Сьогодні розпочав свою роботу Будиночок святого Миколая.
Після урочистого відкриття резиденції за участі юних вокалістів студії «Домінус» діти й дорослі з Полтави й не тільки мали змогу поспілкуватися з Миколою-Чудотворцем. Вони розповідали йому підготовлені вірші, співали пісень, натомість отримували смачні подарунки.
За словами волонтерки Наталії Гранчак, очікується, що цього разу Будиночок святого Миколая відвідають понад дві тисячі дітлахів.
Працюватиме резиденція до Водохреща.
Полтавське КАТП-1628 оприлюднило графік чергування Екобуса, який працює в міській громаді, на наступний місяць.
Городянам і жителям старостинських округів варто зважити, що в грудні він виїжджатиме на локації лише два тижні – з 2-го по 13-те.
Відходи, які потребують спеціальної утилізації, а саме: батарейки, ртутні термометри, люмінесцентні лампи, акумулятори до телефонів – прийматимуть із 9.30 до 17.30.
Знайти Екобус можна буде за такими адресами:
Сьогодні, 27 листопада, у сквері біля Полтавської міської школи мистецтв «Мала академія мистецтв» ім. Раїси Кириченко почали монтаж пам’ятника Григорію Сковороді. Він розташовуватиметься на тому ж місці, на якому в грудні 2022-го з нагоди 300 річниці від дня народження Григорія Сковороди була встановлена мініскульптура, що стала прототипом великого пам’ятника.
Останній зроблений заввишки 3 м, із постаментом його висота сягає майже 5 м. Створив скульптуру харківський митець Катіб Мамедов. Виготовили пам’ятник за кошти чотирьох підприємців, а встановлюють його та облаштовують сквер за бюджетні.
Працювати над благоустроєм території в Полтаві розпочали ще влітку, але через відсутність матеріалу для постаменту в них виникла доволі тривала пауза. Обласним центром тоді навіть ширилися чутки, що пам’ятник може до Полтави й не доїхати – передадуть іншим охочим. Але роботи відновили. Тепер після монтажу пам’ятника підрядники мають завершити укладання плитки, облаштувати сквер лавочками та ліхтарями.
3 грудня 2024 року, нагадаємо, виповнюється 302 роки від дня народження видатного філософа з Полтавщини Григорія Сковороди.
Шанс виграти в лотерею звучить привабливо для багатьох. Простий білет може принести значний виграш і змінити життя. Однак, як і будь-яка гра випадку, лотерея цілковито залежить від удачі. Хоч шанс на виграш невеликий, багато хто отримує задоволення від самої участі, азарту й очікування результату.
Державні оператори, такі як УНЛ (державна національна лотерея), надають можливість легально взяти участь у чесних і прозорих розіграшах, які створюють рівні шанси для всіх. Розглянемо, як підходити до лотереї відповідально, щоб уникати розчарувань, і як отримувати максимум задоволення від гри, де результат неможливо передбачити.
У лотереї шанси на виграш, особливо на великий джекпот, є дуже малими. Наприклад, для популярних лотерей на кшталт Super Loto ймовірність зірвати джекпот може становити 1 до декількох мільйонів. Це не означає, що виграти неможливо — це лише підкреслює, що виграш — рідкісна подія. Тому перш ніж брати участь, важливо ознайомитись із ймовірностями гри й грати з розумінням, що шанси на виграш не залежать від жодних «систем» або стратегій.
Варто сприймати лотерею як розвагу, а не як інвестицію. Грайте з думкою, що це цікавий процес, що приносить позитивні емоції, а не гарантований шлях до грошей. Лотерея може стати своєрідною традицією, наприклад, на свята чи як частина регулярних розваг. Це дозволяє насолоджуватися грою без зайвого стресу й фінансових ризиків.
Психологічне передчуття виграшу, навіть коли шанс на це мізерний, викликає адреналін і додає приємних емоцій. Це схоже на відчуття, яке приносять новорічні свята або інші очікувані події.
Лотерея може також стати приводом для спілкування, коли родина або друзі об’єднуються для покупки білетів і обговорення можливих виграшів. У деяких країнах національні лотереї стали невід’ємною частиною культури, і це об’єднує громади.
