25 квітня 1911 року в Лубнах на Полтавщині народилася майстриня художньої вишивки Віра Роїк. Вона походила з інтелігентної української родини, де добре знали своє козацьке коріння й зберігали національні традиції. Змалку Віра захоплювалася малюванням, грою на фортепіано та хореографією, але з роками все більше місця в її житті стало займати вишивання. Перший рушник майстриня вишила для свого хрещеного – письменника Володимира Короленка.
Віра Роїк закінчила Полтавську Маріїнську гімназію, займалася в балетній студії. Після навчання працювала в Лубенській артілі вишивальниць. Там же дівчина почала творчо переосмислювати народні візерунки, компонувати з традиційних елементів авторські роботи. 1936 року отримала відзнаку Всесоюзної виставки народної творчості в Москві. Із цього часу почався шлях майстрині до визнання.
На початку німецько-радянської війни енкаведисти арештували батька Віри, Сергія Роїка. Він загинув у сталінських концтаборах, і родина так і не дізналася про місце його поховання. Тавро доньки «ворога народу» тяжіло над Вірою Сергіївною впродовж кількох десятиліть. Лише за «хрущовської відлиги» Сергій Роїк був реабілітований.
Під час Другої світової війни майстриня потрапила під бомбардування й отримала важку контузію та переломи. Наступні два роки була прикута до ліжка. У неї майже перестала працювати права рука — основна для вишивальниці. Жінці знадобилося кілька років для того, щоб навчитися вправно володіти голкою лівою рукою.
Саме вишивки, зроблені майстринею раніше, допомогли їй із маленьким сином та старенькою матір’ю вижити під час війни та окупації – рідні вимінювали ці роботи на продукти.
1944 року сім’я переїхала в Ставропільський край. Там Віра відновила стародавню техніку вишивання гладдю і хрестиком, які опанувала ще в Лубнах, працюючи в артілі.
1952-го родина Роїків за порадою лікарів перебралися до Криму. Тут талант художниці й педагога розкрився повною мірою. За словами мистецтвознавців, Віра Роїк започаткувала справжню кримську школу української вишивки. У 1960-ті створила Музей народної творчості Криму.
«Часом мені самій важко повірити, що за допомогою всього лише маленької тоненької голки та звичайних ниток я можу втілювати надії й печалі, радості іта страждання, любов і віру минулих поколінь», — писала вишивальниця у автобіографічній книзі «Мелодії на полотні».
1981 року Віра Роїк уперше на своїй батьківщині, у Лубнах, відкрила персональну виставку під назвою «Український рушничок». Загалом організувала 140 авторських виставок. Вишиті роботи майстрині експонувалися в усіх обласних центрах України, а також за кордоном (у росії, Німеччині, Болгарії, Польщі, Туреччині, Бельгії, Франції, Угорщині, Італії, Монголії, США, Хорватії та ін.). Майстриня володіла 300 видами вишивальної техніки, серед яких перевагу надавала рідним полтавським рушниковим швам. Себе ж називала «кримською полтавкою».
Твори вишивальниці зберігаються в багатьох музеях України й світу. У Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського сформований фонд Віри Роїк. Він вміщує матеріали про її життя, творчу та виставкову діяльність, передані сином Вадимом.
За свою майстерність жінка була удостоєна звань заслуженого майстра народної творчості України та Героя України (2006 року). Нагороджена орденом Княгині Ольги, Міжнародним орденом Миколи Чудотворця І ступеня «За примноження добра на землі».
2006 року була заснована Міжнародна премія в галузі народного мистецтва імені Віри Роїк. 2008-го майстриня взяла участь у створенні Рушника Національної Єдності.
Померла Віра Роїк 3 жовтня 2010 року, похована в Сімферополі. У грудні 2012-го в цьому місті було відкрито музей української вишивки ім. Віри Роїк. А в Лубнах школа №7 носить її ім’я. Також у цих містах і Полтаві встановлені меморіальні дошки майстрині.
Цього ж жовтня до роковин мисткині в межах співпраці Українського інституту національної пам’яті з Представництвом президента України в Автономній республіці Крим cтворено новий просвітницький слайдер про видатну уродженку Полтавщини. Він розповість допитливому читачеві, зокрема, у чому полягає велика заслуга Віри Роїк перед культурою Криму та який фантастичний задум створила мисткиня…
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті