Категорія: Новини

У Полтаві відбувся концерт пам’яті Героя України Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла

Posted on by v.s

У Полтаві відбулася творча зустріч-концерт народного артиста України, кобзаря, бандуриста й лірника, очільника гурту «Хорея Козацька», неодноразового учасника фестивалю «Мазепа-фест» Тараса Компаніченка. Захід провели з ініціативи відомого краєзнавця Григорія Титаренка. Перед цим пан Тарас виступав перед воїнами ЗСУ, які боронять від російських варварів місто Куп’янськ на Харківщині. Обидва мистецькі дійства присвятили світлій пам’яті Героя України Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла. 1 листопада йому могло б виповнитись 28 років.

На зустріч завітали військовий побратим Тараса Компаніченка, український філософ, засновник видавництва «Залізний тато», публіцист і письменник Дмитро Савченко, академік-мистецтвознавець Віталій Ханко, полтавські волонтери ЗСУ, представник Українського інституту ннаціональної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар, засновник і модератор Фейсбук-групи «Полтава – духовна столиця!», відомий фотограф Олександр Розум, краєзнавець Григорій Титаренко, художник і кобзар Іван Новобранець та ін. Тарас Компаніченко прямував із фронтового Куп’янська до Києва, тож згодився проїздом через Полтаву зробити невелику, спонтанну творчу зустріч, адже Полтавщина, за словами митця, є батьківщиною його мами (народилася на Лубенщині). Зустріч відбулась у затишній сімейній обстановці в мистецькій кавярні «Сто доріг».

 

Довідково:

Дмитро Коцюбайло — український доброволець, лейтенант, командир 1-ї ОМБ «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України, учасник народної російсько-української війни за незалежність. Перший доброволець, якому присвоєно звання Героя України прижиттєво. Народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське Івано-Франківської області. Шлях захисника розпочав у 18 років. Тоді юнак пішов на фронт, згодом ставши командиром взводу. 2014 року Дмитро отримав важке поранення в Пісках Донецької області. В обличчя влучив уламок снаряду, іншим шматком перебило ключицю. Але одразу після реабілітації боєць повернувся на фронт, де 17 березня 2016 року був призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти легендарних «Вовків Да Вінчі». Із початком повномасштабного вторгнення був у найгарячіших точках. Загинув у бою під Бахмутом 7 березня цього року. Поховали захисника на Аскольдовій могилі.

«Хорея Козацька» виконує музику Руси-України різних епох: середньовіччя, ренесансу, бароко, класицизму, романтизму та окремі твори ХХ століття, демонструючи різні пам’ятки музичної української культури. Пріоритетними напрямками є героїчний епос, давня автентична традиція.

За матеріалами Полтавського офісу УІНП

Фото Олександра Розума

Вирішили тепло до осель полтавців пустити з 6 листопада

Posted on by v.s

2 листопада відбулося засідання виконавчого комітету Полтавської міської ради, під час якого розглянули та погодили 18 питань порядку денного. Серед них – щодо початку опалювального сезону в житловому фонді громади. Запуск теплопостачання до осель полтавців почнеться наступного понеділка, 6 листопада. На сьогодні це, здається, найпізніший термін, коли в обласному центрі стартував опалювальний сезон.

Окрім того, члени виконкому внесли зміни до мережі міських тролейбусних і автобусних маршрутів загального користування м. Полтава, рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 21.09.2023 № 274 «Про функціонування пунктів незламності в осінньо-зимовий період 2023/2024 року», заборонили зупинку та стоянку транспортних засобів на ділянках вулично-дорожньої мережі по вул. Гоголя (уздовж будинків № 25 та № 27), вул. Монастирська (в’їзд до КП «2-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» з боку вул. Володимира Козака, 2), призначили іменну стипендію міської ради 26 студентам закладів вищої та фахової передвищої освіти з вересня по грудень 2023 року в розмірі 2 тис. грн, погодили виділення 378 тис. грн згідно з програмою соціального забезпечення та соціального захисту населення громади «Турбота» тощо.