Встановлення особистого бюджету на лотереї — це розумний підхід до гри. Це допоможе уникнути непередбачуваних витрат і тримати азарт під контролем. Наприклад, виділення суми на місяць чи тиждень для участі в лотереї дозволить уникнути зайвих фінансових втрат і зробить гру більш відповідальною. Пам’ятайте, що розумне планування бюджету дозволить уникнути фінансових труднощів і зберегти гру як розвагу.
Ефект “майже виграшу” — це ситуація, коли гравець не виграє, але збігаються майже всі виграшні номери. Це створює ілюзію, що перемога була близькою, що може підвищити бажання грати знову. Важливо розуміти, що навіть при «близькому» результаті гра залишається випадковою. Емоційна реакція на таку ситуацію природна, але контроль над нею допоможе уникнути непотрібних витрат.
Виграш у лотереї, навіть невеликий, може створити відчуття радісного піднесення, але важливо обдумати, як розпорядитися коштами. Якщо ви виграли значну суму, варто підходити до витрат обережно. Розподіл виграшу може допомогти використати його раціонально й отримати максимум користі.
130 років тому, 15 листопада 1894-го, у селі Жорнокльови Золотоніського повіту Полтавщини, на теренах колишнього Переяславського полку Гетьманщини, народився видатний український митець Іван Падалка. Відомий художник-бойчукіст, який працював у абсолютно різних формах: від живопису
до килимарства. Іван Падалка разом із товаришем Василем Седляром та вчителем Михайлом Бойчуком розстріляний сталінським режимом 1937 року.
15-16 листопада в Полтаві відбувся Фестиваль перших п’єс. Його організаторами стали обласна військова адміністрація, полтавська філія Суспільної служби України й Театр сучасного діалогу. Під час дводенного заходу були представлені тексти чотирьох п’єс, створених у межах реалізації київського проєкту «Театр ветеранів». Дві з них написані військовослужбовцями («Баланс» Аліни Сарнацької, «І в горі, і … шототам» Максима Девізорова), дві – цивільними особами («Дружини» Вишні Вишневої, «Симбіоз» Людмили Костюкової). Усі вони присвячені темі війни. Читали твори не самі автори, а професійні актори полтавських театрів.
У Полтавські обласній бібліотеці ім. Івана Котляревського презентували Центр перформативної практики – простір, створений для реалізації серед іншого соціальних напрямків театрального мистецтва. До нього залучатимуть учасників бойових дій, внутрішньо переміщених осіб, людей, які постраждали внаслідок війни, та загалом усіх охочих, кому виявиться близькою, співзвучною така діяльність. У межах проєкту полтавців – жителів як обласного центру, так і регіону – навчатимуть драматургії, акторській майстерності тощо. Створені учасниками п’єси представлятимуть на театральній сцені – у камерній обстановці або великих залах.
29 років тому, у листопаді 1995-го, за ініціативи Едуарда Головашича, нині художнього керівника й головного диригента колективу, заслуженого артиста України, та за підтримки місцевої влади в Полтаві був створений перший професійний муніципальний духовий оркестр, який згодом отримав ім’я міста.
Тепер це ім’я добре відоме як в Україні, так і за кордоном. Міський духовий оркестр «Полтава». Лауреат численних всеукраїнських конкурсів та фестивалів. Ініціатор та учасник багатьох проєктів як місцевого, так і національного, міжнародного рівнів.
Він ішов до успіху, до перемог упевнено, з натхненням і наполегливою працею підкорюючи кожну вершину, будь то звітний концерт у Національному палаці «Україна», гастролі в Німеччині, всеукраїнський фестиваль «Фанфари Ялти» чи міжнародний конкурс «Золотий грифон». Перше місце, гран-прі… Коли виступали полтавські музиканти, іншим, як вони самі зізнавались, робити на заході було вже нічого.
