Позначка: Головна

Цими вихідними в обласному центрі відбулася низка заходів із нагоди відзначення 120-річчя першого комунального водогону. Наприклад, на території Сонячного парку відкрили пам’ятний знак, виконаний зі сплаву бронзи та граніту, авторства Дмитра Коршунова. Цю відповідальну місію доручили Данилкові з родини-династії водоканалівців.

Скульптурна композиція складається з фігури комунальника, який, закінчивши роботу в колодязі, вибирається назовні і якого чекає кіт. Як розповіли в пресслужбі КП ПОР «Полтававодоканал», щодо того кота – талісману водогону – існує міська легенда. Працівники помітили, що тільки-но ця тварина з’являється поруч, знаходиться втрачене. Спочатку це стосувалося робочих інструментів – кіт просто вів майстрів до місця, де ті їх забували. Потім голосно нявкав саме там, де виникала нагальна необхідність у золотих руках робітників полтавського водогону. Таким чином давав можливість і полтавцям усунути побутові проблеми, і майстрам заробити. Крім того, кажуть, що цей кіт мав дар знаходити загублені гроші. Тому його й назвали Найдою. Але на таке наймення він не відгукувався, зате на скорочене Най – із задоволенням. А ще коту вдавалося примирити людей – навіть закляті вороги, побачивши одночасно на вулицях Полтави цю тварину, забували про свої образи. Були навіть випадки, коли Най допомагав людям знаходити свою долю, один юнак за допомогою цього кота повернув втрачене кохання.

А тепер, напевно, у місті з’явиться нове повір’я – водоканалівці кажуть: якщо погладити кота, втіленого в скульптурі, та зробити три ковтки звичайної води біля неї – вам пощастить.

До речі, саме так спробували привернути до себе увагу пані Фортуни учасники щорічного конкурсу працівників водоканалів «Кращий за професією». Цього року за перемогу в ньому боролися майстри з Полтави та Кременчука. Мали б бути представники й інших міст України, але через карантин не приїхали.

Альона Зимня

Жителям Полтави та Чикаго висунули звинувачення в нелегальному експорті зброї з США до України. Про це повідомив «Голос Америки». Так, в обвинувальному акті в Окружному суді Чикаго сказано, що у 2014-2016 роках 33-річний Ґлен Степул – власник фірми, що продає устаткування для горизонтального буріння, змовився з 38-річним полтавцем Андрієм Якіним у тому, щоб вивезти або спробувати вивезти зі Штатів до України затвори та стволи пістолета з нержавіючої сталі без дозволу Державного департаменту США, приціли для гвинтівок та камери нічного бачення без дозволу Міністерства торгівлі, що є порушенням американських законів.

За версією обвинувачення, Степул ховав частину заборонених для експорту товарів у коробках із-під бурового обладнання, що надсилалось до України, а в митній декларації писав про «товари для дому», «косметику», «іграшки» тощо. Вантаж перехопили на львівській митниці 2014 року.

Під час слухання в Окружному суді Чикаго, де оголосили обвинувачення, Степул не визнав себе винним. Щодо полтавця в США видали ордер на арешт.

Альона Зимня

Новим президентом Національної академії наук України став академік (теоретична фізика, фізика плазмових процесів), професор, доктор фізико-математичних наук (теоретична фізика) Анатолій Загородній, уродженець Полтавщини. Про це стало відомо з Фейсбук-сторінки НАНУ. За інформацією старшого наукового співробітника Інституту фізики Національної академії наук України Антона Сененка, виборців нараховувалося 637, бюлетенів у скриньках виявлено 634. Із них недійсними визнані п’ять, у двох стояла позначка «проти всіх». Найбільше своїх голосів – 426 – під час таємного голосування 7 жовтня науковці віддали Анатолію Загородньому. Його підтримка була майже втричі більшою, ніж у найближчого конкурента – Володимира Семиноженка.

