чашу можна лише спеціальними миючими засобами.

Командир полтавського КОРДу: «У нас на генетичному рівні закладено захищати свою державу, дім та родину»

Posted on by v.s

Командир полтавського спецпідрозділу поліції «КОРД» Андрій Наливайко вже понад 9 років боронить Батьківщину. Він разом із колегами нищив колони техніки «асвабадітєлєй», які рухалися в бік столиці, збивав дрони та затримував ворожих корегувальників на Миколаївщині. Наразі несе службу на Херсонщині.

Перше «бойове хрещення» воїн отримав 2014 року. Правоохоронці пліч-о-пліч зі штурмовою бригадою десантників відбивали село Червоний Лиман на Донеччині.

Уночі їхня колона потрапила в засідку. Оборонців, позбавлених можливості на вузькій дорозі змінити напрямок руху, обстрілювали з усіх можливих видів зброї. Правоохоронці спільно з військовиками 79-ї бригади не лише під щільним вогнем йшли вперед, а й вибили росіян із їхніх позицій.

– Саме в цьому бою я багато чого навчився у військовиків, а ще мене вразив їхній незламний дух, те, як вони з козацьким драйвом «насипали» ворогам. Це мотивує. Ти стаєш упевненішим у собі, емоційно менш вразливим та внутрішньо готовим битися і йти далі, – говорить Андрій Наливайко.

Отриманий бойовий досвід став у нагоді захисникові в лютому 2022 року, коли він із колегами нищив російські колони техніки, які намагалися прорватися до столиці через дороги Полтавщини.

– Згодом нас перекинули до Миколаївщини. У складі зведеного загону Нацполіції ми протидіяли роботі диверсійно-розвідувальних груп, а також виявляли ворожих коригувальників, – пригадує боєць.

Нині поліцейський проходить службу на Херсонщині. У складі мобільних груп спецпризначенці нищать ворожі дрони, виявляють пособників, які допомагають окупантам.

Полковник поліції стверджує, що сили та завзяття в боротьбі з окупантом надає його донечка. Ще 2014-го, коли дівчинці було лише 4 роки, він завжди відчував у своїй руці тепло її долоньки.

– Коли потрапляли в засідки, доводилося багато відстрілюватися. Мені допомагало постійне відчуття в руці дитячої долоньки. І хоча донечці зараз 14, відчуття її долоні й донині дає мені сили та завзяття для боротьби та відсічі ворога, – розповідає воїн.

Є в Андрія Наливайка й потужне місце родинної сили. Від прадіда в Полтавській області залишився старенький будиночок із ділянкою землі, де мешкало не одне покоління його пращурів.

– Ми не забуваємо про своє «коріння», а ще пам’ятаємо про трагічні події минулого. У саду – могили діточок (по материнській лінії), які померли від голоду 1932-1933 років. А рідних по батьковій гілці вислали в той час до Архангельської області рф. Їм вдалося вижити та з часом повернутися на Батьківщину. У нас на генетичному рівні закладено захищати свою державу, дім та родину. За Батьківщину ми будемо битися, допоки не виб’ємо останнього окупанта з України. Нам лише потрібно якомога більше набоїв – і Перемога буде за нами, – переконаний боєць.

 

На Полтавщині БЕБ викрило нелегальну схему продажу кальянного тютюну

Posted on by v.s

Детективи Територіального управління Бюро економічної безпеки України в Полтавській області викрили схему незаконного зберігання та продажу контрафактної тютюнової продукції. Нелегальний бізнес організував мешканець Кременчука.

Чоловік, не маючи жодних дозвільних документів, за допомогою соцмереж продавав кальянний тютюн різних торгових марок. Оплату за товар отримував через грошові перекази.

Під час обшуків у помешканні фігуранта та інших приміщеннях, де зберігалась продукція, детективи вилучили понад пів тонни кальянного тютюну без марок акцизного податку.

Організатору злочинної схеми повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 204 Кримінального Кодексу України (незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією ж метою, а також збут незаконно виготовлених підакцизних товарів). Обвинувальний акт скеровано до суду.