– До війни в нашій країні існувало багато духових оркестрів, – пригадує гобоїстка Олена Терещук. – Вони всі з’їжджалися в Крим на конкурси. Від нашої програми всі були в захваті, усім дуже подобалося. Казали: «А, Полтава приїхала, отже, нам тут робити вже нічого». Нас ставили на найбільш почесні місця. Коли ми грали, для нас було все найкраще, бо МДО «Полтава» – це ім’я, це якість, це професійно… Коли ми давали в жовтні цього року концерт із нагоди Всесвітнього дня музики, на нього прийшов мій однокурсник, із яким я не бачилася з 1991-го, з випуску. Він послухав і сказав: «Знаєш, Олено, такого оркестру навіть у Харкові немає». А здавалося б, це консерваторське місто, там більше можливостей, більше музикантів, із більшим досвідом…
Така успішність колективу має багато складових. Одна з них – це тісний взаємозв’язок адміністративного й творчого цехів комунального підприємства, уміння почути одне одного, піти назустріч, знайти варіанти, які б задовольнили всіх.
– У ті часи, коли я працював сам, будучи в одній особі і керівником, і диригентом, мені було набагато важче, – зізнається Едуард Головашич. – Тож моя шана й повага всій адміністрації нашого колективу, без роботи якої (насамперед директора Наталії Кравченко) багато чого було б просто нездійсненним. Завдяки професіоналізму та відданості оркестру, який вона звалила на свої жіночі плечі, багато гарних речей відбувається – і в подачі наших творів, і в можливості це робити тощо, підприємство успішно працює.
Багато чого в цій успішності залежить і від художнього керівника та головного диригента Міського духового оркестру «Полтава», адже саме він від початку існування колективу визначає для нього репертуарну політику.
– Едуард Анатолійович – як промінь у нас, – каже клавішниця Вікторія Сидоренко. – Це людина, яка горить усім цим. Із 1995-го… Не кожен вірив, що оркестр буде існувати. Тому велика перемога, що ми є 29 років, користуємося попитом у публіки й у нас завжди є новий репертуар, ми не набридли одне одному. Диригент написав багато творів сам. Дуже багато репертуару знаходив у Києві. Якісь популярні, класні мелодії послухає, сідає, до другої ночі пише, пише…
– Я намагаюся створити репертуарну політику так, щоб ставити твори, які були б цікаві, тому що не тільки за заробітною платою людина приходить у колектив, – зауважує художній керівник.
Так, за 29 років існування МДО «Полтава» зібрав у своєму доробку вже понад 1000 композицій. Це інструментальна музика, наприклад, саунд-треки зі стрічок «Чоловік і жінка», «Іграшка», «Пірати Карибського моря», мультфільмів «Рожева пантера», «Алладін», серіалу про Джеймса Бонда тощо, пісні, українські й зарубіжні твори, зокрема Миколи Лисенка, Георгія та Платона Майбородів, Олександра Білаша й ін., композиції в стилях від класики до року.
До речі, саме рок-програмою колектив відзначив цього року своє 29-ліття. Концерт відбувся в стінах обласної філармонії й зібрав чимало шанувальників оркестру. Хіти з репертуару таких відомих гуртів, як «Bon Jovi», «Scorpions», «AC/DC», «Metallica», «Guns N’Roses» та ін., представлені того вечора, настільки захопили публіку, що вона не хотіла відпускати артистів зі сцени. І так, між іншим, відбувається майже щоразу, коли грає Міський духовий оркестр «Полтава»…
Така самовіддана, гідна найщиріших оплесків робота музикантів часом настільки захоплює їхніх колег, що вони із задоволенням співпрацюють із колективом, поповнюючи його репертуар справжніми музичними перлинами. Спеціально для оркестру, наприклад, відомі у світі диригенти зробили аранжування маршу «Червона калина», пісні «Моя Полтава», польки «Феєрверк» тощо. Остання, до речі, – це ексклюзив МДО «Полтава», якого не має ніхто в Україні. Вона неодмінно входить до концертної програми, яку колектив присвячує королю вальсів Штраусу. Ця програма, як зізнаються артисти, – одна з найскладніших для виконання. Але завдяки згуртованості музикантів, їхній готовності підставити плече одне одному, працювати на гарний результат, що також є важливою складовою успіху, публіка про це може навіть не здогадуватися.
– Музикант – взагалі складна професія, а найскладніше в ній, мабуть, – не підвести, – говорить трубач Андрій Войтенко. – Це велика відповідальність. Коли ти йдеш на концерт, маєш бути максимально зібраним, сконцентрованим, слухати всіх навколо себе. Це колективна гра. Є солісти, а є оркестранти. Це різні речі.
