Позначка: Головна

«Каннські леви» є, безумовно, найбільшою подією в галузі реклами – і саме на перемогу в них «замахнулася» компанія «Black production». Лише за п’ять років вона піднялася від невеличкої столичної студії з виробництва рекламних роликів до фірми, у якої замовляють відеопродукцію відомі всьому світові виробники. Її продюсером став уродженець Полтави Антон Єлісіченко.

– Мене часто запитують, як можна побудувати успішний бізнес із нуля, – каже чоловік. – Багато хто вважає, що без великих грошей у цій сфері неможливо стартувати. Насправді не все так складно, як здається. Як кажуть мудрі люди: великий шлях розпочинається з маленького кроку. А труд і наполегливість приводять до успіху.

 

Весільна передісторія

До створення саме «Black production» Антон разом із товаришами взявся не одразу.

– Старт відеовиробництву дав фактично мій брат Дмитро, який нині працює режисером у нашій компанії, а тоді навчався в Національному авіаційному університеті, – розповідає продюсер. – Він купив камеру й почав створювати ролики для потреб закладу. Потім познайомився з хлопцями, котрі знімали весілля. Йому дуже сподобалася їхня робота, і Дмитро попросився попрацювати з ними – безкоштовно, але маючи можливість навчатися. Хлопці погодилися й після кількох весіль запросили брата до себе вже на платній основі. Разом із ними він напрацьовував знімальний досвід, а коли члени команди роз’їхалися, запропонував мені сісти за пульт на весіллях – записувати церемонію, промови тощо. Я погодився, адже моя робота тоді була пов’язана зі звуком. Ми почали працювати, поступово доросли до premium-сегменту (весіль депутатів, їхніх дітей та ін.). У якийсь момент я теж залишив пульт, долучився до відеозйомок. Однак із часом робота перестала приносити таке задоволення, як раніше. Знаєте, коли намагаєшся відзняти класний кадр, вкладаєш душу в те, що створюєш, не дихаєш, щоб картинка не тряслась, а тут хтось встає з-за столу та йде перед камерою… Це просто неповага – не тільки до мене, моєї роботи, а й до молодих.

Не зважаючи на те, що весілля вигідні в плані заробітку, Антон Єлісіченко вмовив брата спробувати дещо нове.

– Дмитро не дуже хотів відмовлятися від такої роботи, – пригадує чоловік. – Весілля – хоча й сезонний бізнес, але стабільно прибутковий. У міжсезоння ми знімали корпоративні заходи, конференції тощо. Усе разом створювало таку собі подушку безпеки, давало гроші на життя. Моя пропозиція передбачала два варіанти розвитку подій: або ми повністю відмовляємося від весіль та йдемо в рекламу, або продовжуємо працювати, як працювали.  Третього було не дано, суміщати неможливо. Уявіть: тільки монтаж кліпу потребував від нас два місяці роботи від ранку до вечора! Ми мали опрацювати надзвичайно велику кількість матеріалу – відео з чотирьох наземних камер і коптера. Приділяти стільки часу монтажу й не розвиватися далі? Ні! Разом із Олександром (це товариш по вишу, який долучився до нашої команди в кризовий рік) я вмовив брата спробувати щось нове…

 

Levi’s, контейнери й Ісус

Розпочинати нову справу троє друзів вирішили з назви. На весіллях працювали як «White production» (найменування вибрали за аналогією до вбрання нареченої), та для реклами потрібно було дещо інше.

– Ми перебрали дуже багато варіантів, – зізнається Антон Єлісіченко. – Але якось, коли стояли на Майдані Незалежності, обговорювали це питання, «клацнуло»: «А давайте на противагу назвемо компанію «Black production». Так і постановили. Ми самі придумували логотип, вирішували, який вигляд він матиме, малювали – за дизайнерську роботу не було чим заплатити. Часом траплялося, що мені доводилося в хлопців позичати на проїзд, бо інакше просто б не дістався додому, за місто. Нашим першим офісом стала квартира Олександра. Ми намагалися знайти якісь замовлення: розсилали інформацію в різні компанії в Україні, заповнювали таблиці, давали контактні дані, обдзвонювали офіси тощо. Підходи пробували різні. Наприклад, пропонували переробити відео, яке бачили на сайті фірми, на більш якісне. Певна річ, не з усіма це спрацьовувало. Хтось не реагував, хтось відмовляв. Коли ще були «White production», отримували замовлення, скажімо так, наближені до реклами, і могли результат показати на «Black production» як приклад своєї роботи. Отак поступово давали про себе знати, розкручувались, серед клієнтів почали з’являтися гучні імена.

Першими з великих компаній на співробітництво з новачками рекламного бізнесу пішли «Метро» й «ПриватБанк». Далі фірма працювала на постійній основі з Bodo. А за кілька років із продюсером зв’язалися представники «Галичини» – виявляється в них у базі збереглися контакти, які розсилалися ще на самому початку (!), – і захотіли відзняти рекламу. Заявив про своє бажання замовити ролик у «Black production» і Levi’s.

Та зйомка виявилася для компанії непростою. Вона проходила на Одещині. Концепція відео передбачала наявність великої кількості контейнерів. А де їх узяти? Перше, що спало виконавцям на думку, – порт. Із його керівництвом молоді люди й спробували домовитися. Однак не вийшло. Тоді допоміг Його Величність Щасливий Випадок – на одному з сервісів оголошень якийсь одесит пропонував контейнери для продажу. Йому зателефонували, розповіли про проблему, і чоловік сказав, що не тільки може надати необхідну кількість, а й зробити це безоплатно. Більше того, коли знімальна група приїхала на місце, з’ясувалося, що локація навіть краща, ніж уявлялося. Тут знайшлося дуже багато контейнерів, які стояли один на одному, на які можна злазити; на території також розташовувався старий «Мерседес», який дозволили використовувати, ніхто «Black production» у діях не обмежував.

– Нам було дуже приємно, – зазначає продюсер. – Ми провели на цьому місці приблизно половину знімального дня, іще півдня працювали на одному з пляжів Затоки. Виїхали звідти в ніч, щоб до ранку дістатися столиці – у мене на цей день була призначена зустріч. Тоді я один міг їхати за кермом. Інші спали в машині. Доба виявилася дуже виснажливою: постійні дзвінки, домовленості тощо. Я був надзвичайно втомлений, та й невеликий дощик почався. Майже відключився. Але десь кілометрів за 60-70 від Києва раптом здалося, що переді мною стоїть Ісус із розпростертими руками. Це вже потім я усвідомив, що він мені просто примарився від утоми, а в той момент я різко вдавив гальмо й побачив поблизу АЗС. Вийшов, випив залпом кілька банок енергетичного напою, сів у авто. Доїхали. Так-от працювали. Усе робилося для того, аби розвиватися далі. Відео, яке ми створили для Levi Strauss & Co., наробило тоді чимало галасу на рекламному ринку. Багато хто думав, що воно принесло нам великий дохід. До певного моменту ми не розголошували, у скільки обійшлася кампанія. Лише пізніше, коли ажіотаж минув, відкрили правду – ніяких «золотих гір». Просто в наших інтересах було відзняти рекламу для цього бренду.

 

Гроші – грошима, а про людей забувати не треба

Після Levi’s створення відеороликів «Black production» замовляли H&M, