«Рак – це не вирок, а лише діагноз»: лікарі сказали «рак» – і життя розділилось на до та після

Коли людина тільки потрапляє в діагноз, вона опиняється у вакуумі, – інформаційному, соціальному. Треба заповнити цей вакуум інформацією, яка може бути життєво необхідною, спілкуванням або просто своєю присутністю, руйнуючи стіну нерозуміння та самотності. Декілька порад, у чому шукати життєвий ресурс.

Чого не робити

– Не шукайте причин виникнення раку. Хвороба може прийти до будь­кого.

– Не слухайте порад відмовитись від традиційного лікування: у тих, хто «зцілився від раку» за допомогою нетрадиційної медицини, ніколи немає документів, які б підтвердили діагноз.

– Не замикайтесь у хворобі та собі. Мотивацію для цього можна знайти як у звичайних цінностях, так і в нових цілях.

– Не соромтесь просити і приймати допомогу.

– Не приміряйте на себе проблеми людей із аналогічним діагнозом. Усі випадки й організми різні.

– Не захоплюйтесь обмеженнями. Більшість із того, чого нібито не можна онкопаціентам, – хибні твердження, які не мають наукових підтверджень.

Що робити

– Поставтесь до лікування та одужання як до роботи.

– Отримайте думки фахівців. Правильно поставлений діагноз і грамотна схема лікування – це найголовніше.

– Період активного лікування проходьте «маленькими кроками», не загадуючи далеко наперед.

– Прийміть себе у діагнозі. Такими, як раніше, ми вже не будемо, але це не кінець світу. Не можна пропускати життя!

– Впродовж дня виконуйте вправу: шукайте у всьому позитивні моменти.

– Станьте трохи егоїстом, балуйте себе. Ви – найголовніша людина, тільки вам вирішувати, як жити, що робити і відчувати.

– Знайдіть собі хобі. По можливості подорожуйте.

– Читайте різноманітні видання, щоб більше дізнатись про свою хворобу. Це допоможе вам бути єдиною командою із лікарем у боротьбі з недугою.

– Розв’язуйте проблеми по мірі надходження. Страхи за завтра, якого ще не існує, крадуть у нас прекрасне сьогодні.

– Робіть те, на що все життя не вистачало часу.

– Якщо є улюблена робота, повернення в дружній колектив допоможе адаптуватись до діагнозу.

– Займайте себе справами, які приносять задоволення.

Є багато людей, які об’єдналися, проходячи шлях хвороби. Шукайте «своїх» – пацієнтські організаціі, групи взаємодопомоги. У них ви отримаєтє розуміння, підтримку і найбільш достовірну інформацію про лікування, клінічні дослідження, реабілітацію.

Кабінет чоловічого здоров’я в Полтавському обласному клінічному онкологічному диспансері вул. М. Дмитрієва, 7­А, тел. (099) 118­78­78.

Сергій ГОНЧАР,
кандидат медичних наук

Як підготувати речі до перевезення: сортуємо та упаковуємо

Один із ключових моментів, від якого залежить успіх переїзду та збереження Вашого майна в дорозі — це правильна підготовка речей до транспортування. Як уникнути непотрібних втрат та поломок під час перевезення речей? Як упакувати речі максимально надійно та зручно для наступного розпакування? Відповіді на ці запитання Ви знайдете далі.

Як вибрати упаковку для перевезення речей?

Вибір відповідної упаковки — один із ключових моментів у підготовці речей до переїзду. Від цього залежатиме їхня безпека в дорозі. Якщо Ви не бажаєте самі займатися упаковкою — найпростіше замовити перевезення речей у транспортній компанії за посиланням https://inka-trans.ua/perevozka -veshchey/.

Якщо Ви готуєтеся до переїзду самостійно — Вам допоможуть такі поради:

  1. Для речей, що не б’ються, відмінно підійдуть звичайні картонні коробки. Вони недорогі і при цьому досить міцні. Запакуйте в них одяг, взуття, постільну білизну, книги.
  2. Для крихких предметів краще використовувати спеціальні контейнери із щільними вкладишами з поролону або устелені «пухирчастою» плівкою в кілька шарів. Вони надійно захистять посуд, статуетки та вази під час транспортування.
  3. Електроніку та побутову техніку бажано упаковувати в оригінальні коробки. Якщо їх немає — використовуйте картонні коробки з м’яким наповнювачем із «бульбашкової» плівки або гофрованого паперу.
  4. Для сипучих продуктів підійдуть поліетиленові пакети і контейнери з кришками, що щільно закриваються. А рослини краще перевозити у спеціальних сумках-переносках.

Головне правило — матеріал упаковки повинен забезпечувати надійний захист ваших речей від трясіння в дорозі.

Що враховувати при упаковці речей під час переїзду?

Перевезення меблів та речей

Упаковуючи речі перед переїздом, важливо пам’ятати кілька корисних порад:

  • Використовуйте міцні матеріали. Картон повинен бути щільним, плівка – не тонкою та крихкою. Від цього залежить надійність упаковки.
  • Не допускайте порожнеч у коробках. Заповнюйте вільний простір зім’ятим папером або одягом, щоб запобігти зміщенню речей усередині.
  • Позначте коробки з крихкими предметами спеціальними наклейками. Це дозволить вантажникам поводитися з ними найакуратніше.
  • Напишіть на кожній коробці з речами маркером, до якої кімнати вона належить. Це спростить розпакування та розміщення на новому місці.
  • Упаковуйте в окремі коробки предмети першої необхідності на випадок переїзду.

Якщо при переїзді в нову квартиру Вам необхідне перевезення меблів, про те, як підготуватися до її транспортування можна прочитати тут inka-trans.ua/perevozki-kiev/perevozka-mebeli-kiev.

Еко шини – чим вони відрізняються від звичайних? Які переваги це пропонує?

Останнім часом ми бачимо, як екологічні рухи захоплюють майже всі сфери нашого життя, починаючи від того, що ми їмо, продуктів, які використовуємо для прибирання наших домівок, одягу, який ми носимо, і навіть наших звичок водіння. Все більше людей бажають брати участь в екологічних акціях, підтримуючи перероблення та відповідальне споживання природних ресурсів.

Що таке екологічні шини і як вони виготовляються?