У Полтаві показали документальний фільм «Повернення. Василь Кричевський»

Posted on by v.s

Цього року з ініціативи Українського інституту національної пам’яті та відповідно до постанови Верховної Ради в Україні на державному рівні відзначають 150-річчя від дня народження «українського Мікеланджело» – архітектора, художника, творця нового стилю в українській архітектурі, автора проєкту будинку Полтавського губернського земства, у якому нині розташований Полтавський краєзнавчий музей, автора  Державного герба Української Народної Республіки («Тризуба») Василя Кричевського.

У межах відзначення цього ювілею відбулася відкрита презентація документального фільму «Повернення. Василь Кричевський» за участі його творців. На показ завітали представники влади, громадські діячі, мистецтвознавці, музейники, студенти, журналісти й просто поціновувачі таланту митця. Два роки тому, нагадаємо, також восени роботу вже демонстрували в Полтаві – закриту допрем’єрну презентацію організував Дискусійний клуб «Сентенція» разом із громадською організацією «Збережемо Полтаву» (SavePoltava) та краєзнавчим музеєм.

Офіційний всеукраїнський прем’єрний показ 47-хвилинної стрічки цього року стартував у Харкові. Загалом представлять картину в усіх містах, де жив і працював Василь Кричевський, і не тільки. «Ми вважаємо, що про Василя Кричевського мало знають в Україні. Хочемо показати цей фільм широкій аудиторії. Відправимо його на фестивалі, з’явиться стрічка в лютому 2024 року на телебаченні, потім буде доступ в ютубі», – розповіла Валентина Подгорна.

На Полтавщині знайомство з документальною роботою розпочали з Опішні, адже саме тут 1916 року за проєктом Василя Кричевського й кераміста Юрія Лебіщака було зведено Будинок Кричевського-Лебіщака, у якому 2013 року відкрили музей мистецької родини Кричевських. Саме в цьому селищі, до речі, за словами режисера, було відзнято найбільше кадрів для фільму. Далі була Полтава. Життя художника й архітектора нерозривно пов’язане з нею. Тут він жив три роки – із 1903-го по 1906-й, збирав етнографічні матеріали, підготував проєкт нового будинку Полтавського губернського земства, який виграв архітектурний конкурс.

Кінооповідь представили полтавцям режисер Сергій Заболотний, відомий своїми роботами «Свідок Женя», «Чорнобиль 3828», «1945», «Плавильний котел», продюсерка Валентина Подгорна й оператор-постановник Павло Попков, , який знімав українські й міжнародні документальні фільми «Маріуполь – місто нескорених», «Ніл Хасевич. Мистецтво волі», «Yuriy, el ceramista». Художником-постановником виступив Сергій Маслобойщиков – відомий сценограф, режисер (фільми «Шум вітру», «Свій голос»). Музику до фільму написали Сергій Фоменко (лідер гурту «Мандри») і Роман Гриньків (славнозвісний бандурист, лауреат численних міжнародних і всеукраїнських конкурсів). Графіку створив  усесвітньо відомий каліграф, дизайнер, який працював над проєктами для Вселенського патріарха Варфоломія, Оксфордського університету, Олексій Чекаль. Сценарій до фільму написав Ігор Кобрин, автор знаменитих документальних стрічок «Собор на крові», «Хлібна гільйотина», «1941: Заборонена правда».

У фільмі знімався онук митця, майстер декоративного мистецтва Василь Лінде-Кричевський. Він приїздив із США в Україну для зйомок, які проходили в Києві, Каневі, Харкові, Полтаві, Опішні, Львові, Одесі та ін. Як розповів режисер картини, спогадів про Василя Кричевського – не дуже багато: «У зв’язку з тим, що він не залишив по собі власних спогадів, ніяких щоденників, ми починаємо дослідження біографії героя через онука, який ставить собі запитання: «Якби я був дідом, як би я повівся на його місці?». Ми через онука пишемо щоденник Кричевського».