– Я по натурі оркестровий музикант, тому мені дуже цікаво з нашим колективом грати, – ділиться Вікторія Сидорова. – У нашому оркестрі є не всі духові інструменти. Немає валторни, фаготів. Це обов’язковий інструмент, але, на жаль, немає кому грати. Тому клавіші заміняють їх. Я так звикла, що я ніби людина-оркестр. Дуже люблю наш колектив. Хороші спеціалісти. Людське ставлення. Усі ми якось так одне одному допомагаємо…
В оркестрі дуже важливо слухати одне одного, додає Андрій Войтенко.
– Ти повинен чути сусіда: кларнет, тромбон, трубу – усі разом повинні грати одну музику, щоб вона звучала якісно, правильно ритмічно, метрично, щоб вийшов гарний продукт. Якщо одразу не виходить, треба репетирувати. Немає такого, що може не вийти. Треба трудитися. Ми збираємося по групах, на індивідуальні заняття. Яка б не була складна програма, усе одно граємо її. Ми беремо приклад із тих, хто старше, молодь рівняється на нас. Це нормальні взаємини. Ми завжди допомагаємо студентам, які приходять до нашого колективу. Якщо не виходить, скажемо: «Почекай. Зроби тут отак і отак». І все стає на свої місця. Для молоді, як то кажуть, у нас завжди дорога. Намагаємося, щоб і сольно грали, і перші партії. Це наше майбутнє, – говорить музикант.
– Вони в нас виховуються, ми їм даємо крила – і потім вони летять від нас, – зазначає Олена Терещук. – Не всі, але… Це не прикро, що вони відлітають. Хочеться їм побажати кращої долі, кращих оркестрів, великого досвіду. Я завжди кажу: «Ви летіть, але знайте, що ваша домівка тут, вас тут завжди приймуть». Грати з іншими оркестрами, іншими диригентами – це завжди цікаво, це завжди великий досвід і велика практика. Ми вчимо їх не боятися грати, не боятися себе показувати. Я завжди кажу молодим дівчатам, хлопцям, які сидять поряд із мною в оркестрі: «Сміливіше! Не бійтеся помилятися. Не помиляється той, хто нічого не робить. Пробуйте, шукайте себе». Я дуже хочу, щоб вони знайшли себе й були справжніми!
На сьогодні в колективі – дуже багато студентів. Та й яких! Талановита, працьовита молодь робить усе можливе, щоб звучати на рівні з майстрами, відповідати тим високим стандартам, які задали в Міському духовому оркестрі «Полтава».
– Мене запросив попрацювати в оркестр Едуард Анатолійович, – розповідає саксофоніст Микита Савенко. – Він викладає в Луганському національному університеті ім. Тараса Шевченка, де я навчаюся по класу саксофона. Колектив дружній, різнобічний, цікавий. Я задоволений. Якщо не враховувати студентських, то це перший такого формату для мене. Він дає професійний ріст. У такому оркестрі грати – це складніше, ніж самому, це спонукає до особистого розвитку, подолання труднощів. Також це спілкування, досвід. Ти творчо наповнюєшся. Враховуючи, що мене кликали одразу на перший альт, я очікував, що будуть сольні партії. Але не розраховував, що майже з перших концертів, адже колектив новий, ти до нього тільки звикаєш. Проте так вийшло, що вже під час другого виступу, у Полтавському університеті економіки і торгівлі, мені довірили соло…
– На сьогодні я викладаю трубу в Полтавському фаховому коледжі мистецтв ім. Миколи Лисенка, – розповідає Андрій Войтенко. – Відсотків 90 студентів проходять через наш духовий оркестр. Уже з першого-другого курсу ми намагаємося їх саджати в колектив, щоб починали працювати, набиралися досвіду. Едуард Анатолійович неодноразово казав, що МДО «Полтава» – це як візитівка: якщо в трудовій книжці стоїть наш штамп, то в оркестрах по всій Україні розуміють: перед ними людина, яка має досвід, не з нуля прийшла, й із задоволенням беруть на роботу – у Києв, Харків, Дніпро тощо. Міський духовий оркестр «Полтава» – це вже марка!