Еко шини пробивають собі дорогу в наше життя, і можливо, ви вже чули термін «екологічні шини», який належати до нового покоління екологічних шин, доступних на європейському ринку. Нове законодавство ЄС вимагає відображати екологічний рейтинг на кожному типі нових проданих шин. Тому ви можете приймати зважені рішення. Ви можете назвати це зеленою шиною, екологічною шиною або шиною з відновленим протектором. Річ у тому, що екологічний рейтинг кожної моделі шин базується на паливній ефективності, зчепленні на мокрій дорозі та рівні шуму. Технологія відновлення протектора зосереджена на паливній ефективності. Еко шини містять більше ніж 200 інгредієнтів і більше ніж 20 різних типів гуми – кожна зі своїми характеристиками. Ці екологічно чисті шини також використовують спеціальний тип гуми в блоках протектора, щоб зберегти більше енергії під час руху. Це означає менший опір коченню і, отже, менше роботи двигуна, щоб розкрутити шину.

Які переваги пропонують екологічні шини?

Опір коченню шини може становити до 30% споживання палива транспортним засобом і чверть його викидів CO2. Чим ефективніші ваші шини, тим більше ви можете зменшити вуглецевий слід вашого автомобіля. Підраховано, що відновлені шини можуть зменшити вуглецевий слід автомобіля на 300 кг на рік. Вже є багато доказів того, що відновлені шини працюють. Наприклад, шини Radburg представляють власні оцінки в порівнянні з китайськими шинами та шинами від авторитетних виробників. Зі свого боку, дослідження, проведене фахівцями Мюнхенського університету, показало, що сім’я, яка щорічно проїжджає майже 32 000 км на звичайному транспортному засобі, може в середньому скоротити свій рахунок на пальне більш ніж на 1200 Лей. Крім того, згідно з дослідженнями та випробуваннями, відновлені шини дають кращі результати порівняно з універсальними шинами. Якщо говорити точніше, у порівнянні зі стандартними або преміальними шинами, відновлені шини можуть скоротити гальмівний шлях щонайменше на 30% порівняно зі стандартними шинами та принаймні на 10% порівняно з преміальними шинами. Іншими словами, обираючи екологічні шини, ви отримуєте більш потужний і безпечний автомобіль, суттєво заощаджуєте в довгостроковій перспективі та ведете більш екологічний спосіб життя.

Якби всі водії наслідували їх приклад і перейшли на екологічні шини, ми всі були б безпечнішими, а світ став би набагато екологічнішим. Оснащення всіх автомобілів відновленими шинами може заощадити до 20 мільярдів літрів палива на рік і скоротити глобальні викиди CO2 на 50 мільйонів тонн.

Яка дата має бути в Полтаві Днем міста?

Днями на засіданні виконавчого комітету Полтавської міської ради розглянули варіанти нової дати відзначення Дня міста: 29 червня як день першої літописної згадки про Полтаву й, за новим календарем, день святих Петра і Павла; 5 вересня – відновлення Магдебурзького права для Полтави; 9 вересня – день народження зачинателя нової української літературної мови, поета, автора безсмертної «Енеїди» Івана Котляревського.

Чому 23 вересня не може бути Днем міста та про ініціативу Ігоря Ізотова

Нагадаю, 20 квітня на сайті Полтавської міської ради була опублікована петиція засновника проєкту “Стара Полтава”, знаного журналіста Ігоря Ізотова щодо святкування Дня міста 12 липня. За 7 годин вона набрала необхідну для розгляду кількість голосів. Автор петиції нагадував міським депутатам, що 12 липня – це перша датована літописна згадка про Полтаву, і навіть після розпаду срср тривалий час саме в цей день відзначали День міста.

Варто зауважити, що при Анатолієві Кукобі (колишній 2-й секретар міського комітету комуністичної партії та міський голова) “махровим цвітом” у Полтаві розквітав дрімучий “совок”, тож вирішили культивувати т. зв. “звільнення”, тобто отруювати масову свідомість датою 23 вересня. Завдяки Анатолієві Кукобі вона стала Днем міста, наче ніякої історії до появи окупаційної Червоної армії в Полтаві й не було…

Ціную ініціативу, поважаю автора петиції й тих, хто її підписав. Петиція стимулювала подальшу дискусію. Дата заміни одного злочинного режиму на інший аж ніяк не може бути ні святом, ні Днем міста. Наведене в петиції формулювання “визволення” є незаконним, його вже давно вивели з наукового та правового простору. Повернення злочинного російсько-комуністичного режиму апріорі не може бути визволенням. Декомунізаційне законодавство ввело в правовий обіг поняття “вигнання” – коректне й науково виважене.

Кращої дати, ніж День відновлення Магдебурзького права, годі й шукати

Цей день має неодмінно підкреслювати самоврядну складову. День міста – це день місцевого самоврядування. Тож кращої дати, ніж День відновлення Магдебурзького права годі й шукати. Тут цілком згоден із фахівцями з кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету, пропозицію яких розглядали на засіданні виконкому.

Магдебурзьке право — це право місцевого самоврядування, традиція якого сягає в глибину століть. Воно закріпляло права міських станів: купців, міщан, ремісників. Виникло в 13 ст. у Магдебурзі (Німеччина), звідси й назва. Магдебурзьке право встановлювало порядок виборів і функцій органів міського самоврядування, суду, купецьких об’єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. У 15-17 ст. Магдебурзьке право отримала більшість міст України, у т. ч. Переяслав, Гадяч, Золотоноша, Лубни, Кременчук, Миргород, Прилуки, Пирятин, Ромни та ін.

1752 року останній очільник Гетьманщини, гетьман Кирило Розумовський підписав універсал про відновлення магістрату в Полтаві та надав міщанам право обирати війта, бурмістрів та інших урядників шляхом вільного голосування, чинити суд та розправу за нормами саме Магдебурзького права.

У менших містах, які називалися ратушними, козацька старшина відала справами козаків, а виборна міська влада (представники міської верхівки) — справами міщан. Положеннями Магдебурзького права керувалися й суди у містах, які були адміністративними центрами Гетьманщини, тобто полкові суди. Норми Магдебурзького права використовувалися при всіх офіційних і приватних кодифікаціях права в Україні у 18-19 ст.

Знищила місцеве самоврядування, а відтак традицію застосовування Магдебурзького права Російська імперія. Зокрема, в Україні це право припинилося після запровадження 1781 року “Установлення про губернії” та створення нової судової системи. Указом 1831 року російський імператор Микола І скасував Магдебурзьке право по всій Україні, крім Києва, де воно збереглося до 1835 року.

Тож, як бачимо, ідеться, з одного боку, про європейський досвід, а з другого – про українську правову традицію, історичні корені місцевого самоврядування.