Графік роботи полтавського «Екобусу» в листопаді

Posted on by v.s

Цього місяця з 9:30 до 17:00 «Екобус» у Полтавській громаді чергуватиме за такими адресами:

1.11 – с. Валок, вул. Вишнева, 14, будинок культури
2.11 – вул. Г. Сталінграда, 30, «АТБ- Маркет»
3.11 – вул. Гожулянська, 26, магазин «Хуторок»
6.11 – вул. Європейська, 185, магазин «Сільпо»
7.11 – вул. Є. Коновальця, 2, ТЦ «Паровоз»
8.11 – вул. І. Мазепи, 17, магазин «12 Вольт»
9.11 – вул. Залізна, 17-А, перинатальний центр
10.11 – вул. Овочева, 5, магазин «Меблевий Майстер»
13.11 – вул. Сакко, 16-А, професійний ліцей №1
14.11 – с. Івонченці, будинок культури
15.11 – проспект Миру, 30-А, ТРЦ «МИР»
16.11 – пров. Латишева, 13, магазин «Хуторок»
17.11 – вул. Д. Коряка, 3, «Маркет ОПТ»
20.11 – Меморіальний комплекс солдатської слави
21.11 – вул. Матросова, 4, магазин «ЕVА»
22.11 – майдан Незалежності, 5, Центр культури та дозвілля
23.11 – вул. Тунельна, 27, магазин «Ковбасна лавка»
24.11 – бульв. Щепотьєва, 16, НВК №16
27.11 – вул. Зіньківська, 16, «АТБ-Маркет»
28.11 – вул. Соборності, 58-А, ПД «Листопад»
29.11 – вул. Шевченка, 65, АС-2
30.11 – с. Супрунівка, вул. Соборна,14, будинок культури

У Міграційній службі пояснили, чи потрібно змінювати документи після перейменування топонімів

Posted on by v.s
У людей часто виникають питання, чи потрібно вносити корективи в документи після перейменування вулиць? Відповідь – ні, документи, що посвідчують особу, міняти не потрібно.

Якщо паспорт старого зразка (у вигляді книжечки), чи треба ставити новий штамп про реєстрацію?

Ні, не потрібно. Відповідно до законодавства України відомості про місце проживання (перебування) особи під час здійснення органом реєстрації відповідної реєстраційної дії щодо документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України (зокрема паспорта громадянина України), або документів, що посвідчують особу й підтверджують її спеціальний статус, не вносяться.

Чи треба міняти виписку про реєстрацію, якщо паспорт у вигляді ІD-картки?

Документом, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату й час його формування, є витяг із реєстру територіальної громади.

Для отримання витягу особа може звернутися як до органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг, так і згенерувати його через застосунок «Дія» після проходження електронної ідентифікації та автентифікації. Витяги з реєстру територіальної громади, отримані в електронній або паперовій формі, мають однакову юридичну силу.

Полтавець представив Україну на міжнародному параді диригентів духових оркестрів

Posted on by v.s

Із 18 по 24 жовтня в польському місті Замбрув проводили ІІІ міжнародний парад диригентів духових оркестрів, єдиним учасником якого від нашої країни став заслужений артист України, художній керівник і головний диригент міського духового оркестру «Полтава» Едуард Головашич.

Загалом участь у цьому потужному культурному дійстві взяли 14 диригентів. Вони представляли, окрім країни-господині, Естонію, Грецію, Латвію, Польщу, Італію та Литву. Через об’єктивні обставини, на жаль, не змогли долучитися учасники з Ізраїля та Угорщини.

Цей захід проводиться, зокрема, заради ознайомлення слухачів із культурою інших народів. Диригенти заздалегідь відправили організаторам нотний матеріал, щоб колектив, який виконуватиме композицію, ознайомився з ним. Це були або фольклорні твори, або роботи, написані композиторами держав, які представляли диригенти. Едуард Головашич, наприклад, обрав для виконання вальс «Розлука», створений нашим земляком Миколою Лисенком.

Наприкінці заходу на знак подяки полякам за ту допомогу й підтримку, яку вони надають Україні, полтавець подарував організаторам параду наш національний прапор. Натомість до Полтави привіз стяг поляків.