Досудове розслідування здійснювалося детективами ТУ БЕБ у Полтавській області за процесуального керівництва Полтавської обласної прокуратури та оперативного супроводу УСБУ в Полтавській області.

«Я не волонтерка, я просто дружина військового». Історія лікарки з Харківщини, яка під обстрілами возила підгузки дітям та ліки бійцям

Posted on by v.s

Команда цієї амбулаторії на Харківщині за період повномасштабного вторгнення мала один вихідний – коли в усьому місті було оголошено комендантську добу. Керує амбулаторією Тетяна Ляшко.

24 лютого 2022 року жінка вивезла дітей у безпечне місце, а вже наступного ранку вийшла на роботу. Коли чоловік мобілізувався, почала сама керувати автомобілем, аби все встигати: підвозити колег на роботу, волонтерити в дитячому хоспісі, вишукувати ліки для своїх пацієнтів по всій Україні та збирати посилки для захисників.

Як жарти й караоке допомогли медперсоналу побороти паніку, а студентська дружба – знаходити дефіцитні ліки, Тетяна розповіла ШоТам.

Було дуже страшно, але ж на мене чекали пацієнти

– За іронією долі 24 лютого я прокинулася в лікарні, але як пацієнтка на стаціонарному лікуванні в Харкові. Ще не було й п’ятої години. Від вибухів дзвеніли всі вікна. І ми зрозуміли, що почалося те, чого всі боялися. Я зателефонувала додому чоловікові, сказала, що почалася війна, що чую вибухи. Удома ще нічого не було чутно.

Ніхто не був готовий. Ні я, ні колеги, ні пацієнти. Треба було якось зібратися докупи та допомогти це зробити іншим.

Люди почали масово залишати місто. Чоловік теж забрав мене з лікарні, аби вивезти дітей у безпечне місце. Ми виїжджали десь години дві. І потім ще дві години простояли в черзі на заправці. Були страшні затори. Ми приїхали додому й почали панічно збирати якісь речі для дітей. Думали, що це максимум на два тижні. Ми повезли сина та доньку в Полтавську область до моїх рідних. Зустрілися з ними посередині шляху, передали дітей і поїхали назад, щоби засвітла повернутися додому.

Весь той вечір ми слідкували за новинами, передзвонювались із друзями та рідними з інших міст. Намагалися зрозуміти, що відбувається, наскільки це все серйозно та що нам робити. Було дуже страшно. Але навіть думки про те, аби кудись їхати, не було. Я знала, що завтра мені на роботу, мене чекають пацієнти, колектив.

Ми з чоловіком повернулися в Південне, бо розуміли, що потрібні тут, кожен на своїй роботі. Я – у лікарні, він на складі автозапчастин. Будемо працювати та допомагати, чим можемо. І протягом цих півтора року я не змінила своєї думки. Навіть коли близькі наполягали, аби я оформлювала закордонний паспорт та виїжджала з країни. Але я не збираюся залишати Україну.

25 лютого я пішла на роботу як зазвичай

Я написала всім співробітникам у Вайбері, що йду на роботу, усім зварю каву, як завжди, але кожен хай вирішує для себе, якщо хтось не прийде – не страшно. Того дня один за одним зійшлися всі! Це був нестандартний робочий день, звісно. Ми намагалися убезпечити свої робочі місця: заклеювали вікна, рвали якісь простирадла для перев’язок, хтось знайшов удома червоний скотч, і ми клеїли такі червоні хрестики на будівлі, аби позначити, що це лікарня.

Від того часу й до сьогодні наша амбулаторія не працювала лише один день. Це було на торішній День Незалежності, коли з міркувань безпеки в місті оголосили комендантську добу.

Перші дні вторгнення ми готували кабінети амбулаторії для прийому поранених та розміщення переселенців. Тягали меблі, гуртом думали, як зробити найкраще й до чого все ж таки готуватися: до розміщення людей, яким потрібен прихисток, чи до прийому великої кількості поранених. На щастя, останнє питання досі не поставало. Нині до нас потрапляють пацієнти з пораненнями, але вже після госпітального лікування.