До речі, у Полтаві в межах деколонізації та згідно з рішенням сесії міської ради з’явився новий топонім – вулиця Магдебурзького права. Усе почалося зі слушної поради нашій комісії. За неї щиро вдячний пану професору Юрієві Волошину. Назву “вулиця Магдебурзького права” наша топонімічна комісія внесла до анкети для голосування в громаді. І… ця назва перемогла! Дякую всім небайдужим полтавцям, які так проголосували. І це попри те, що я ініціював по цій вулиці замість льотчика-червоноармійця Леваневського увічнити пам’ять нашого українського льотчика – полковника Армії УНР, “батька” української аеророзвідки Павла Крицького. Ця ініціатива посіла друге місце, тож підкоряюся волі полтавців.

Памятні дати – “клей”, який єднає громаду в моноліт

Рішення міськвиконкому провести в Полтаві обговорення серед кількох варіантів науково обґрунтованих дат є важливим, коректним і виваженим. Як бачимо, є над чим поміркувати.

До того ж проблема ширша, ніж визначення дати святкування Дня міста. Час обговорити й офіційно затвердити не лише нову дату Дня міста. Пропонуватиму новій в. о. міського голови Катерині Ямщиковій використати європейський досвід. Скажімо, польські гміни мають вичерпні переліки “Пам’ятні дати громади”. Не для галочки, не для фіксації в документі, офіціозі, а задля патріотичного виховання й гідного щорічного пошанування знакових подій та особистостей, життя яких пов’язане з Полтавською міською територіальною громадою. Такі дати – історичний “клей”, який єднає громаду в український моноліт. Для мене очевидно: усі дати, які розглянув Полтавський міськвиконком – розумні й гідні, вони мають бути в такому переліку. Так само, як і 23 вересня – день вигнання нацистів із Полтави – та 28 березня 1918 року – день визволення Полтави від російсько-більшовицьких загарбників Запорізькою дивізією Армії УНР, зокрема полком ім. Костя Гордієнка на чолі зі Всеволодом Петрівим. До такого переліку мають увійти й дні народження Симона Петлюри, Патріарха Мстислава, Панаса Мирного, Єлизавети Милорадович, Олександра Кониського та ін.

Утім, не претендую на “істину в останній інстанції”. Потрібно провести “круглий стіл” за участю фахівців, громадські консультації, фахові обговорення, щоби опрацювати пул вагомих дат з історії Полтави.

Представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар

 

Pin Up Casino – один із найпопулярніших українських ігрових клубів

Pin Up Casino

Pin Up Casino – це один із найпопулярніших українських ігрових клубів, який пропонує гравцям велику кількість ігор, а також привабливі бонуси. Це простий у використанні і перевірений ігровий заклад, якому довіряють тисячі гравців і привабливі бонуси. Сьогодні ми зробимо огляд цього неймовірно цікавого ігрового клубу, розглянемо його переваги та особливості.

Загальна інформація

Пін Ап – це новий ігровий клуб, який був заснований у 2021 році. Він пропонує гравцям величезну кількість азартних розваг, включаючи відеослоти, настільні ігри, карткові ігри. Також, якщо вам хочеться зірвати куш, можете спробувати зіграти у джекпоти. Софт для цього ігрового клубу надається такими гігантами, як Pragmatic Play, PG Soft, Pairplay та іншими провайдерами.

Веб-сайт і ігри оптимізовані для мобільних пристроїв, що дозволяє вам грати в будь-який час і в будь-якому місці на планшетах і смартфонах. Казино Pin Up має ліцензію Кюрасао, що досить непогано для українських гравців.

Переваги та недоліки ігрового клубу

В цілому, не дивлячись на те, що це онлайн casino в Україні є досить молодим і було запущене в 2021 році, все одно цей ігровий клуб пропонує дуже високі ігрові стандарти і надає захоплюючі пропозиції гравцям. Тематика різноманітна і може бути як ретро, так і більш сучасна. Тому незалежно від того, який стиль вам подобається, ви точно зможете знайти варіант по душі.

Ліцензія і безпека

Як було сказано вище, це казино ліцензоване керівництвом Кюрасао. В цілому, ця ліцензія не є такою сильною. Проте, вона є досить популярною серед компаній, які створюють онлайн-казино.
Питання ліцензії дуже тісно пов’язане з безпекою. Ось деякі додаткові заходи, які запровадила адміністрація казино для того, щоб гравцям було комфортно грати.

Казино Пін Ап має дуже багато способів платежів. Суттєвою перевагою цього ігрового клубу є те, що він приймає транзакції з використанням BLIK, який є одним із найбільш поширених платіжних методів в Україні.

УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЬ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ

Як на Полтавщині очищають воду для місцевих, переселенців та військовиків

«Звичайна сільська жінка», – так Лідія Чернига з Полтавщини описує сама себе. Та не простою сферою вона вирішила займатись – очищує воду для питних потреб.

Усе розпочалось навесні 2021 року, коли жінці запропонували участь у навчальній програмі з можливістю отримати ґрант на відкриття власної справи. Запуск бізнесу припав на повномасштабне вторгнення. Як Лідія надає питну воду для волонтерів та військовиків, у навчальні заклади та переселенцям, розповіла для ШоТам.

Вони казали «не висовуйся», а я йшла трошки проти течії

– Я – проста жінка у віці 50+, народилась і живу в селі Білики на Полтавщині. Прожила всі реалії радянських часів: працювала як молодий спеціаліст у колгоспі, на початок моєї карʼєри припала Чорнобильська катастрофа з усіма її наслідками. Мабуть, у цьому є певний відбиток у моєму світогляді.

Попри те, що я була жовтеням, комсомолкою й мала рекомендацію до лав комуністичної партії – це все ніяк не зробило мене такою, якою очікувала влада. Система була така, що ми всі мали бути її частиною. Всюди говорили: «Не висовуйся, це може погано закінчитися». Усе одно я йшла трошки проти течії. Тож моя карʼєра в колгоспі не дуже склалась.

Більшість життя пропрацювала за фахом землевпорядника. Призупинила роботу лише на період складної операції та реабілітації. Та коли повернулась, знову через те, що я мала власну думку і щось пропонувала, моя карʼєра зійшла нанівець. Я висловлювала не особисті забаганки, а показувала, як має бути за законодавством та наукою землевпорядкування. На мене почали «шикати» та хотіли обмежити в роботі. Звісно, іти проти системи самій – дуже складно, але й прогинатися не дозволяли моральні орієнтири.

Тож останні роки я як особа з інвалідністю не працювала. Разом із чоловіком займались домашнім господарством. Повністю забезпечували себе самі: сад, город, птиця.