 

 

Мова української перемоги, або про Полтавську міську програму розвитку солов’їної: плюси та мінуси

Posted on by v.s

Цього року Україна загалом і Полтавщина зокрема вперше відзначають День української писемності та мови 27 жовтня. 28 липня 2023-го президент підписав указ про зміну дати святкування з 9 листопада на 27 жовтня. Перенесення відзначення події повʼязане з переходом на новоюліанський календар, бо дата встановлення Дня української писемності та мови визначена в день памʼяті преподобного Нестора-Літописця. Сьогодні – це не тільки свято, але й нагода привернути увагу до стану нашої мови та ліків від малоросійщини й байдужості до питань української ідентичності. Ліків чимало. Серед них – ухвалення програм розвитку української мови, як обласних, так і на рівні громад.

Програма розвитку української мови – шлях довжиною у два десятиліття

Віднедавна таку програму ухвалили депутати Полтавської міської ради. Полтавська міська територіальна громада наразі єдина із 60 громад області, де є чинна мовна програма.

Ідея її створення не нова. Протягом останніх десятиліть на цьому наголошували товариство «Просвіта», Рух, національно свідома інтелігенція, адже нашу мову російські імперіалісти впродовж століть прагнули вбити.

Всебічне утвердження української мови – справа національної безпеки, бо росіяни ведуть геноцидну війну проти української нації. Мета загарбників – убити українську націю не лише фізично, але й духовно, Мова –ключовий чинник ідентичності, кровотворний організм нації. Недарма ж бо Ліна Костенко писала: «Нації вмирають не від інфаркту, нації вмирають, коли їм відбирає мову». А нині, як ніколи, актуальний вислів Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного: «Українська мова – це мова наших батьків, дітей, це мова нашої перемоги».

Як відомо, поштовхом до утвердження нашої мови став ухвалений Верховною Радою України 25 квітня 2019 року закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Ним серед іншого передбачено й створення нової державної інституції. Це Уповноважений із захисту державної мови. Його завданнями є захист української мови як державної, захист права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя, визначених цим законом, на всій території України й усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою.

22 лютого цього року відбувся візит до Полтави Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя. Він завітав до обласного центру на запрошення автора цих рядків, депутатки міської ради Юлії Городчаніної та міської топонімічної групи, яка саме завершила тоді проєкт із українізації топоніміки Полтави. Ці експертні напрацювання більше відомі як «1-ша черга перейменувань об’єктів топонімії у Полтаві»: ішлося про виконання ст. 41 «Застосування державної мови в географічних назвах та назвах об’єктів топоніміки», згаданого вище мовного закону. Тарас Кремінь мав тоді виступити на сесії міськради під час розгляду питання «1-ої черги». Не склалося через політичні вітри, які тоді сильно віяли над ПМР. Однак візит не був марним: наша топонімічна група, автор цих рядків, Юлія Городчаніна влаштували зустріч із громадськістю Полтави, депутатками обласної ради Яніною Барибіною йНаталією Гранчак, студентами, викладачами кафедри української мови Полтавського національного педагогічного університету. Також Тарас Кремінь провів важливі зустрічі із головою обласної ради Олександром Біленьким і керівництвом облвійськадміністрації. На цих зустрічах він укотре актуалізував, озвучив ідею розробки обласної та міської програм розвитку української мови.

Також Тарас Кремінь та автор цих рядків провели зустріч із першим заступником міського голови Валерієм Пархоменком. На ній останній запевнив: міську програму ухвалять, а щоб вона була ефективною й креативною, влаштують перед цим громадське обговорення. Рухати процес доручили Інституту розвитку міста (ІРМ).