Був колектив, а стала сім’я

Початок великої війни розставив багато речей на свої місця. Ми зрозуміли, що тільки гуртом можемо пережити те, що на нас навалилося. Був колектив, а стала сім’я. Уже не було поділу: це треба комусь, але не мені, це не мої обов’язки. Ділилися навіть хлібом чи домашніми закрутками.

Майже кожен приймав у себе біженців. І всі намагалися підтримати якимись продуктами чи речами того, хто прихистив у себе одразу кількох людей.

Було таке, що хтось на роботі скаже, що мріє про борщ, але капусти зараз ніде не купиш (це в дні, коли в магазинах були порожні полиці), а вже наступного дня інший приносить капустину з власних запасів.

Зароджувалися нові знайомства з колегами з інших областей, які могли допомогти нам медикаментами. На когось виходили ми, хтось виходив на нас. Бо не було нічого – аптеки закриті. А в нас гіпертоніки, діабетики, астматики… Мої однокурсники з Полтавської медичної академії надіслали нам перші рятівні відправлення з медикаментами. А з більшістю з них я не бачилась і не спілкувалася від закінчення інституту. Та вони відгукнулися й допомогли! Далі на рівні нашого Центру первинної медичної допомоги налагодили зв’язки з колегами з Дніпра, Києва, Львова. Почала надходити допомога з гуманітарних фондів Європи.

 

Під обстрілами їздили до дітей у хоспіс, а вдома приймали біженців

Моя подруга працює в дитячому неврологічному хоспісі в Харкові. Ми всі добре розуміємо, наскільки це вразлива категорія пацієнтів. Тож гуртом узялися шукати благодійників та якісь програми підтримки, аби в цих дітей було все необхідне: медикаменти, одяг, продукти, підгузки. Чотири найтяжчих місяці з квітня по серпень ми їздили туди мінімум раз на тиждень та возили все, що змогли добути.

Їздили також у військовий шпиталь. Возили смаколики не лише пацієнтам, але й колегам, аби якось їх підбадьорити, адже їм дуже важко було. Вони не виходили звідти взагалі, такий шалений наплив поранених був. Усі поїздки були на особистому транспорті. Місто сильно обстрілювали, і кожен такий виїзд був ризиком.

А вдома теж був «двіж». Мало не щодня нові обличчя. Почалося з того, що в сусідній будинок приїхали дві родини з дітьми. Прийшли до нас, запитують, чи можна до нас у підвал прибігати, коли обстріли. Ми з чоловіком, не задумуючись ні на мить, сказали їм, щоб забирали речі та йшли до нас. Якось та помістимося.

Коли ці родини поїхали далі, одразу з’явилася ще родина, якій був потрібен прихисток. Бувало таке, що мало не щотижня люди в нашому домі мінялися. Мені дзвонили знайомі знайомих: «Ти зможеш прийняти та перевезти до Полтави сім’ю?». Я казала: «Та не питання!». Важко було інше: прощатися з цими людьми. Ще ніколи так тяжко мені не було проводжати гостей. У нашому домі часто бували гості, але цих проводжала з неспокійним серцем, адже війна й ти не знаєш, що тебе чекає за 5 хвилин, чи за хвірткою твого подвір’я. До цього часу я не знаю прізвищ тих, хто у нас жив, але я точно ніколи їх не забуду.

Коли в нашому місті були військові, я з порожнім рюкзаком з дому не виходила. Завжди знаходила навіть удома щось таке, що може їм знадобитися: якийсь харч, сироп від кашлю чи якусь миску.

А якийсь раз питаю: «Вам точно є що їсти?», кажуть: «Їсти є, нема на чому готувати». Я їм принесла з дому сковорідку. Така новесенька, чистесенька – ще з коробки. Вони питають: «І не шкода тобі нову?», кажу: «Смажте сміливо, не жалійте! Як окупантів!». У мене є – я віддам. Це ж вкладаю в нашу Перемогу.