Використала знання та досвід, аби створити корисний для громади бізнес

– Наше село розташоване в зоні присутності великого аграрного бізнесу «Астарта». Вони багато інвестують у соціальний, культурний та інший розвиток місцевості. У квітні 2021 року анонсували ґрантовий проєкт про започаткування власної справи для сільських жінок зі складними життєвими обставинами (наприклад, з інвалідністю або багатодітних мам, або таких, які повернулись із місць позбавлення волі).

Керівниця відділу корпоративно-соціальної роботи компанії, моя давня знайома, звернулась до мене: «Спробуй, це твій шанс. Навіть якщо передумаєш, завжди буде можливість відмовитись». Я подумала, порадилася з родиною й заповнила анкету. Спочатку хотіла створювати якусь крафтову продукцію, тим паче, у нас у сімʼї вже був подібний досвід. Але фізично ми б з чоловіком не змогли забезпечити необхідну роботу. Тому шукали щось таке, де б продукт вироблявся на обладнанні.

Став у нагоді мій волонтерський досвід у своїй рідній сільській школі. У 2015-2016 роках ми втілювали проєкт ВООЗ із доступу до чистої питної води та санітарії. У нас тоді не було водогону у районі, воду беремо з поверхневих джерел (по-простому – із криниць та свердловин). Однак ніхто не знав ні про якість, ні про безпечність такої води.

Протягом двох років тут робили дослідження й виявили, що в нашій воді – у 9,5 раза перевищено гранично допустимі концентрації розчинених речовин. Це стало переломним моментом, аби ґрантодавець надав обладнання для очищення води в школі та переконання батьків учнів, що це дійсно потрібно.

Отже, коли випала нагода розпочати свій бізнес, я згадала про воду. Я знала проблему, розуміла, кому це потрібно і, що найголовніше, уміла це вирішувати. Усе склалось, наче пазли. Тож своє завдання я сформулювала так: забезпечити доступ до питної води в нашому селищі.

Найскладніше – зламати міф у людей про чистоту води з криниці

– Майже кожен житель глибоко переконаний, що в його криниці – найчистіша вода. Говорять різне: і те, що вода смачна, і що діди пили й довго жили, і діти-от народжуються здорові… Тому я не змінюю їхнє уявлення насильно, а забезпечую альтернативу.

Хоча воду можна й у магазині купити, але там вона вже в пляшках, і людина платить за тару, логістику, бренд і, найменше, за саму воду. У моєму пункті очищення та розливу води людина платить лише за воду. Це, по суті, місцева вода, яка проходить шлях очищення системою зворотного осмосу. До того ж процес повністю відкритий – це такий собі водний шоурум.

Крім цього, ми діємо за протоком Полтавського обласного центру метрології, стандартизації й сертифікації щодо відповідності води для споживання. Плюс ми пропонуємо настільну лабораторію, де кожна людина може протестувати свою воду. Так кожен може самостійно переконатись, чи йому дійсно потрібно очищувати воду зі своєї криниці чи свердловини.

23 лютого 2022 року я мала дзвінок із менторкою, ми пропрацьовували маркетингові аспекти роботи. Я одночасно говорила з нею й приймала пологи в нашої собаки. Тож на ранок 24-го в нас було 5 цуценят та інформація про повномасштабне вторгнення. Далі вже почались дзвінки від родичів, друзів. Багато що відбулось, і мій бізнес-план потребував змін, мʼяко кажучи. Але очищення води не втратило актуальність, а навіть навпаки.

У селі по-різному реагували на таку пропозицію. Неочікувано, але першими моїми клієнтами стали переселенці, які зупинились у нас. У нашій громаді – 11 тисяч своїх жителів, і ще 2700 людей приїхали в пошуку прихистку. Це майже +25% до місцевого населення. І саме вони стали агентами змін у культурі споживання чистої води.

Переселенці буквально шукали цю воду. Невдовзі вже місцеві жителі стали питати: «Чи скоро ти відкриваєшся? Бо люди шукають тебе». І тоді в березні 2022-го я просила власника приміщення швидше закінчити ремонт, бо я готова вже встановлювати обладнання.

Готова надавати послугу навіть одному клієнту, бо вода – це життєва необхідність

– Мій пункт очищення води знаходиться недалеко від дому – 20 хвилин пішки. Поки немає такої кількості людей, аби я могла працювати повний день зранку до вечора, тому підлаштовуюсь під запити.

До повномасштабної війни я складала бізнес-план, за яким точка беззбитковості мала настати максимум через п’ять місяців. Але війна, як і скрізь, внесла свої корективи.

Нині майже половину очищеної води я віддаю безкоштовно: забезпечую кілька волонтерських напрямів, які везуть воду до цивільних та військовиків. А також безплатно надаю воду в будинок сімейного типу, які перемістили до нас із Донеччини, Центр надання адміністративних послуг селищної ради, станцію екстреної медичної допомоги й ТЦК та СП. Для мене така соціальна відповідальність – це справа честі. Бо всі повинні мати доступ до чистої питної води.

Із клієнтами я контактую через групу у Вайбері. Там вони можуть залишити свій запит на кількість води і зручний час. Це бачать інші учасники й уже підлаштовуються під обраний час, коли я буду на місці. У мене немає правил чи обмежень за кількістю людей, наприклад, що я прийду лише після 10 запитів. Ні, я не відмовлю, навіть якщо напише одна людина. Не маю морального права.

Така ж сама група в мене створена з волонтерами. Іноді вони приїжджають зі своїми діжками, іноді питають, чи є вже розлита вода. Так ми погоджуємо час і обсяги й працюємо за погодженим графіком.

Якщо ж я відсутня – їжджу на лікування чи в мене інші поїздки, то маю з-поміж наших клієнтів волонтерку. У неї є санітарна книжка, жінка ознайомлена з усіма процесами, тож заміняє мене.

Хотіла б розвиватися: доставляти воду в інші громади й придбати автомати для розливу

– Я подала заявку на проєкт від Естонської ради з питань біженців разом із запорізьким фондом «Єдність та майбутнє» та пройшла навчання. При написанні бізнес-плану зазначила таку проблему: у мене є обладнання, і я наливаю воду клієнтам у їхню тару; хотіла б розвиватися та, наприклад, доставляти воду в інші громади, однак не маю 19-літрових бутилів. Отже, мені потрібні були: тара, генератор, бо почались блекаути, змінні картриджі для очищення води. Так я отримала ґрант у 100 тис. грн на закупівлю матеріалів при максимально можливому фінансуванні у 150 тис. грн.