Загалом на посаду президента НАН України претендували п’ятеро кандидатів: академік НАНУ Владислав Гончарук (висунутий колективом Інституту колоїдної хімії і хімії води ім. А.В. Думанського НАН України), академік НАНУ Богдан Данилишин (самовисування), академік НАНУ Анатолій Загородній (висунутий колективами 13 інститутів та академіками і членами-кореспондентами НАНУ), академік НАНУ Сергій Комісаренко (висунутий колективом Інституту біохімії ім. Палладіна та академіками і членами-кореспондентами НАНУ), академік НАНУ Володимир Семиноженко (висунутий науково-технологічним комплексом «Інститут монокристалів» НАН України» та двома академіками НАН України).

Нагадаємо, вибори президента Національної академії наук України були заплановані на квітень поточного року, але їх відклали через карантин, уведений в державі у зв’язку з пандемією корона вірусу. У липні чинний на той момент президент НАНУ Борис Патон, котрий помер 19 серпня на 102-му році життя, сказав, що бачить своїм наступником саме Анатолія Загороднього.

Для довідки: Анатолій Глібович Загородній народився 29 січня 1951 року у Великій Багачці. Закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету ім. Горького (тепер – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Із 1972 року працює в Інституті теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України. Пройшов шлях від ученого секретаря до директора. 1978 року захистив дисертацію на тему «Флуктуації та спектри випромінювання обмеженої плазми» та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «Теоретична фізика», а 1990-го – дисертацію на тему «Електромагнітні флуктуації в обмежених плазмово-молекулярних системах»,отримавши науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «Фізика плазми». 1997 року Анатолій Заггородній обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазми», 1998-го одержав наукове звання професора, 2006 став академіком НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазмових процесів», згодом головним ученим секретарем, віце-президентом НАНУ.

Анатолій Завгородній – другий уродженець Полтавщини, який став керівником вищої наукової самоврядної організації України. У 1919-1921 та у 1922 роках її очолював Орест Левицький, який народився в с. Маячка раніше Новосанжарського району.

Альона Зимня

Сегодня в Миргороді поховали курсанта Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба Андрія Роспотнюка, який загинув 25 вересня у авіакатастрофі під Чугуєвом. Про це повідомили в Миргородській міській раді. Спочатку з хлопцем попрощалися в Харкові, потім літаком тіло доставили на батьківщину військовика, у Миргород. Земляки проводжали курсанта урочисто. Церемонія прощання відбулася спочатку в церкві Іоанна Богослова, після цього на центральній площі міста. Поховали хлопця на Алеї Героїв на миргородському кладовищі. Цей день був оголошений днем жалоби в населеному пункті.

Андрієві Роспотнюку місяць тому виповнився 21 рік. Хлопець походив із родини військовослужбовців, навчався на військового штурмана. Про небо мріяв із дитинства. Після закінчення гімназії в Миргороді вступив до Чугуївського військового ліцею, а потім до Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба. Рідні, друзі та знайомі знали його як сильну, відважну людину, виховану на офіцерських чеснотах, доброго, із почуттям гумору, відкритого, людяного, справедливого хлопця, який відзначався оптимізмом та допитливістю.

У Андрія Роспотнюка залишилися батьки, сестра та дідусь.

Нагадаємо, літак Ан-26Ш (б/н 76) 203-ї навчальної авіабригади (в/ч А4104) розбився 25 вересня у двох кілометрах від військового аеродрому Чугуєва Харківської області під час планового навчального польоту. На його борту перебувало 27 курсантів і офіцерів Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. У результаті катастрофи загинуло 25 осіб, двоє були госпіталізовані в тяжкому стані, наступного дня один із них, Віталій Вільховий, помер. Вижив лише один курсант – В’ячеслав Золочевський.

Військовослужбовців, які загинули в авіакатастрофі, а також єдиного, який вижив, нагородили медалями «За військову службу України». Відповідний указ президент підписав 6 жовтня.

Альона Зимня