Перше в Україні соціальне СТО відкриють у Полтаві

Благодійний Фонд “Вільні та Незламні” запускає новий проєкт — соціальне СТО “Вільних” в Україні (м. Полтава).

СТО “Вільних” — це масштабний проєкт, що має на меті надавати якісні автомобільні послуги та підтримувати українських військових. Кошти, виручені за ремонт цивільних машин, ітимуть на безкоштовний ремонт бойових авто. На СТО “Вільних” будуть доступні всі послуги: від звичайної діагностики за донат до складного капремонту двигуна.

Офіційне відкриття відбудеться 7 жовтня о 16:00 за адресою: вул.Заводська, 15. 

Щоб отримати додаткову інформацію, будь ласка, зв’яжіться з нами по e-mail: stovilnykh@gmail.com. Для питань та уточнень щодо заходу звертайтеся до директора БФ “Вільні та Незламні” Дениса Кляпа за номером: +380 (95) 135 10 19.

Довідка

Благодійна організація “БФ “Вільні та Незламні” заснована 4 серпня 2022 року з бажанням забезпечувати надійний тил для наших військових та підтримувати тих, хто цього потребує. Фонд займається допомогою військовим, евакуацією з гарячих точок, підтримкою дітей на деокупованих територіях, допомогою тваринам. Детальніше тут: http://surl.li/ltjy. 

Доглядають врятованих коней, реабілітують військових і тренують дітей. Цей кінний клуб на Полтавщині продовжує працювати попри війну

Альона Дика з дитинства любила коней, понад десять років займалася верховою їздою в Іспанії, а після повернення в Україну заснувала власний кінний клуб «Ей-Ді». Тут навчають дітей кінному спорту, займаються реабілітацією військових та проводять безкоштовні заняття для дітей з інвалідністю.

Не було змагання, із якого учні не привезли б жодної медалі, а деякі випускники вже працюють тренерами в престижних лондонських клубах. Також під час повномасштабної війни «Ей-Ді» став прихистком для понад пів сотні евакуйованих коней.

Як попри брак коштів кінний клуб працює під час війни, Альона розповіла ШоТам.

Професійно займатись кінним спортом почала на заробітках

– Любов до коней у мене ще з дитинства. Я часто їх малювала, а батьки на зимові свята водили нас у місто покататись верхи. Коли підросла, то дізналася, що мій хрещений має невеличку стайню з кіньми. Десь із десяти років я її відвідувала, спілкувалася з іншими дітьми, які туди приходили, та допомагала доглядати за кіньми. Тоді зрозуміла, що дуже люблю цим займатися.

У 18 років я поїхала за кордон та влаштувалась на роботу хатньою робітницею в одну хорошу сім’ю. Із часом вони стали цікавитися моїми захопленнями, і з’ясувалося, що в їхніх родичів є невелика стайня. Я стала частою гостею цього місця, а потім купила собі першого коня та познайомилася з гарним тренером. Жила там більш як десять років, навчалася в різних закладах, займалася іспанською виїздкою та брала участь у змаганнях. Ми виїжджали в Європу, Німеччину, Францію, Бельгію. В Іспанії цілий культ верхової їзди, і я стала його прихильницею.

2011 року я повернулася в Україну. Із часом ми з чоловіком придбали двох коней, і наші друзі та знайомі часто просили покататись на них. Тоді чоловік спитав, чи не хотіла б я професійно займатись тим, що так люблю. Ми докупили ще кількох коней і створили власний кінний клуб. Спершу клієнтами були друзі та знайомі, а потім я рекламувала нас у соціальних мережах, тому ми швидко набрали обертів і стали відомими. До повномасштабної війни в нас у клубі було 15 власних коней.

