– Після удару дрона мені відірвало ліву ногу до коліна, у правій – переламано кістку, – розповідає Захисник України Рустам. – Було наскрізне поранення тазу, контузія й перебиті обидві барабанні перетинки, а в рані ноги знайшли інфекцію. Коли мене вивезли зі штабу в Петропавлівку, а після в Дніпро, то лікарі зібрали цілий консиліум. Мені чесно розповіли про ризики, пояснивши, що або я мертвий із коліном, або живий без нього. Я сказав: «Ріжте».
Після прибуття в Дніпро реабілітація розпочалася буквально одразу. Спершу був психолог, із яким ми говорили про травму й страх. Сну не було, накривали фантомні болі, панічна атака.
Точно памʼятаю, що десь на сьомий-восьмий день у мене була панічна атака. Я спочатку не зрозумів, як вона взагалі зʼявляється. У тебе німіють руки, груди, починається це прискорене дихання (як у разі поранення).
Я тоді налякав усіх та й сам злякався. Але психолог навчив відловлювати момент, коли накриває, пити воду, дихати, повертатися в контроль. Найважче було вечорами, коли перед очима був момент потрапляння дрона.
Я постійно думав, що мав зробити, щоб цього всього не сталося: піти пішки, не поїхати, вистрибнути з причепа, у якому був, вистрілити в дрон… Коротше, гриз себе. Із часом це ставалося рідше. Консультації з фахівцями та призначене лікування допомогли.
Психологічна допомога – це найперше. Лікарі допомогли мені прийняти, що життя не буде таким, як раніше, але воно продовжується.
Моя родина живе в Дніпрі. Тому від самого початку поряд були дружина, діти, мама, які оточили підтримкою. Я живу неподалік лікарні, тож почав виїжджати додому в кріслі колісному ще на ранніх етапах реабілітації.
У лікарні фахівці з реабілітації приходили до мене від першого дня, розповідали про процес, що все буде добре, як тільки зможу більш-менш рухатися.
Ви знаєте, яка найбільша помилка в реабілітації? Думати, що вона проходить швидко, що місяць-три й ти будеш бігати. Це складно, боляче, бо, крім травм, поки ти лежиш, атрофуються мʼязи, фізична сила просто тане.
Команда пояснила: ілюзій не потрібно, треба буде працювати. Під час реабілітації в мене був момент, який запамʼятав найбільше. Коли на протезі перший раз встав вертикально. У мене зріст 1,80, то я його наче повернув, на мене не дивилися згори. По відчуттях голова крутилася, але всередині ставало легше.
Протез я отримав восени 2024 року, а без милиць пройшов перші декілька метрів після Нового року. Я рекомендую тим, хто має високу ампутацію нижньої кінцівки, ретельно вибирати протез, бо це як гарне взуття. Щоб він не ламався постійно чи ще щось.
Три-чотири місяці я тренувався ходити з протезом щодня: то з двома милицями, то з однією паличкою, то за поручні.
Реабілітаційна команда класна. Видно, що вони бачать, розуміють, що кому потрібно. Ті, хто зі мною працювали… Для мене вони були якимось натхненням.
Вони молоді, красиві, досвідчені, завжди підтримували. Коли я вже почав тренуватися на турніках і снарядах, то спершу тягав по 15 кілограмів, а потім доходив до 45–50. Команда бачила це й щиро підтримувала, казала, що Рустам — молодець, ставила мене в приклад хлопцям, які тільки починали свій шлях. Ми спілкувалися — і це дуже надихало.
Найскладнішим були не спорт і вправи, а дім. Повернутися в сім’ю на кріслі колісному, просити допомоги, не могти взяти дитину на руки. В очах чужих був жаль, а він не допомагає. Не робіть так, бо людина після поранення чи травм є такою ж людиною й не потребує співчуття. Терпіння дружини допомогло витримати та адаптуватися, а психолог допоміг прийняти нову реальність.
Зараз я вже повернувся до роботи, воджу машину, бо є права нога. Спочатку було важко цілий день у протезі, приходив і засинав. За місяць-два втягнувся: ранки, обід, вихідні…. знову є ритм, знеболювальні поступово прибрав. Коли вони перестають бути на постійній основі, розумієш, що все працює.
Що скажу тим, хто на початку шляху реабілітації? Потрібно бути терплячими. Буде боляче, необхідні зусилля і час, працювати щодня, говорити з психологом.
Але у вас усе вийде!
Послуги з реабілітації в Україні надаються безоплатно в межах пакетів Програми медичних гарантій: амбулаторно, стаціонарно, для всіх, хто цього потребує. Реабілітація при складних станах може тривати до 112 днів на рік — залежно від досягнення реабілітаційних цілей. Для пацієнтів із тяжкими травмами або ампутаціями передбачено до 8 циклів реабілітації на рік, а для людей із множинними ампутаціями кінцівок — до 26 циклів. Також запроваджено послугу реабілітації, що надається фахівцями з реабілітації в територіальних громадах, що дозволяє отримувати допомогу ближче до місця проживання.
Щоб отримати направлення, зверніться до свого сімейного або лікуючого лікаря. Щоб дізнатися більше про те, як пройти реабілітацію, звертайтеся в контакт-центр НСЗУ за номером 1677.
Розвиток реабілітації в Україні відбувається в межах виконання Стратегії створення безбар’єрного простору в Україні, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.
Інформаційна кампанія «Зміцнені» реалізується Національною службою здоров’я України у партнерстві з Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством у справах ветеранів України за підтримки проєкту Rehab4U.
Цей матеріал став можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Уряд США. Зміст є відповідальністю Моментум Вілз фор Хьюменіті i не обов’язково відображає погляди Уряду США.