Був ще інший проєкт – премія від Франко-української торгово-промислової палати «Створено жінками». Лише 10 заявок із 300 потрапили у фінал, зокрема моя. Отриману премію в 100 тис. грн я планую також використати для розширення бізнесу.

Самі клієнти пропонують способи, як мені покращити чи збільшити роботу. Наприклад, часто кажуть про автомати самообслуговування для розливу води. Я промоніторила: кожен апарат коштує 100+ тисяч гривень. Але якщо клієнти хочуть, то маю йти назустріч. Наразі веду перемовини з виробником таких апаратів і хочу встановити за погодженням власника приміщення.

Інший запит – це відкрити в сусідній громаді точку з віддаленим робочим місцем. Бо довозити туди воду я можу в соціальні та навчальні заклади, а роздрібним споживачам це некомфортно. Уявіть, що приїхала діжка з водою, вишикувалася черга, як за молоком у радянські часи. Це ненормальне ставлення до людей. Треба бути на місці та створювати комфортні умови й послуги. Уже маємо партнерів у громаді та обговорюємо нашу співпрацю з фінансового й організаційного боку. Рано чи пізно ми все зробимо, але хочеться якнайскоріше.

Я переконалася, що жінка може все. У селі чи в місті, у будь-якому віці, у будь-якій сфері. Варто лише вірити та памʼятати, що немає нічого неможливого, якщо є палке бажання.

«Веземо з дому їжу та обійми». Як волонтерський хаб «Криївка» на Полтавщині щодня допомагає українському війську

До повномасштабної війни Олена Кравченко з села Лутовинівка організовувала концерти та свята, а тепер їздить на передову й привозить захисникам продукти та обійми з дому. Разом із сестрою Оксаною та односельцями вона допомагає військовикам від перших днів вторгнення.

Жінки збираються у волонтерському хабі, який назвали «Криївка», готують та надсилають їжу на фронт, а також збирають овочі, фрукти, випічку та маскувальні сітки від людей із сусідніх сіл. Про волонтерство, яке почалося з вареників і переросло в регулярні поїздки на фронт, Олена розповіла ШоТам.

Від інженерки до організаторки та волонтерки

– За освітою я інженер-технолог сільського господарства, до декрету працювала на заводі. У мене є двоє синів, я була в батьківському комітеті, тому часто організовувала для дітей різні поїздки, розваги та свята. І коли в нас у селі з’явилася вакансія працівника культури, я вирішила спробувати. Від травня 2021 року працюю завідувачкою в Лутовинівському будинку сімейного дозвілля.

Раніше ми займались художньою самодіяльністю, співали пісні, організовували концерти, святкували дні села та влаштовували ярмарки. Зараз проводимо благодійні заходи та на замовлення вітаємо колективом людей зі святами. Зароблені кошти також спрямовуємо на допомогу війську.

Спершу допомагали продуктами хлопцям із ТрО в Полтаві

– Від початку 2022 року в нашому районі всі села активно готувались до святкування Міжнародного жіночого дня. І ще ввечері 23 лютого ми зібрались у сільському будинку культури на репетицію. А наступного ранку мені зателефонувала сестра Оксана з Полтави й сказала, що почалась повномасштабна війна. Чи очікувала я цього? Не зовсім, адже мало читала новини, телевізор майже не дивлюсь, а чоловік завжди говорив, що все буде гаразд. Тому ці події стали для мене справжнім шоком та великим стресом.

Сидіти вдома я не могла – уже наступного дня ми разом зі старостою ходили селом та дивились, де можна облаштувати бомбосховища. Тоді ж зателефонувала сестра й спитала, чи можемо ми допомогти продуктами хлопцям із ТрО в Полтаві. Я кинула клич у Фейсбук-групу «Лутовинівська культура», попросила людей допомогти, чим можуть. Я не очікувала, що відгукнеться фактично вся наша Козельщинська громада! Уже 27 лютого ми відправили на Полтаву три машини з продуктами. Коли втомлені поверталися з міста ввечері, то нас у старостаті чекали люди з питаннями, що робитимемо далі. Усі ми тоді мали дуже заряджений настрій. Від того часу почалась моя історія волонтерства.

Нашою візитівкою спершу були вареники

– Коли я потрапила додому, то побачила в новинах сюжети про те, що в школах по селах люди почали збиратись ліпити вареники та передавати військовикам. Я звернулась до директора відділу освіти й попросила, аби ми приходили до школи ліпити, адже все одно навчання не було. Вареники стали нашою візитівкою на початку вторгнення. Ми називалися батальйоном «Лутовинівський вареник» і передавали їх на деокуповані території, переважно на Сумщину, а потім уже і військовикам.

Люди з нашого села приносили картоплю, сир чи капусту для начинки. Потім моя сестра діставала борошно в Полтаві та привозила нам. Ми знайшли багато морозилок у селі, де зберігали вареники, потім все пакували й надсилали. А люди з сусідніх сіл переважно приносили нам випічку.

Мій односелець працював у Полтаві в пункті, куди приходили внутрішньо переміщені особи отримувати допомогу. Під час розмови його спитали, чи не знає, де розташована Лутовинівка. Він відповів, що живе в цьому селі, і тоді люди зі сльозами ділились: дуже вдячні за наші вареники і не знають, що з ними було б, якби не ця допомога.

«Я нагодую чужого сина, а хтось нагодує мого»

– Місця для всіх охочих допомогти не було, тому наш сільський фермер допоміг зробити ремонт у приміщенні колишньої колгоспної їдальні, а ми облаштували там свій волонтерський хаб «Криївка». Тут ми збираємо продукти, маємо дві газові та дві електричні плитки, а також готуємо їжу для військовиків. Зазвичай я присвячую роботі в хабі першу половину дня, бо ввечері організовую репетиції з людьми. Але на зв’язку постійно, тому, якщо будуть охочі попрацювати, завжди прийду й відчиню людям приміщення.

«Лутовинівські помагайчики, збираємось на борщик! Починаємо з 9:00, приходьте, хто може», – моє повідомлення в чаті, яке люди ніколи не ігнорують, а приходять та допомагають. Буває так, що приходить багато людей, а коли сезон і потрібно доглядати за городом, приходить менше, але постійно хтось є – до 20 осіб.