Не залишали ферму, бо там були коні

24 лютого ми прокинулись і були шоковані, як і всі українці. Я звично встала о 6-й ранку, мала зібрати дітей до школи та піти в стайню. Але над нашим будинком пролетів літак. За звуком я зрозуміла, що це бомбардувальник, бо в дитинстві жила поблизу військового аеропорту. Далі почула постріли від роботи ППО. Мій чоловік тоді вже був на роботі на фермі, при якій у мене була стайня. Він зателефонував, сказав про початок війни та що потрібно вивозити дітей. Я дуже перелякалася за коней і весь ранок думала, що з ними робити. Ми з чоловіком відвезли дітей до батьків у село, а самі ж повернулися на ферму й жили там чотири місяці в невеликому обладнаному офісі.

Я є суддею з кінного спорту, мене знають люди з усієї України. Із часом ми отримували багато дзвінків із проханнями прийняти коней хоча б на перетримку.

За весь час великої війни ми прийняли понад 60 коней із Харківської, Донецької та Сумської областей. Наша стайня на той час була невелика, але мали період, коли там одночасно розміщувалось 42 евакуйованих коні. Тоді вони жили, як у рукавичці.

Далі їх вивозили за кордон ті власники, які мали таку можливість. Більшість із них спершу везли тварин, потім евакуювалися самі. На жаль, деякі коні залишались без власників, бо ті загинули. Таких тварин ми віддавали перевіреним людям чи дарували.

Перший час у нас були свої запаси сіна та зерна для власних коней. Але ж ніхто не очікував, що буде війна таких масштабів. Це був дуже важкий період фізично та емоційно. Коли ми бачили, що вже не можемо впоратись самостійно, то почали звертатися за допомогою у фонди. Отримали значну допомогу від UAnimals, які допомагали в закупівлі ліків. Ще нас підтримали один американський фонд та Всеукраїнська федерація кінного спорту. Але найбільше допомагали небайдужі люди, які долучалися до зборів на сіно та вакцини.

Якось був такий місяць, що лише сіна ми мали придбати на 40 тисяч гривень, аби утримувати всіх евакуйованих коней. Тоді виїхали майже всі діти, що в нас тренувалися, не було заробітку, тому ми трималися лише завдяки волонтерам та людям, які безкорисно пропонували допомогу.

Випускниці нашого клубу працюють у Лондоні

– До повномасштабної війни в Україні була заснована програма «Дитячий олімпійський StartUp». У змаганнях із верхової їзди брали участь діти від трьох-чотирьох рочків. І дітки з нашого кінного клубу теж. Не було таких змагань, щоб ми не привезли хоча б одну медаль.

У нас тренувалося багато дітей. Дві наші випускниці зараз працюють у престижних кінних клубах Лондона, чим я дуже пишаюсь.

Зараз у нас тренуються діти, які евакуювалися з Харкова, а ще з-за кордону повертаються наші учні. Але нам все одно важко, бо не вистачає тих коштів, які ми заробляємо. Фактично весь прибуток від кінного клубу витрачаємо на утримання коней. Наразі маємо ще трьох коней, яких вивезли з Харківщини та 22 своїх коней. А ще в нас живе маленький віслючок.

Військові залишали кошти на столі, хоча для них заняття безкоштовні

Від 2014 року до нас зверталися організації, які займалися реабілітацією військових із зони АТО. Ми заснували безкоштовну програму, за якою можуть приїхати військові з психологами. Вони займаються за своїми методиками, а ми катаємо на конях їх та їхні сім’ї. У цьому році, під час уже повномасштабного вторгнення, ми самі звернулись у військові центри комплектування з пропозицією реабілітації військових.

Іноді захисники приїжджають самі, із власної ініціативи. Були випадки, що військові приїжджали з рідними в цивільному одязі та не зізнавалися, що вони служать. Коли ми здогадувались і говорили їм, що для військовослужбовців у нас безкоштовне катання, то вони відмовлялись від цього. Казали, що в нас багато коней, яких треба доглядати й часто залишали кошти просто на столі.