Маленький крок уперед

Тож програму ухвалили. Це крок уперед. Із повідомлення на офіційному сайті Полтавської міської ради: «Програму розвитку та функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя Полтавської громади на 2023 – 2025 роки» затвердила міська рада. Заходи Програми передбачають передусім підтримку і розвиток чинних громадських ініціатив, популяризацію української мови, культури та історичної свідомості української нації через спектр просвітницьких, культурних, науково-практичних та інформаційних заходів. Реалізація Програми сприятиме розширенню функцій та сфер застосування державної мови, поширенню української культури в усіх її проявах, створенню цілісного національного інформаційно-культурного простору, формуванню патріотично налаштованого громадянського суспільства. У рамках Програми планують розроблення та впровадження спецкурсів для керівників закладів загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти «Культура мовлення», «Ділова українська мова», проведення фестивалів з популяризації української мови, просвітницьких, літературно-мистецьких заходів, читацьких конференцій, виставок майстрів народної творчості, організувати мовну школу з метою підвищення рівня володіння державною мовою в педагогічних працівників різних освітніх галузей та багато іншого».

Програму слід удосконалити

А от із креативністю й фінансовою спроможністю програми, на жаль, не склалося. Усе тому, що ІРМ так і не провів тих громадських обговорень серед патріотичних інтелектуалів і всіх зацікавлених. Шкода, що таким совковим шляхом пішов і Департамент культури та туризму ОВА, де в кабінетній тиші підготували проєкт, але, попри публічні запевнення на зустрічі з Тарасом Кременем, так і не провели масштабні консультації з громадськістю. Досі обласну програму не винесли на розсуд депутатів обласної ради.

Що ж щодо чинної – міської? Ця програма, по суті, – оголошення про добрі наміри, план потрібних і важливих заходів. Але це не підкріплене коштами. Курси української мови? Яка цільова аудиторія, чи з’ясовано «больові точки», де саме найбільші проблеми? Вочевидь, що це внутрішньо переселені особи зі східних областей, працівники сфери послуг (ресторанів, кав’ярень, крамниць тощо), власники й менеджери магазинів, на багатьох із яких досі «красуються» російськомовні написи, водії таксі, маршруток та ін. Чи отримають фахівці, скажімо, викладачі кафедр української мови й літератури Полтавського національного педагогічного університету бодай якусь копійчину за те, що на волонтерських засадах навчатимуть охочих основ «солов’їної»? Запитання риторичне.

Чи потрібні ролики, соціальна реклама від лідерів громадської думки Полтавщини: громадських діячів, спортсменів, акторів, митців, письменників, книги-брошури вдрукованому й електронному форматах? Чи можливо їх створити «з повітря», безкоштовно? Ні, але один ролик-заклик до молоді чи загалом аудиторії вболівальників шанувати рідну мову від, скажімо, популярного футболіста «Ворскли» чи актора театру ім. Гоголя може зробити більше, ніж мільйон пафосних заяв чиновницької братії. Пригадую досвід громадського руху «Не будь байдужим!» у 2000-х. Вони проводили не лише мистецькі акції за участі найпопулярніших українських гуртів (скажімо, у Полтаві  концерт гуртів «Мандри» та «Мотор’ролла» на Співочому полі відвідало понад 5 тисяч молодих людей), але й видали масовим накладом та поширили цікаву, привабливу брошуру «Зроби подарунок Україні! Переходь на українську!». У ній вміщено міркування-заклики, особистий досвід різних відомих людей, зокрема музикантів, лідерів етно-рок гуртів «Гайдамаки» (Олександра Ярмоли), «Мотор’ролла» (Сергія Присяжного), «OT VINTA» (Юрка Журавля), «Мандри» (Фоми). А ще зібрано приклади людей, які вже перейшли на українську, й оприлюднено поради-рубрики «Максимум», «Чемний», «Симпатик» та «Мінімум» для тих, хто погано володіє українською й не може на неї перейти відразу.

Думки про потребу розділу програми «Мова та національна пам’ять»

На зустрічі з Валерієм Пархоменком обговорювалося й створення такого розділу програми, як «Мова та національна пам’ять». На жаль, ІРМ не «завів» це в програму.