Є люди, які готують у «Криївці», а є й ті, хто робить це вдома після роботи. Часто приходять жінки, у яких воює син або чоловік. Кажуть, що нагодують чужих синів, а хтось нагодує їхніх. А ще приходять дітки, які часто самі питають, чим допомогти. Наймолодший помічник навчається в третьому класі. Допомагають також і мої сини та племінники.

У «Криївці» готуємо, пакуємо та збираємо все необхідне

– Мій чоловік зараз мобілізований і служить на фронті, але раніше був «мозковим центром» нашого волонтерського хабу, відповідав за всі організаційні речі та ремонтував усе, що треба. Минулого літа ми купили герметичний автоклав, адже готували рибні консерви чи тушківки. А чоловік придумав готувати сухі борщі. Ми нарізаємо рагу овочів, складаємо їх у спеціальні герметичні пакети, а потім потрібно туди додати 400-500 мл кип’ятку – і буде дві порції готового борщика.

Так само пізніше ми почали готувати тушковану картоплю з м’ясом, гречану кашу чи рибу в томаті. Так ми почали готувати сухпаї в автоклаві на вихід для хлопців. Зараз ми маємо автоклав на понад 70 пакетиків.

А ще наш хаб є перевалочним пунктом, де ми збираємо все необхідне. У сусідній Козельщині жінки теж організувались у перші дні повномасштабної війни та плетуть маскувальні сітки. Я забираю ці сітки, а сестра вже надсилає військовикам. У наш хаб приїжджають люди з усіх довколишніх сіл. Передають випічку, овочі, фрукти, домашні закрутки, воду, подушки, каремати, компоти, яйця, зелень, солодощі та все, що необхідно на фронті.

«Вірте в нас так, як ми віримо у вас»

– Понад рік я організовувала роботу в рідному селі, а все необхідне від нас на фронт возила моя сестра. Коли Оксана минулого року приїжджала з фронту, то хлопці нам переказували таку фразу: «Вірте в нас так, як ми віримо у вас». Ця фраза надихає нас і досі. Пізніше я відчула, що теж маю поїхати на передову разом із сестрою. Коли я їду на Схід та бачу очі захисників, то хочу туди їхати знову. Я випадаю з життя на кілька днів, бо треба все приготувати, зібрати, бути довго в дорозі, а потім відпочити, але воно того варте.

Коли ми приїжджаємо, то спершу багато обіймаємось, бо саме так передаємо хлопцям тепло з дому. Коли я їздила на фронт до наших односельців, то після повернення зустрілась із дружиною одного з них, обійняла її та сказала, що це передачка з фронту.

Коли цей чоловік там мене обіймав, то теж думав про свою дружину. Це дуже цінні емоції, які додають сили працювати. Військовослужбовці завжди усміхнені та запитують як справи вдома, адже історії з цивільного життя додають їм сили для боротьби. А ще вони дуже радіють, коли читають написи на коробках, які придумують наші волонтери. Військовики своєю чергою підписали снаряд «від козельщинських спідниць» та надіслали його ворогу.

Маємо бути гідним тилом та надійною підтримкою для захисників

– За весь час роботи я пишаюсь тим, що люди не перестають ходити на волонтерство та присвячувати цьому свій час. Бувають моменти, коли допомагають менше й ми відчуваємо занепад сил, але все ж ми тримаємось та продовжуємо робити свою роботу. Мені ніколи не відмовляють, коли я звертаюсь по допомогу. Ми розуміємо, що для перемоги нам потрібна зброя, але віримо, що наші передачки з дому з нашим теплом, також допомагають захисникам наближати перемогу. Я мрію про перемогу та працюю з надією, що вона скоро буде. Ми мріємо наліпити наших вареників, зібрати всіх людей, які нам допомагають, та запросити тих, кому ми допомогли. Я закликаю всіх допомагати, хто чим може: донатами, працею, продуктами чи речами. Чим більше зараз ми вкладемо в нашу перемогу, тим швидше вона настане. На фронті зараз воюють найкращі люди, а ми маємо бути міцним тилом, щоб бути гідними тих, хто зараз нас захищає.

Фото надали Олена Кравченко та ШоТам

Порівняння міні ДВЗ з іншими типами двигунів

Міні ДВЗ (ДВЗ – Двигун Внутрішнього Згоряння) – це невеликий двигун внутрішнього згоряння, призначений для застосування в невеликих машинах, пристроях або для специфічних завдань. Міні ДВЗ, зазвичай, має менший робочий об’єм і меншу потужність у порівнянні з ДВЗ, що використовуються, наприклад, в автомобілях або вантажівках.

Міні ДВЗ часто використовуються в наступних пристроях:

  • радіокеровані моделі (літаки, автомобілі, човни);
  • невеликі генератори електрики;
  • садова техніка (газонокосарки, тримери тощо);
  • мопеди та деякі види скутерів.

Основні переваги міні ДВС включають їх компактність, легкість і можливість роботи на звичайному бензині або дизельному паливі. Однак вони також можуть мати вищі рівні викидів і меншу ефективність порівняно з деякими іншими видами двигунів.

Короткий огляд різних типів двигунів

Різні типи двигунів мають свої унікальні характеристики, принципи роботи та області застосування. Ось короткий огляд основних типів двигунів.

  1. Двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ)
  • Бензинові двигуни: використовують бензин як паливо; поширені у легкових автомобілях, мотоциклах.
  • Дизельні двигуни: працюють на дизельному паливі; часто застосовуються у вантажівках, автобусах та деяких легкових автомобілях.

2. Електричні двигуни – перетворюють електричну енергію на механічну; використовуються в електромобілях, поїздах, різному устаткуванні.

3. Гібридні двигуни – комбінують елементи ДВЗ та електричних двигунів; поширені у гібридних автомобілях, таких як Toyota Prius.

4. Двигуни на водневому паливі (паливні елементи) – перетворюють водень на електрику, виробляючи воду як єдиний продукт згоряння; застосовуються в деяких автомобілях та автобусах.

5. Турбогвинтові та реактивні двигуни – використовуються головним чином в авіації. Турбогвинтові двигуни працюють за рахунок газового струменя, що обертає турбіну, тоді як реактивні двигуни створюють тягу за рахунок виштовхування газів на високій швидкості.

6. Парові двигуни – використовують пар, створюваний шляхом кип’ятіння води, для руху поршнів або турбін. Історично використовувалися у паровозах та деяких типах кораблів.

7. Двигуни Стерлінга – це теплові двигуни, які працюють на основі стиснення та розширення газу (зазвичай повітря) у закритих циклах.

Кожен тип двигуна має свої переваги та недоліки в залежності від специфічної задачі або програми. Вибір конкретного типу двигуна часто визначається вимогами до ефективності, екологічності, вартості та інших факторів.