А ще ми проводили заняття для дітей з інвалідністю. Від 2016 року в нас було 72 дитини, які відвідували заняття безоплатно. Частину коштів на це покривала програма від міської влади. Зараз є безкоштовна група, де вчаться шість діток. Усі наші коні спокійні, не агресивні, тому діти почуваються біля них у безпеці.

Коли бачу дітей щасливими, що вони не сидять вдома за гаджетами, а розвиваються, то я дуже радію. У мене є двоє синів-близнюків, яким зараз по 9 років. Вони обожнюють кататись на конях і теж беруть участь у змаганнях. Кожен із них має власну конячку та обмундирування. Вони дуже сумують, коли я їду до коней, а їм доводиться залишатися вдома та робити уроки. Не раз після цього вони самостійно викликали таксі та приїжджали до мене на тренування.

Клуб є сенсом усього мого життя

Зараз нам дуже складно, заготовляємо сіно на зиму, тому потрібно багато коштів. На жаль, нам довелось продати шістьох коней, аби могли утримувати всіх інших. Це складно, бо ми їх доглядаємо, тренуємо та любимо, а потім мусимо робити такий складний вибір.

Ми намагатимемося зберегти тих тварин, які зараз у нас є, адже для мене кінний клуб є сенсом усього мого життя. Найбільше я мрію про завершення війни, щоб ми перемогли та всі люди повернулися додому. А ще мрію добудувати наш клуб, гарно облаштувати територію та створити максимально комфортні умови, щоб дорослі та діти проводили тут більше часу.

Складно щось планувати в наших умовах, але я б дуже хотіла в кінному клубі розвивати напрям фізичної реабілітації. Хочемо співпрацювати з медиками, аби допомагати військовим, які мають ампутації кінцівок. А ще хочемо активніше залучати молодь до занять кінним спортом та прищеплювати любов до природи. Дітей усе більше захоплюють сучасні технології та не виключено, що в майбутньому вони бачитимуть коней лише на картинках. Ми б хотіли того не допустити.

ЦГЦ запрошує полтавців на тренінги з життєво важливих навичок

Полтавський осередок Центру готовності цивільних підготував новий графік навчань. У розкладі перших жовтневих тренувань – три теми. Для безпеки учасників на події необхідно зареєструватися заздалегідь. Усі деталі про місце проведення волонтери ЦГЦ повідомлять телефоном.

Форми для реєстрації:

«Стрілецька справа 2.0. Тактика ведення бою»

https://forms.gle/e6EcCg6DJhYc7VBU9

7 жовтня, 9:00

«Домедична допомога. Зупинка кровотеч»

https://forms.gle/ctkGJtib7GBD9mVW6

7 жовтня, 10:00

«Бойові дії в умовах міста»

https://forms.gle/9goKUhqELppkeKK79

8 жовтня, 14:00

Вхід: благодійний внесок до БО «БФ Сергія Притули».

Командир полтавського КОРДу: «У нас на генетичному рівні закладено захищати свою державу, дім та родину»

Командир полтавського спецпідрозділу поліції «КОРД» Андрій Наливайко вже понад 9 років боронить Батьківщину. Він разом із колегами нищив колони техніки «асвабадітєлєй», які рухалися в бік столиці, збивав дрони та затримував ворожих корегувальників на Миколаївщині. Наразі несе службу на Херсонщині.

Перше «бойове хрещення» воїн отримав 2014 року. Правоохоронці пліч-о-пліч зі штурмовою бригадою десантників відбивали село Червоний Лиман на Донеччині.

Уночі їхня колона потрапила в засідку. Оборонців, позбавлених можливості на вузькій дорозі змінити напрямок руху, обстрілювали з усіх можливих видів зброї. Правоохоронці спільно з військовиками 79-ї бригади не лише під щільним вогнем йшли вперед, а й вибили росіян із їхніх позицій.