Чи потрібно Полтаву брендувати як місто Івана Котляревського, як місто, де народився й творив зачинатель української літературної мови? Так, але ж у програмі немає розділу ні про створення якісного документального фільму про автора «Енеїди», ні про перегляди мультфільму «Енеїда» в музеях Полтави, ні про започаткування щорічного літературного фестивалю/читань під брендовою назвою «Енеїда». До речі, згідно з постановою Верховної Ради така дата, як 225 років від часу видання «Енеїди» Івана Котляревського (1798) цього року мала б у Полтаві широко відзначатися. Але…

А ще важливо і для шкіл (патріотичне виховання учнівської молоді повинно мати вимір конкретних справ!), і  для загалу міської громади актуалізувати знакову історичну подію – відкриття пам’ятника Іванові Котляревському. Як відзначив Департамент культури, молоді та сім’ї полтавської міськради 120-річчя цієї події? Фото семи чиновників із квітами біля пам’ятника? Навіть відеокамери в межах програми «Безпечне місто» не встановлено, тож у ювілейний рік якісь негідники знову вчинили акт вандалізму, укотре викравши горельєфи з пам’ятника…

За понад 30 років незалежності гуманітарний блок мерії так і не створив документального фільму про урочисте відкриття пам’ятника Котляревському. Відсутня така «опція» в мовній програмі… Але ж та подія була потужною українською національною акцією!

Як на мене, у документальному фільмі варто оприлюднити важливі факти:

– серед низки заходів із пошанування зачинателя української літературної мови Івана Котляревського було й урочисте засідання Полтавської міської думи в прикрашеній в українському стилі залі просвітницького будинку ім. Миколи Гоголя (теперішній кінотеатр «Колос»). З’їхалася вся тодішня українська еліта: Микола Міхновський, Леся Українка, Олена Пчілка, Дмитро Багалій, Христина Алчевська, Микола Аркас, Дмитро Багалій, Панас Мирний, Сергій Єфремов, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Олександр Олесь, Василь Стефаник та ін. Тож ці події образно назвали «святом української інтелігенції»;

– міністерство внутрішніх справ російської імперії заборонило виголошувати привітання й узагалі виступати українською мовою. Тому голова Полтавської думи Ніколай Трєгубов як вірний провідник ворожої політики «руского міра» заявив: «Чітать на малорусском язикє запрєщено! Можно только на государственном язикє. Суізволіть малорусскую рєчь я нє імєю права!». Патріоти-промовці – учителька з Чернігова Андрієвська, мовознавець Борис Грінченко, письменниця Ольга Косач, вона ж Олена Пчілка, мати Лесі Українки – публічно засудили заборону висловлюватися рідною мовою. А Микола Міхновський згорнув текст свого виступу, сховав аркуші до кишені, а порожню течку віддав Трегубову. Учасники урочистостей заявили: українська мова заборонена, то й російської адреси читати не будемо.

– у своїх спогадах історик, дипломат, борець за незалежність у ХХ ст. Дмитро Дорошенко цей протест Миколи Міхновського описав так: «Головний бій мав бути увечері на академії. Перед самими зборами розійшлася чутка, що гостям з Галичини та Буковини дозволено виголосити привіти в українській мові, але більше нікому. Зближається черга на «своїх» промовців. …Першою говорить Ольга Андрієвська від чернігівського літературно-театрального товариства. Говорить тихим голосом, але українською мовою. Як тільки це розібрав Трегубов, підводиться з свого крісла, перебиває Андрієвську, сам блідий, і заявляє, що має наказ від міністра не допускати українських привітів. …Тоді встає і наближається до столу президії Микола Міхновський. Заявляє, що прибув як делегат від харківської адвокатури, привіз привіт українською мовою, але передає одну тільки обкладинку, текст повезе назад. …Михайло Коцюбинський робить те саме. Трегубов… мовчки приймає обкладинки, і їх скоро набралася ціла гора. В цей час з галереї чуємо голос: “Виходьте всі з зали”. І вся публіка як один муж підводиться з своїх місць, і протягом короткого часу театр спорожнів».

– у львівському часописі «Молода Україна» Микола Міхновський публікував «Відкритий лист до міністра внутрішніх справ Д. Сіпягіна» з приводу заборони напису українською мовою на пам’ятнику І. П. Котляревському у Полтаві: «Ваша безглузда заборона на пам’ятнику українському поетові є огидне знущання над нацією… Українська нація мусить спинити панування чужинців… Мусить добути собі свободи, хоч би захитається ціла росія!».