Уряд вніс зміни до обліку транспортних засобів, ввезених з-за кордону як гуманітарна допомога для військовослужбовців. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1235 від 29 жовтня 2024 року . Вона передбачає врегулювання питання тимчасового обліку та використання автівок, кінцевими набувачами яких є військовослужбовці. Ці зміни діють на період воєнного стану.
Відтепер автівки, визнані гуманітарною допомогою, кінцевими набувачами яких є військовослужбовці, підлягають тимчасовому державному обліку.
«Військовий може поставити на себе автомобіль, який використовується під час виконання завдань, пов’язаних з обороною держави»,- розповіла заступник начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Харківській, Полтавській та Сумській областях Ірина Пархоменко.
Пакет документів, який необхідний для отримання послуги:
Після подання необхідних документів транспортний засіб отримує номерні знаки і тимчасовий реєстраційний талон.
Відповідно до постанови, сервісні центри МВС можуть відмовляти набувачу у поставленні на тимчасовий облік транспортних засобів, зокрема в таких випадках:
Після зняття авто з тимчасового обліку його можна передати лише тому військовослужбовцю, котрий був внесений в акт приймання-передачі (може бути до п’яти осіб), окрім випадків, коли транспорт був знятий з тимчасового державного обліку для постановки на відомчий облік або вибракуваний у зв’язку зі знищенням.
Звертаємо увагу, якщо до сервісного центру МВС надійшли документи, що підтверджують використання транспортного засобу не за цільовим призначенням, тимчасовий державний облік скасовується. Ця інформація та копії відповідних документів надсилаються до спеціально уповноважених державних органів. Тобто до Міністерства соціальної політики України, яке здійснює контроль за цільовим використанням гуманітарної допомоги.
Упродовж трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану транспортні засоби, визнані гуманітарною допомогою і які перебувають на тимчасовому державному обліку, підлягають відомчій реєстрації державними органами сектору безпеки і оборони. У протилежному випадку тимчасовий державний облік скасовується і транспортні засоби вважаються необлікованими.
Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті.
КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» розпочала впровадження нового сервісу онлайн-запису до лікарів. На першому етапі тестування онлайн-запис доступний до шести фахівців: імунолога, алерголога, нефролога, ревматолога, дерматовенеролога та гематолога.
Це сучасне рішення покликане зробити процес запису на прийом фахівців обласної консультативної поліклініки максимально зручним, прозорим та доступним для пацієнтів.
«Ми прагнемо створити комфортні умови для наших пацієнтів, надаючи їм можливість записатися до лікаря з будь-якого місця і в будь-який час. Впровадження онлайн-запису — це крок назустріч сучасним технологіям, що дозволяє ефективно організувати час та уникнути зайвих черг. Маючи електронне направлення у кілька кліків ви зможете записатися до лікаря без необхідності телефонних дзвінків чи візитів до реєстратури. Якщо записуєтесь до цих фахівців через реєстратуру, телефоном, ви також можете обрати день і час», — розповідає очільник поліклініки Євгеній Величко.
На етапі тестування нова послуга доступна для запису до таких спеціалістів: імунолог, алерголог, нефролог, ревматолог, дерматовенеролог, гематолог.
Як працює онлайн-запис?
Для того, щоб скористатися новим сервісом, пацієнтам необхідно:
Сервісу онлайн-запису має переваги (зручність – запис на прийом у будь-який час і з будь-якого місця), економія часу (ви плануєте свій день, особливо це важливо для мешканців області та інших міст, уникаєте черг та не витрачаєте час на очікування), простота використання (інтерфейс дозволяє швидко знайти потрібного фахівця).
«Ми запрошуємо всіх пацієнтів скористатися новим сервісом і поділитися своїми враженнями. Зворотній зв’язок дуже важливий для нас, адже саме завдяки вашим відгукам ми зможемо вдосконалювати та розширювати наші послуги. У майбутньому планується масштабування сервісу і доступність онлайн-запису до всіх фахівців поліклініки, а також інтеграція інших цифрових сервісів для зручності пацієнтів», — додає головний лікар Григорій Оксак.
Впровадження онлайн-запису — це один з важливих кроків на шляху до цифрової трансформації медичних послуг.
Також доступний запис на прийом до лікарів усіх спеціалізацій у телефонному режимі за номером: (0532) 56-12-79.
За інформаційною підтримкою звертайтеся:
(0532) 50 23 06,