– Саме в цьому бою я багато чого навчився у військовиків, а ще мене вразив їхній незламний дух, те, як вони з козацьким драйвом «насипали» ворогам. Це мотивує. Ти стаєш упевненішим у собі, емоційно менш вразливим та внутрішньо готовим битися і йти далі, – говорить Андрій Наливайко.

Отриманий бойовий досвід став у нагоді захисникові в лютому 2022 року, коли він із колегами нищив російські колони техніки, які намагалися прорватися до столиці через дороги Полтавщини.

– Згодом нас перекинули до Миколаївщини. У складі зведеного загону Нацполіції ми протидіяли роботі диверсійно-розвідувальних груп, а також виявляли ворожих коригувальників, – пригадує боєць.

Нині поліцейський проходить службу на Херсонщині. У складі мобільних груп спецпризначенці нищать ворожі дрони, виявляють пособників, які допомагають окупантам.

Полковник поліції стверджує, що сили та завзяття в боротьбі з окупантом надає його донечка. Ще 2014-го, коли дівчинці було лише 4 роки, він завжди відчував у своїй руці тепло її долоньки.

– Коли потрапляли в засідки, доводилося багато відстрілюватися. Мені допомагало постійне відчуття в руці дитячої долоньки. І хоча донечці зараз 14, відчуття її долоні й донині дає мені сили та завзяття для боротьби та відсічі ворога, – розповідає воїн.

Є в Андрія Наливайка й потужне місце родинної сили. Від прадіда в Полтавській області залишився старенький будиночок із ділянкою землі, де мешкало не одне покоління його пращурів.

– Ми не забуваємо про своє «коріння», а ще пам’ятаємо про трагічні події минулого. У саду – могили діточок (по материнській лінії), які померли від голоду 1932-1933 років. А рідних по батьковій гілці вислали в той час до Архангельської області рф. Їм вдалося вижити та з часом повернутися на Батьківщину. У нас на генетичному рівні закладено захищати свою державу, дім та родину. За Батьківщину ми будемо битися, допоки не виб’ємо останнього окупанта з України. Нам лише потрібно якомога більше набоїв – і Перемога буде за нами, – переконаний боєць.

 

Полтавців та гостей громади запрошують на «Легенду України»

У жовтні цього року виповнюється 80 років від дня народження видатної української співачки, легендарної та неповторної полтавки Раїси Кириченко.

Вона стала пісенним символом нашого народу, прикладом високого служіння людям, мистецтву, державі, кажуть і Полтавській обласній філармонії, де свого часу працювала виконавиця. Із огляду на це та на знак великої поваги й захоплення її унікальним талантом 15 жовтня в закладі проведуть концерт-посвяту «Легенда України».

На відвідувачів чекають зустріч із пісенною спадщиною відомої співачки, що звучатиме у виконанні лауреатів всеукраїнських і міжнародних конкурсів Лідії Кретової, Руслана Христиченка, заслужених артисток України Тетяни Садохіної, Валентини Колісник за участі пісенно-танцювального ансамблю «Полтава» та концертного ансамблю «Чураївна». Гість програми – учениця Раїси Опанасівни, лауреатка літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка, Міжнародної премії ім. Миколи Сингаївського Українського фонду культури Наталія Шинкаренко.

Початок концерту-посвяти – 0 15.00.

На Полтавщині БЕБ викрило нелегальну схему продажу кальянного тютюну

Детективи Територіального управління Бюро економічної безпеки України в Полтавській області викрили схему незаконного зберігання та продажу контрафактної тютюнової продукції. Нелегальний бізнес організував мешканець Кременчука.

Чоловік, не маючи жодних дозвільних документів, за допомогою соцмереж продавав кальянний тютюн різних торгових марок. Оплату за товар отримував через грошові перекази.

Під час обшуків у помешканні фігуранта та інших приміщеннях, де зберігалась продукція, детективи вилучили понад пів тонни кальянного тютюну без марок акцизного податку.