Де виконання постанов ВР про пам’ятні дати та ювілеї? Скажімо, цього року згідно з рішенням парламенту мала б бути пошанована така дата, як 100 років від початку політики «українізації» – заходів на підтримку розвитку української мови (1923). Полтавський край не стояв осторонь тих процесів. Але відповідний департамент у Полтаві не вдарив палець об палець. Ні тобі виступів у ЗМІ, ні «круглого столу», ні заходів у бібліотеках та міському центрі культури. Тиша… А як пошановані такі видатні мовознавці, уродженці Полтавщини як, наприклад, Павло Житецький чи Михайло Жовтобрюх? Ніяк… А таких – плеяда. Де документальне відео про них? Де просвітницькі ролики про цих достойників? Де книги популярного формату про діячів українського відродження різних історичних періодів, життя і діяльність яких пов’язані з Полтавщиною? Ці люди життя своє поклали заради того, щоб українська мова не зникла в умовах російської імперської задухи, щоб українці як нація збереглися. А як чинимо ми, невдячні нащадки, як плекаємо пам’ять про них?

Чому б не створити брошуру (знову таки в обох форматах, електронному для інтернет-користувачів і друкованому для бібліотек громади) про те, як протягом століть російський імперіалізм убивав українську мову? Це не дорого, але дієво!

Проте, як писав вище, зроблено перший крок. Сподіваюся, імовірні кадрові зміни в керівництві ІРМ сприятимуть процесу суттєвого вдосконалення Програми розвитку та функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя Полтавської громади на 2023 – 2025 роки. Слава Україні!

Представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар

Міграційна служба в Полтавській області дала роз’яснення щодо фотографування дітей на закордонний паспорт

Posted on by v.s

Якщо вам знадобилося виїхати за кордон із дитиною, на паспорт для цього її сфотографують після досягнення 12 років просто в підрозділі Управління Державної міграційної служби в Полтавській області під час оформлення документів. І буде це безкоштовно. До 12-ти ж років є два варіанти:

– безкоштовно сфотографувати дитину в підрозділі УДМС (якщо вона зможе спокійно дивитися в камеру та не боїться спалахів під час зйомки). Працівники роблять кілька спроб, серед яких можна буде обрати кращий варіант;

– подати для сканування одну кольорову матову фотокартку 10×15 см (це стосується, зокрема, немовлят). Фото має бути якісним і відповідати чинним стандартам, тому краще замовити його в професійному ательє.

До 16 років документи на закордонний паспорт дитини подає один із батьків, причому після 14 років — лише на підставі ID-картки, а не свідоцтва про народження. Водночас присутність дитини при цьому обов’язкова!

Відстежувати готовність паспорта можна через онлайн-сервіс Державної міграційної служби України «Перевірка стану оформлення документів», проконсультуватися – за телефоном «гарячої лінії» (0532)60-89-69.

Купуйте для себе високі кросівки adidas!

Posted on by Ілона Сторожук

Високі кросівки стали популярними у 80-х роках, але їх історія починається з 1891-го, коли була випущена перша баскетбольна пара з полотна. До кінця XX століття вони вже були сутністю стилю інді-рок. І до сьогодні вони залишаються однією з найкрутіших і стильних моделей, які можна додати до свого гардеробу. Вони розробляються в різних силуетах: спортивніший і повсякденний. Але давайте розберемося з усім по черзі!

 

Почнемо зі знайомства з брендом adidas!

