Категорія: Суспільство

В Україні з’явилася нова платформа «Привіт, воїне», чия мета – підтримати бойовий дух українських захисників. Через неї можна подякувати нашим бійцям, передати їм вітання, віртуально обійняти, сказати якісь важливі слова, надіслати малюнок або фотографію. Для цього потрібно лише завантажити на платформу свій лист або малюнок. Після модерації його розмістять на сайті, де наші воїни зможуть прочитати слова підтримки та подивитися зображення.

Крім того, волонтери можуть роздрукувати всі матеріали, аби передати їх на передову.

Альона Зимня

На Фейсбук-сторінці Головномокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного з’явилася розповідь про одного з наших захисників – воїна-земляка Олександра «Полтаву». Її було опубліковано під хештегом #історії_героїв.

Сам чоловік – уродженець Полтави, тому й позивний – відповідний. Про повномасштабне вторгнення російських військ 24 лютого Олександр  дізнався, перебуваючи у Франції, де працював далекобійником. Зателефонував дружині, та підтвердила: «Так, над нами пролетіли ракети».

– Для мене російська агресія не була раптовою, вона триває вже понад вісім років, – розповів для «історій» боєць. – Я воював на Донбасі у 2014-2015 роках. Хіба міг я зараз залишитися за кордоном? Перекладними дістався додому. Півтори години побув, обійняв рідних, узяв свої бронежилет, каску та поїхав до військкомату. Потрапив до 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців і зі своїм підрозділом приїхав на позиції. У бою під Мощуном (Київська область – прим. ред.) я зрозумів, що маю поряд надійних людей, які завжди прикриють спину. У 2014-му я казав, що є бойові побратими, за яких віддам життя. Із початком повномасштабного вторгнення я можу сказати, що мільйони українців є моїми бойовими побратимами. І дітки, і дорослі – усі, у кого Україна в серці. За яких я на даний час готовий життя віддати, щоб Україна жила, процвітала, була найсильнішою державою. Зараз кожен тримає свій фронт – хтось на передових позиціях, хтось, допомагаючи армії. Волонтери – великі молодці! Узяти хоча б пікап, подарований ними. Він у нас прожив, на жаль, недовго – у результаті обстрілів автомобіль був знищений. Але за своє коротке життя він устиг врятувати багато життів – на ньому вивозили 300-х (поранених – прим. ред.).

Олександр витягнув із нагрудної кишені маленьку плетену серветочку з вишитим на ній смайликом: «Дитина зробила та подарувала, щоб тато завжди усміхався». Не стримавшись, «Полтава» поцілував той смайлик так ніжно, немов перед ним – обличчя доньки… І з гіркотою додав, що ніколи в житті не хотів би, аби його дитина й мільйони інших знали, що таке війна, вибухи, бомби. Проте, як би не було тяжко, він упевнений, що Україна переможе.

– Знаєте, моя 13-річна донька нещодавно намалювала своє найбільше бажання. На ньому – уся наша родина за великоднім столом, – усміхнувся наш земляк. – А якщо серйозно, буду робити все можливе, аби намальоване справдилося, бо цього чекає не тільки моя донька, а й інші українські діти.

«Кицьки». Саме так ніжно команда «Оборона Полтави» називає абордажні крюки, які використовують сапери, і не тільки, для руйнування тактичних перешкод, зривання розтяжок. Як розповіли волонтери, «кицьки» роблять із металу (3 мм та 5 мм). Вони зручно розбираються на пластини, ідуть у комплекті з карабіном. Наразі виробів – два види :

– стрілоподібні

– якореподібні

– Вони розлітаються щоденно, мов гарячі пиріжки, для Збройних Сил України, Національної гвардії, спецпідрозділів поліції, – розповіла волонтерка Катерина Бабіч. – Нашій команді собівартість виробництва обходиться в 150 грн за 1 шт. (стрілоподібні «кицьки») та 250 грн/шт. («якореподібні»). Завдяки фінансовій підтримці кожного з вас МИ ВИДАЄМО «КИЦЬКИ» ВІЙСЬКОВИМ БЕЗКОШТОВНО під військовий документ!

Підтримати виробництво абордажних крюків можна, переказавши зручну для вас суму на карту 4441 1144 5659 7101.

*Для замовлення – писати в Телеграм на номер 0663217044.