Із часом ти вже не видаєш відмову на якийсь запит. Не можеш ти, отже, шукай і знайди того, хто може. Просто відкриваю телефонну книгу чи соцмережі та погнала по списку: тут можна спитати те, цей має підказати се.

Я не волонтерка, я просто дружина

Не вважаю себе волонтеркою. Усі ми щось робимо: бабусі, які плетуть шкарпетки чи садять зайвий рядок картоплі, аби поділитися потім; діти, які малюють листівки для ЗСУ; студент, який відмовляється від кави, аби перерахувати донат… Отже, ми тоді всі волонтери.

Одного осіннього вечора, коли я вже вкладалася спати, чоловік зайшов у кімнату та каже: «Ти завтра йдеш на роботу, а я – у військкомат. Я не буду боятись. Тут мій дім, тут мої діти. Я не хочу, аби за мій дім билися інші, а я чекав у стороні». Моя перша реакція була: я з тобою! Звісно, на таке він не погодився.

Він поїхав, а я стала ще наполегливіше шукати, чим допомогти тепер уже і своєму чоловікові. Зимова форма, термобілизна, обігрівачі, газові балони – щось купувала сама, щось зі зборами серед друзів, із чимось допомагали волонтерські організації.

У той час я почала сама керувати авто, до цього не їздила. А тепер ще й колег на роботу – з роботи підкидаю. Так-от: їду я якось, везу повну машину всього, аби відправити чоловікові. На черговому блок-посту дивляться на всі ці торби-коробки й питають: «Ви волонтерка?». Кажу: «Ні, я просто дружина».

Ми мусили добути ту аличу, вона була символом

Коли почалося вторгнення, більшість людей були шоковані: як таке взагалі може відбуватися в сучасному цивілізованому світі? Я теж була розгублена, наче в мене землю з-під ніг вибили. Були моменти, коли хотілося не просто плакати, а вити. Але я розуміла, що в цьому стані не можна залишатися. Треба прийти до тями самій і підтримати інших. У першу чергу – моїх дівчат із лікарні, адже на нас покладаються, наше завдання – рятувати здоров’я та життя. Як же ми будемо це робити, якщо опустимо руки?

Я жартувала з ними, могла навіть прикрикнути: «Гей, ну, чого сидимо? А ну, давайте чайку-кави – і вже буде веселіше! Нема нічого? То зараз підемо аличі нарвемо, підкислимо пілюлю».

І пам’ятаю: пішли ми ту аличу рвати, а тут вибухи залунали один за одним. Але ми мусили добути ту аличу. Вона була ніби якимось символом, що хоча б щось у наших руках, щось ми вирішуємо в цьому шаленстві.

На психотерапію не було часу і ми почали співати

Були моменти, коли ми ні з того ні з сього починали співати. Хтось один починає, а підтягуються з усіх кабінетів. Спів допомагає дуже: відключається потік думок, ти відчуваєш єдність з іншими. А якщо українські народні пісні – то це ж просто цілюще заняття! Ми згадали про караоке, яке є в нас у кімнаті відпочинку. Почали його вмикати, могли навіть потанцювати. Це все, звісно, у неробочий час, коли прийом закінчено. Організували собі таку колективну психо-співо-терапію.

Працювати мене мотивує моя ж робота. Це такий колообіг енергії: ти допомагаєш людині, вона вдячна чи усміхається – і це дає сили допомагати новим пацієнтам. Ну, і мої дівчата у білих халатах теж мене тримають. Я знаю, що вони щоранку чекають моєї кави й мого «Слава Україні!». І ще питання, що більше бадьорить: кава чи те привітання, яке я вигукую на весь вестибюль.

А ще в українців є спільна потужна мотивація, якої немає в жодного іншого народу: це наші захисники. Ти знаєш, що тисячі людей не спали цієї ночі й захищали твій сон, а отже, зранку ти маєш із новими силами братися до роботи на своїй ділянці відповідальності й тримати тил. Так, що за цей тил їм хотілося б і далі міцно стояти.