Фірма сьогодні є однією з найбільш затребуваних та відомих у світі, але так було не завжди. Спочатку все почалося з того, що двоє братів із Німеччини вирішили відкрити невеликий бізнес із виготовлення ортопедичних капців. Звичайно ж, їхні цілі були набагато масштабнішими та вони мріяли про створення ідеального спортивного взуття, яке буде відповідати всім потребам спортсменів. Так вони почали виробляти вироби на замовлення для спортклубів, що допомогло їм стартувати свою успішну кар’єру міжнародного рівня. Далі маленький сімейний бізнес переріс у велику корпорацію, і сьогодні ви можете побачити десятки магазинів по всій планеті, величезний асортимент продукції для спорту та повсякденності. На офіційному сайті інтернет-магазину адідас представлені колекції для футболу, баскетболу, йоги, фітнесу, бігу, плавання, залу, скейтбордингу, хайкінгу тощо.

 

Дізнаємося про високі кросівки більше!

Такі моделі були винайдені для баскетболістів, але швидко перекочували на вулиці та стали невід’ємною частиною культури стрітстайлу. Вони є неймовірно універсальними, але водночас роблять ногу більш виразною і виглядають незвичайніше, ніж класичні снікери. Замість ховатися під манжетами, як звичні нам кеди, вони привертають увагу до кісточок і обрамляють все ваше вбрання.

 

 

Як стилізувати?

Перш за все необхідно визначитися зі стилем і знайти той фасон, в якому вам зручно. Снікери повинні гармонувати разом зі штанами. Дотримуйтесь звуженого крою джинсів або чиносів, де манжети будуть вищими за язичок взуття. Не бійтеся показати невелику шкарпетку. Закатайте штанини або дайте тканині природним чином зібратися навколо коміра. Основні помилки, які часто здійснюються, — це заправлення джинсів усередину взуття або носіння мішкуватих штанів, що вільно сидять, які приховують завищені черевики. Високі кросівки створені для того, щоб їх було видно, тому ми радимо створювати простіші та не перевантажені іміджі.

 

Ми пропонуємо вам прямо зараз переглянути каталог бренду адідас і замовити для себе ідеальну пару. Вдалих покупок!

“Голос рідної землі” звучав на Полтавщині з нагоди 80-річчя Раїси Кириченко

Posted on by v.s

З ініціативи Українського інституту національної пам’яті та з метою консолідації та формування історичної свідомості Українського народу, збереження національної пам’яті та належного вшанування пам’ятних дат і ювілеїв у 2023 році Верховна Рада України постановила відзначити 80 років від дня народження Раїси Кириченко – уродженки Полтавщини, співачки, Героя України.

Пам’ять про видатну землячку в Полтаві тримає її музей на базі педагогічного університету. У його експозиції – різні записи з альбомами співачки, її концертні вбрання та архівні світлини. Також у Полтаві є вулиця, названа на честь Раїси Панасівни, там стоїть монумент на її честь. Окрім того, на згадку про виконавицю встановлено пам’ятну дошку на фасаді обласної філармонії в Черкасах, де співачка працювала певний час. У Києві, на фасаді будинку, де у 1997–2005 роках мешкала Раїса Кириченко, теж є меморіальна табличка.

А ще пам’ять нашої землячки увічнено на її малій батьківщині, у селі Корещина (нині Глобинська міська громада Кременчуцького району). Тут створена музей-садиба “Мамина вишня”. 

 

14 жовтня, у день народження співачки, виконавчий комітет Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавщини влаштував на цій локації мистецько-пісенне дійство “Голос рідної землі”. Його приурочили до  80-ї річниці від дня народження Берегині української пісні, народної артистки, кавалера ордену Княгині Ольги та Миколи Чудотворця, лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреатки премії імені Дмитра Луценка “Осіннє золото”, Героя України Раїси Кириченко.

 

 

 

 

– Раїса Кириченко – жінка-легенда, без якої неможливо уявити історію української естради другої половини XX століття. Гастролюючи в різних куточках світу, вона так і лишилася простою та земною жінкою, яка понад усе любила свою Батьківщину, своє рідне село та затишну батьківську хату.

У день пам’яті незабутньої артистки, чий унікальний голос вважається пісенним символом нашого народу, вклонитись пам’яті славної краянки на малу батьківщину в с. Корещина прибули гості, шанувальники її високого таланту”, – повідомили на офіційній Фб-сторінці Глобинської територіальної громади.

 

За матеріалами Полтавського офісу УІНП