Принцип роботи міні ДВС

Принцип роботи міні ДВС в цілому схожий на принцип роботи великих двигунів внутрішнього згоряння, хоча у невеликих двигунів може бути менше циліндрів та інші конструктивні особливості. Давайте розглянемо основні етапи роботи чотиритактного міні ДВЗ, який є найпоширенішим.

  1. Впуск
  • Впускний клапан відкривається, поршень рухається вниз, створюючи вакуум у циліндрі.
  • Суміш палива та повітря всмоктується в циліндр.

2. Стиснення

  • Обидва клапани (впускний та випускний) закриті.
  • Поршень рухається вгору, стискаючи суміш палива та повітря.

3. Робота (або згоряння)

  • Іскра від свічки запалювання спалахує стислу суміш палива та повітря.
  • Різке розширення гарячих газів призводить до того, що поршень швидко рухається вниз, передаючи енергію на колінчастий вал і перетворюючи її на механічну.

4. Випуск

  • Випускний клапан відкривається.
  • Поршень рухається вгору, виштовхуючи гази, що вигоріли, з циліндра через випускний клапан.

Цей цикл повторюється багаторазово і з високою частотою, дозволяючи двигуну виробляти потужність виконання різних завдань.

Міні ДВС можуть бути двотактними. У двотактних ДВС поршень здійснює всього два ходи (один вгору та один вниз) для завершення циклу. Ці двигуни зазвичай простіше за конструкцією і легше, але можуть бути менш ефективними та екологічними в порівнянні з чотиритактними.

Область застосування міні ДВЗ

Міні ДВС через свою компактність, автономність і можливість видачі щодо високої потужності знаходить застосування в різних пристроях і механізмах. Ось основні сфери їх застосування:

  1. Радіокеровані моделі
  • Застосування: у літаках, автомобілях, човнах, гелікоптерах.
  • Особливості: вимагають компактні та легкі двигуни з гарною віддачею потужності.

2. Садова та паркова техніка

  • Застосування: у газонокосарках, триммерах, мотокосах, мотопилах, культиваторах.
  • Особливості: автономність роботи далеко від джерел електроживлення.

3. Легкий транспорт

  • Застосування: у мопедах, невеликих мотоциклах, скутерах.
  • Особливості: вимоги до компактності, ваги та економічності.

4. Портативне енергозабезпечення

  • Застосування: у невеликих бензинових чи дизельних генераторах.
  • Особливості: можливість забезпечення електроенергією у віддалених місцях або за відсутності електромережі.

5. Водний транспорт

  • Застосування: у невеликих моторних човнах, моторах для надувних човнів та каное.
  • Особливості: вимоги до водонепроникності та роботи в умовах високої вологості.

6. Спеціалізовані пристрої

  • Застосування: у насосах, міні-тракторах, пристроях для автономної роботи далеко від стаціонарних джерел живлення.
  • Особливості: іноді вимагають специфічні характеристики, наприклад, можливість роботи за певних умов (висока/низька температура, вологість тощо).

Важливо, що з вибором конкретного типу міні ДВС для певного додатку слід враховувати безліч факторів, таких як потрібна потужність, тривалість роботи, умови експлуатації та інші.

Електричні двигуни

Електричні двигуни перетворюють електричну енергію на механічну. Вони мають високу ефективність, довгий термін служби і вимагають мінімального обслуговування.

Принцип роботи

Основою роботи більшості електричних двигунів є закон електромагнітної індукції Фарадея. Коли через котушку протікає електричний струм, навколо неї створюється магнітне поле. Це магнітне поле може викликати рух металевого елемента або ротора поруч, приводячи до обертання двигуна.

Типи електричних двигунів

  • Постійного струму

Ці двигуни живляться від джерел постійного струму, таких як батареї. Вони зазвичай мають просту конструкцію та можуть легко регулювати швидкість.

  • Змінного струму

Ці двигуни працюють від стандартних домашніх чи промислових джерел змінного струму. Вони можуть бути однофазними або трифазними залежно від типу живлення.

  • Синхронні

Швидкість обертання ротора цих двигунів синхронізована зі швидкістю обертання магнітного поля статора.

  • Асинхронні (або індукційні)

Це найпоширеніші двигуни, у яких швидкість ротора трохи відстає від швидкості магнітного поля статора.

Застосування

Електричні двигуни використовуються практично скрізь, від побутової техніки, такої як холодильники та пральні машини, до великих промислових машин та пристроїв. В останні роки зі зростанням інтересу до екології та стабільного розвитку електричні двигуни стали ключовим компонентом в електромобілях.

Переваги і недоліки

Перевагами електричних двигунів є їх ефективність, надійність та відсутність викидів на місці використання. Однак вони також вимагають джерела електрики і можуть бути менш потужними, ніж деякі двигуни внутрішнього згоряння.

Гібридні двигуни

Гібридні двигуни поєднують у собі елементи як електричних, так і двигунів внутрішнього згоряння (ДВС) задля забезпечення транспортного засобу енергією. Вони створені для оптимізації ефективності споживання палива та зниження викидів.

Конструкція та принцип роботи

Гібридні двигуни використовують електричний двигун у поєднанні з ДВЗ. У деяких випадках електричний двигун може допомагати ДВЗ при прискоренні або працювати незалежно, дозволяючи ДВЗ вимикатися при низьких швидкостях чи під час руху на холостому ході.

Типи гібридних систем

  • Паралельні гібриди

У цих системах ДВЗ та електричний двигун можуть одночасно передавати потужність на колеса. Це найпоширеніший тип гібридних систем.

  • Послідовні гібриди

У цій конфігурації ДВС не наводить колеса безпосередньо. Натомість він використовується для заряджання акумулятора або живлення електричного генератора, який, у свою чергу, живить електричний двигун.

  • Плагін-гібриди

Ці транспортні засоби можна заряджати від звичайної розетки, що дозволяє їм проходити великі відстані тільки на електриці, перш ніж ДВС почне використовуватися.

Застосування

Гібридні двигуни найбільш популярні в автомобільній індустрії, де вони використовуються для зниження споживання палива та зменшення екологічного впливу автомобілів.

Переваги та обмеження

Гібридні двигуни пропонують покращену ефективність споживання палива, знижені викиди та можливість економії на паливі. Однак вони можуть бути дорожчими у придбанні та обслуговуванні, а також вимагають більш складних технологій та систем управління.