Знаєш – повідом: БЕБ закликає до співпраці з викриття економічних правопорушень. У фокусі – нецільове використання бюджетних коштів

Posted on by v.s

Робота з виявлення й усунення ризиків, які негативно впливають на економіку країни, здійснюється аналітиками та детективами Бюро економічної безпеки постійно. Значну увагу працівники Бюро приділяють незаконному використанню бюджетних коштів та викриттю злочинів, повʼязаних з проведенням державних закупівель.

Аналіз інформації з різних баз даних свідчить про те, що найбільш поширеними порушеннями в цій сфері є уникнення процедури відкритих торгів, завищення вартості товарів та послуг, відсутність здійснення аналізу ринку для визначення очікуваної вартості предмета закупівлі.

У випадку виявлення таких порушень фахівці Бюро здебільшого працюють на упередження.

Наприклад, аби запобігти розтраті бюджетних коштів, аналітики можуть направити лист до їх розпорядника з конкретними рекомендаціями щодо усунення виявлених недоліків.

«У розрізі цієї роботи для нас важлива співпраця з громадськістю, особливо з підприємцями в регіоні. Поєднавши зусилля, ми зможемо більш оперативно реагувати на злочини в сфері економіки, зокрема під час використання розпорядниками бюджетних коштів», – зазначає Олег Пахніц, керівник Територіального управління БЕБ у Полтавській області.

Тож, якщо вам відомі факти розтрати бюджетних коштів, порушення процедури проведення державних закупівель тощо, звертайтеся до ТУ БЕБ у Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47.

Також ви можете надіслати лист на електронну адресу poltava.esbu@gov.ua.

За матеріалами Територіального управління БЕБ у Полтавській області

Повний Посібник З Рулетки

Posted on by Ілона Сторожук

У цій статті демо казино Cosmolot пропонує вам найкращий і найдокладніший посібник з рулетки! Ми поговоримо про історію коліс та стратегії, які слід застосувати, щоб максимізувати свої прибутки!

Історія рулетки

На рулетку випадково натрапив у 1665 році французький математик Блез Паскаль, не намагаючись створити гру в казино, а щоб зробити неможливе – винайти перший вічний двигун.

«Надмір», — це теорія про те, що машина може працювати нескінченно без джерела енергії. Фурор навколо цих машин вперше вибухнув у 17 столітті, коли відомі вчені того часу Роберт Фладд і його невдалий «Гвинт води», Роберт Бойл з його невдалою «Вічною вазою» (обговорюється у виданні 1685 року «Філософські транзакції») і Георг «Самокерований», але зрештою катастрофічний водяний млин Андреаса Боклера привернув достатню увагу ЗМІ свого часу.

На жаль, ці машини було неможливо створити, як це пояснює перший і другий закони термодинаміки, узгоджені наприкінці 18 століття.

Саме в цю епоху Блез Паскаль, найвідоміший завдяки математичним проривам, таким як «Трикутник Паскаля» та проєктивна геометрія – наука про геометрію, яка не базується на понятті відстані – зробив власну спробу створити вічний двигун у формі колесо. Подібно до рулетки (рулетка, що означає маленьке колесо), це була кругла частина обертового пристрою, який містив різноманітні щілини, які через тривалий період часу зупинялися.

Остання частина не відповідала початковому плану Паскаля, і, як не дивно, його спроба створити вічний двигун виявилася невдалою. Але його нездатність зробити це натомість породила рудиментарну версію популярної гри в рулетку для домашніх і онлайн-казино. До 18 століття англійці прийняли колесо Паскаля; він містив 20 слотів, кожен з O & E (парний і непарний), де гравці повинні були вгадати, де приземлиться кулька, коли колесо зупиниться.

Через п’ятдесят років французи повернули рулетку, і під керівництвом Франсуа та Луї Блана вони створили так звану «європейську рулетку» з 36 числами та одним зеленим нулем. Це гра, яку ми знаємо і любимо сьогодні – гра, якій понад 400 років.

