Позначка: Головна

Доктор історичних наук, професор кафедри історії України Полтавського національного університету ім. В.Г. Короленка Ігор Сердюк став лауреатом V Міжнародної премії ім. Івана Франка. Про це повідомили на сайті вишу. Церемонія вручення нагороди відбулася вчора в Дрогобичі Львівської області. Її традиційно приурочили до дня народження (цього року – 164-го) видатного поета, прозаїка, публіциста, громадського діяча.

2020-го на відзнаку претендували 19 наукових робіт. Серед них експерти обрали трьох фіналістів: «Віражі Франкового духу: Світогляд. Ідеологія. Література» директора Інституту Івана Франка Національної Академії Наук України Євгена Нахліка, «Бомонд на краю імперії: держава та сцена в радянській Україні» професорки історії Стетсонського університету (США) Мейгіл Кортні Фавлер та «Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст.» нашого земляка. Саме він за результатами таємного голосування був визнаний переможцем.

– Міжнародна премія ім. Івана Франка – це «Оскар» сучасної гуманітаристики. Це найбільш почесна світова премія для дослідника, котрий займається українознавством, без огляду на його інституційну належність або мову досліджень. Ключові показники премії – якість і міжнародне значення праці, – зауважив Ігор Сердюк, коли дізнався, що пройшов до фіналу.

Нагадаємо, франківську премію заснував 2015 року онук письменника Роланд Франко. Її лауреатами в попередні роки стали колишній глава Української греко-католицької церкви, кардинал Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер, почесний професор Львівського національного університету ім. Івана Франка Олег Шаблій,  професорка Українського католицького університету у Львові та Українського вільного університету в Мюнхені Ярослава Мельник, доцент Гельсінського університету Йоганнес Ремі й докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні.

Альона Зимня

У Великих Будищах Диканського району з нагоди Дня незалежності відкрили пам’ятний знак на честь підписаного тут 1709 року договору про військово-політичний союз між гетьманом Іваном Мазепою та кошовим отаманом Запорізької Січі Костем Гордієнком із одного боку, і шведським королем Карлом XII – із другого.

Згідно з «Великобудищанським трактатом» шведський монарх зобов’язався не укладати мирової угоди з московським царем, аж поки не визволить із-під його влади Україну, Запоріжжя, та зберегти козацькі вольності. Документ був підписаний 28 березня (8 квітня) в одному з храмів Великих Будищ, що стали резиденцією Карла ХІІ. Цікаво, що, за словами директора музею «Поле Полтавської битви» Людмили Шендрик, «до українсько-шведського союзу приєдналися запорожці, які конфліктували з Мазепою, і це один з небагатьох історичних моментів, коли різні політичні сили забули про свої чвари та об’єдналися заради звільнення України від московської тиранії».

Ініціював спорудження пам’ятного знака директор місцевої школи, краєзнавець Олександр Калашник. Профінансували роботу меценати й Диканська райрада. На гранітній стелі зобразили герби гетьмана Мазепи, короля Карла XII та Війська Запорізького, а на верхівці пам’ятника – герб козацького села Великі Будища.

Альона Зимня