Двигуни на водневому паливі: Введення

Двигуни на водневому паливі є інноваційним рішенням в галузі екологічно чистих джерел енергії. В основі їхньої роботи лежить використання водню як палива.

Принцип роботи

Основою роботи двигуна на водневому паливі є паливний осередок, в якому відбувається процес електрохімічного з’єднання водню та кисню з повітря. Внаслідок цієї реакції утворюється вода і виділяється електрична енергія. Ця електрична енергія використовується для живлення електричного двигуна.

Виробництво водню

Водень може бути отриманий з різних джерел, включаючи природний газ, воду (через електроліз) та біомасу. Методи виробництва та зберігання водню продовжують удосконалюватися, щоб зробити його більш доступним та безпечним для використання.

Застосування

Двигуни на водневому паливі знайшли своє застосування насамперед в автомобільній індустрії. Однак вони також досліджуються для використання у громадському транспорті, такому як автобуси, та інших галузях, включаючи авіацію та залізничний транспорт.

Переваги

  1. Екологічність: основний продукт реакції у паливному осередку – вода, що робить двигуни на водневому паливі одними з найбільш екологічних.
  2. Ефективність: паливні осередки зазвичай мають високу ефективність порівняно з традиційними двигунами внутрішнього згоряння.
  3. Швидке заправлення: заправка воднем може тривати лише кілька хвилин.

Обмеження

  1. Інфраструктура: необхідність створення мережі водневих станцій заправки.
  2. Зберігання та перевезення: водень потребує спеціалізованих рішень для безпечного зберігання та транспортування.
  3. Вартість: хоча ціни на технології водню знижуються, вони все ще можуть бути дорожчими порівняно з традиційними джерелами енергії.

 

Дизельні двигуни

Дизельні двигуни були розроблені в кінці XIX століття Рудольфом Дизелем і протягом тривалого часу служили надійним джерелом потужності для багатьох типів транспортних засобів і промислового обладнання.

Принцип роботи

Дизельні двигуни працюють на принципі самозаймання палива під дією високого тиску. На відміну від бензинових двигунів, де суміш палива та повітря запалюється іскрою від свічки, у дизельних двигунах повітря стискається в циліндрі, що підвищує його температуру, а потім упорскується паливо, яке самозаймається від високої температури.

Особливості

  • Висока ефективність

Дизельні двигуни мають вищий ККД у порівнянні з бензиновими двигунами, що робить їх більш економічними на тривалих дистанціях.

  • Довгий термін служби

Завдяки своїй міцній конструкції та низьким оборотам, дизельні двигуни зазвичай мають довгий термін служби.

  • Високий крутний момент

Дизельні двигуни виробляють високий момент, що крутить, при низьких оборотах, що робить їх ідеальними для вантажних автомобілів і важкого обладнання.

Застосування

Дизельні двигуни широко використовуються у вантажівках, автобусах, поїздах, судах, а також деяких легкових автомобілях. Вони також популярні у промислових та сільськогосподарських додатках.

Переваги та обмеження

Переваги:

  1. економічність при тривалій експлуатації;
  2. тривалий термін служби;
  3. висока надійність.

Обмеження:

  1. більша вага та габарити в порівнянні з бензиновими двигунами;
  2. викиди NOx і частинок, що потребує складних систем очищення газів.
  3. Високі витрати на паливо та обслуговування.

Турбогвинтові двигуни

Турбогвинтові двигуни – це тип авіаційних двигунів, який поєднує елементи турбореактивного двигуна з пропелером.

Принцип роботи

У турбогвинтовому двигуні більшість енергії газового струменя, що виходить з турбіни, передається через редуктор до пропелера, обертаючи його. Це забезпечує більш ефективне використання палива на малих та середніх швидкостях польоту.

Застосування

Турбогвинтові двигуни найчастіше використовуються в регіональній та короткомагістральній авіації, а також у деяких військових літаках.

Переваги та обмеження

Переваги:

  • висока ефективність на малих та середніх швидкостях;
  • менша витрата палива порівняно з реактивними двигунами за певних умов.

Обмеження:

  • максимальна швидкість обмежена через аеродинамічний опір пропелера;
  • більше механічних частин, що може вимагати частого обслуговування.

Реактивні двигуни

Реактивні двигуни є широкий клас двигунів, призначених для створення тяги за рахунок викиду реактивного струменя.

Принцип роботи

Повітря засмоктується у впускний тракт, стискається в компресорі, поєднується з паливом і запалюється в камері згоряння. Гази, що розширюються, викидаються через сопло, створюючи тягу.

Застосування

Реактивні двигуни знайшли застосування у різних типах літаків, від цивільних лайнерів до військових винищувачів.

Переваги та обмеження

Переваги:

  • найвищі максимальні швидкості польоту;
  • простота конструкції, якщо порівнювати з турбогвинтовими двигунами.

Обмеження:

  • висока витрата палива на низьких швидкостях або в режимі очікування.

Сучасний світ надає різноманітність вибору двигунів, від класичних міні ДВС до сучасних технологій, таких як електричні та водневі двигуни. Кожен із представлених двигунів має свої переваги, недоліки та особливості застосування.

 

У Полтаві вшановують пам’ять полеглих захисників України

Сьогодні, у дев’яту річницю Іловайської трагедії, у Полтаві вшановують пам’ять захисників і захисниць України, які віддали своє життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

 

 

З нагоди цього біля Свято-Успенського кафедрального собору відбулася акція пам’яті. Під час неї присутнім нагадали про події історії, віддали шану полеглим хвилиною мовчання. Міський духовий оркестр “Полтава” виконав гімн України. Після цього архієпископ Полтавський і Кременчуцький ПЦУ Федір відслужив панахиду за загиблими воїнами. А голова обласної ради Олександр Біленький вручив нагороду родині загиблого Дмитра Юденка.

Навколо собору розгорнули виставку картин, присвячених нашим захисникам і захисницям. Поряд із ними – воєнні атрибути, соняхи й прапірці з прізвищами тих, хто загинув за Україну.

Новина оновлюється…

У Полтаві на хвилину мовчання зупинять транспорт

О 9-й годині ранку 29 серпня, у День пам’яті захисників і захисниць, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання.

У цей час задля вшанування героїв на одну хвилину зупиняється весь  транспорт. Про це повідомила в.о. міського голови Катерина Ямщикова.

– Окремо буду вдячна всім підприємствам, закладам громадського харчування за проведення хвилини мовчання на робочих місцях, – додала посадовиця.

Вшанування пам’яті полеглих воїнів організовано в співпраці з патрульною поліцією.