Правила гри в рулетку

Правила рулетки залежать від того, чи граєте ви вдома, чи онлайн, але зазвичай вони мають однаковий формат. Як правило, казино накладає мінімальні та максимальні ставки, особливо для зовнішніх ставок. Зазвичай мінімальна ставка внутрішніх ставок нижча, ніж зовнішніх. Так, наприклад, мінімальна ставка може становити 46 гривень на внутрішні ставки (багато столів сьогодні мають цей мінімум), тоді як на зовнішні ставки вона може становити 2310 гривень.

Між спінами у вас буде відведений час для розміщення ставок. Після того як дилер оголосив «більше немає ставок» або «rein ne va plus», ви більше не повинні класти фішки на стіл, інакше вони будуть анульовані.

Потім дилер обертає колесо, і коли кулька зупиняється, вони ставлять маркер або ляльку на стіл. Будь-які торкання чи оточуючі фішки будуть виплачені, тоді як інші будуть відшкодовані будинком. Поки лялька залишається на столі, гравцям не дозволяється торкатися фішок, класти ще фішки або збирати ставки. Після того, як ставки були сплачені, долі буде вилучено, фішки будуть розміщені, і ставки розпочнуться знову.

«Рак – це не вирок, а лише діагноз»: лікарі сказали «рак» – і життя розділилось на до та після

Posted on by v.s

Коли людина тільки потрапляє в діагноз, вона опиняється у вакуумі, – інформаційному, соціальному. Треба заповнити цей вакуум інформацією, яка може бути життєво необхідною, спілкуванням або просто своєю присутністю, руйнуючи стіну нерозуміння та самотності. Декілька порад, у чому шукати життєвий ресурс.

Чого не робити

– Не шукайте причин виникнення раку. Хвороба може прийти до будь­кого.

– Не слухайте порад відмовитись від традиційного лікування: у тих, хто «зцілився від раку» за допомогою нетрадиційної медицини, ніколи немає документів, які б підтвердили діагноз.

– Не замикайтесь у хворобі та собі. Мотивацію для цього можна знайти як у звичайних цінностях, так і в нових цілях.

– Не соромтесь просити і приймати допомогу.

– Не приміряйте на себе проблеми людей із аналогічним діагнозом. Усі випадки й організми різні.

– Не захоплюйтесь обмеженнями. Більшість із того, чого нібито не можна онкопаціентам, – хибні твердження, які не мають наукових підтверджень.

Що робити

– Поставтесь до лікування та одужання як до роботи.

– Отримайте думки фахівців. Правильно поставлений діагноз і грамотна схема лікування – це найголовніше.

– Період активного лікування проходьте «маленькими кроками», не загадуючи далеко наперед.

– Прийміть себе у діагнозі. Такими, як раніше, ми вже не будемо, але це не кінець світу. Не можна пропускати життя!

– Впродовж дня виконуйте вправу: шукайте у всьому позитивні моменти.

– Станьте трохи егоїстом, балуйте себе. Ви – найголовніша людина, тільки вам вирішувати, як жити, що робити і відчувати.

– Знайдіть собі хобі. По можливості подорожуйте.

– Читайте різноманітні видання, щоб більше дізнатись про свою хворобу. Це допоможе вам бути єдиною командою із лікарем у боротьбі з недугою.

– Розв’язуйте проблеми по мірі надходження. Страхи за завтра, якого ще не існує, крадуть у нас прекрасне сьогодні.

– Робіть те, на що все життя не вистачало часу.

– Якщо є улюблена робота, повернення в дружній колектив допоможе адаптуватись до діагнозу.

– Займайте себе справами, які приносять задоволення.

Є багато людей, які об’єдналися, проходячи шлях хвороби. Шукайте «своїх» – пацієнтські організаціі, групи взаємодопомоги. У них ви отримаєтє розуміння, підтримку і найбільш достовірну інформацію про лікування, клінічні дослідження, реабілітацію.

Кабінет чоловічого здоров’я в Полтавському обласному клінічному онкологічному диспансері вул. М. Дмитрієва, 7­А, тел. (099) 118­78­78.

Сергій ГОНЧАР,
кандидат медичних наук