Організатору злочинної схеми повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 204 Кримінального Кодексу України (незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією ж метою, а також збут незаконно виготовлених підакцизних товарів). Обвинувальний акт скеровано до суду.

Досудове розслідування здійснювалося детективами ТУ БЕБ у Полтавській області за процесуального керівництва Полтавської обласної прокуратури та оперативного супроводу УСБУ в Полтавській області.

«Йому назавжди 18»: полтавців запрошують на відкриття муралу й концерт до Дня захисників і захисниць України

1 жовтня, у День захисників і захисниць України, о 13:00 біля Полтавської музичної школи №3 ім. Бориса Гмирі відбудеться відкриття муралу «Йому назавжди 18», присвяченого полтавському музикантові Максиму Краснокутському, який загинув, захищаючи нашу державу.

Міський духовий оркестр «Полтава» під орудою заслуженого артиста України Едуарда Головашича за участі вокального ансамблю «Форманта» ПМШ №3 ім. Бориса Гмирі представить концертну програму з нагоди Дня захисників і захисниць України.

Як завжди, живий звук, непідробні емоції…

Ми творимо для людей, із вірою в Перемогу та вдячністю кожному захиснику й захисниці за наше сьогодення й майбуття.

 

 

Знаєш – повідом: БЕБ закликає до співпраці з викриття економічних правопорушень. У фокусі – нецільове використання бюджетних коштів

Робота з виявлення й усунення ризиків, які негативно впливають на економіку країни, здійснюється аналітиками та детективами Бюро економічної безпеки постійно. Значну увагу працівники Бюро приділяють незаконному використанню бюджетних коштів та викриттю злочинів, повʼязаних з проведенням державних закупівель.

Аналіз інформації з різних баз даних свідчить про те, що найбільш поширеними порушеннями в цій сфері є уникнення процедури відкритих торгів, завищення вартості товарів та послуг, відсутність здійснення аналізу ринку для визначення очікуваної вартості предмета закупівлі.

У випадку виявлення таких порушень фахівці Бюро здебільшого працюють на упередження.

Наприклад, аби запобігти розтраті бюджетних коштів, аналітики можуть направити лист до їх розпорядника з конкретними рекомендаціями щодо усунення виявлених недоліків.

«У розрізі цієї роботи для нас важлива співпраця з громадськістю, особливо з підприємцями в регіоні. Поєднавши зусилля, ми зможемо більш оперативно реагувати на злочини в сфері економіки, зокрема під час використання розпорядниками бюджетних коштів», – зазначає Олег Пахніц, керівник Територіального управління БЕБ у Полтавській області.

Тож, якщо вам відомі факти розтрати бюджетних коштів, порушення процедури проведення державних закупівель тощо, звертайтеся до ТУ БЕБ у Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47.

Також ви можете надіслати лист на електронну адресу poltava.esbu@gov.ua.

За матеріалами Територіального управління БЕБ у Полтавській області

Перша психологічна допомога в надзвичайних ситуаціях та адаптація ветеранів на підприємствах – два тренінги, які в Полтаві проведуть залучені експерти

Полтавський осередок Центру готовності цивільних підготував новий графік навчань для містян. У розкладі із 25 вересня по 1 жовтня – чотири теми, серед яких дві новинки, які проведуть залучені експерти з психологічного хабу Tanto. Для безпеки учасників на події необхідно заздалегідь зареєструватися. Усі деталі про місце проведення волонтери ЦГЦ повідомлять у телефонному режимі.

Організатори тренінгів для цивільних на різних етапах війни експериментують із можливою тематикою, аби учасники подій могли отримати максимально актуальну інформацію. Найближчі два тижні можна навчитися користуватися зброєю, удосконалити навички домедичної допомоги за різними напрямками, а також підсилити обізнаність у психологічній підтримці. Один із тренінгів, що стосується ефективної адаптації ветеранів, розрахований на керівників, співробітників і НR-менеджерів приватних компаній.

