Сьогодні на початку розширеного засідання колегії облдержадміністрації відбулася церемонія нагородження жителів регіону державними відзнаками. Вручили їх голова Полтавської ОДА Олег Синєгубов та голова обласної ради Олександр Біленький.
Так, указом президента України за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю почесне звання «Заслужений вчитель України» присвоєно вчительці біології та хімії Красногорівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Білоцерківської сільської ради Тамарі Остапенко. За вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку агропромислового комплексу, сумлінну працю та високий професіоналізм оголошено подяку прем’єр-міністра України головній бухгалтерці сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» Галині Воскобійник і голові правління сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» Сергієві Гришку. Також за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку освіти й науки, сумлінну працю та високий професіоналізм подяками глави уряду відзначено проректора з науково-педагогічної роботи Полтавського державного аграрного університету Олену Костенко й декана факультету ветеринарної медицини цього ж вишу Сергія Кулинича.
Альона Зимня





Презентувала видання його авторка-упорядниця, співробітниця Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Наталія Позняк-Хоменко: «Коли ми говоримо про Голодомор, то найчастіше йдеться про біль і жах, які відчували наші предки, психологічну травму, яку пережив народ, що став жертвою більшовицького експерименту «впокорення голодом». Ми ж вирішили піти далі й відгорнути сторінку пам’яті трохи раніше, щоб побачити Україну, якою вона була до Голодомору: сильною, гордою, мудрою, працьовитою, із почуттям власної гідності та віри у власні сили. Ми почали шукати в сімейних альбомах фото українців до геноциду та просити людей, які зберегли ці реліквії, розповісти, як склалася доля тих, хто на них зображений. Ми дивилися в очі українців, які жили за 100 років до нас, і бачили Україну, якою вона могла б бути, якби не більшовицька окупація. І якою вона може бути, якщо ми зараз цього захочемо».

Альона Зимня


Альона Зимня