Анкети для реєстрації на події в Полтаві:

«Перша психологічна допомога в надзвичайних ситуаціях та спілкуванні з людьми, які пережили сильний стрес»

https://forms.gle/dJ5TDfrLaF24uPkR7

29 вересня, 17:00

«Адаптація ветеранів на підприємствах та в організаціях» (для організацій)

https://forms.gle/EnVjN1xQJesTvX5bA

30 вересня, 10:30

«Домедична допомога. Серцево-легенева реанімація»

https://forms.gle/VARxSn4EyDkgJTrV8

30 вересня, 10:00

«Стрілецька справа. Базові основи поводження зі зброєю»

https://forms.gle/jN76VrbtoFQJSX2P9

1 жовтня, 9:00

Вхід: благодійний внесок до БО «БФ Сергія Притули».

 

«Рак – це не вирок, а лише діагноз»: лікарі сказали «рак» – і життя розділилось на до та після

Коли людина тільки потрапляє в діагноз, вона опиняється у вакуумі, – інформаційному, соціальному. Треба заповнити цей вакуум інформацією, яка може бути життєво необхідною, спілкуванням або просто своєю присутністю, руйнуючи стіну нерозуміння та самотності. Декілька порад, у чому шукати життєвий ресурс.

Чого не робити

– Не шукайте причин виникнення раку. Хвороба може прийти до будь­кого.

– Не слухайте порад відмовитись від традиційного лікування: у тих, хто «зцілився від раку» за допомогою нетрадиційної медицини, ніколи немає документів, які б підтвердили діагноз.

– Не замикайтесь у хворобі та собі. Мотивацію для цього можна знайти як у звичайних цінностях, так і в нових цілях.

– Не соромтесь просити і приймати допомогу.

– Не приміряйте на себе проблеми людей із аналогічним діагнозом. Усі випадки й організми різні.

– Не захоплюйтесь обмеженнями. Більшість із того, чого нібито не можна онкопаціентам, – хибні твердження, які не мають наукових підтверджень.

Що робити

– Поставтесь до лікування та одужання як до роботи.

– Отримайте думки фахівців. Правильно поставлений діагноз і грамотна схема лікування – це найголовніше.

– Період активного лікування проходьте «маленькими кроками», не загадуючи далеко наперед.

– Прийміть себе у діагнозі. Такими, як раніше, ми вже не будемо, але це не кінець світу. Не можна пропускати життя!

– Впродовж дня виконуйте вправу: шукайте у всьому позитивні моменти.

– Станьте трохи егоїстом, балуйте себе. Ви – найголовніша людина, тільки вам вирішувати, як жити, що робити і відчувати.

– Знайдіть собі хобі. По можливості подорожуйте.

– Читайте різноманітні видання, щоб більше дізнатись про свою хворобу. Це допоможе вам бути єдиною командою із лікарем у боротьбі з недугою.

– Розв’язуйте проблеми по мірі надходження. Страхи за завтра, якого ще не існує, крадуть у нас прекрасне сьогодні.

– Робіть те, на що все життя не вистачало часу.

– Якщо є улюблена робота, повернення в дружній колектив допоможе адаптуватись до діагнозу.

– Займайте себе справами, які приносять задоволення.

Є багато людей, які об’єдналися, проходячи шлях хвороби. Шукайте «своїх» – пацієнтські організаціі, групи взаємодопомоги. У них ви отримаєтє розуміння, підтримку і найбільш достовірну інформацію про лікування, клінічні дослідження, реабілітацію.

Кабінет чоловічого здоров’я в Полтавському обласному клінічному онкологічному диспансері вул. М. Дмитрієва, 7­А, тел. (099) 118­78­78.

Сергій ГОНЧАР,
кандидат медичних наук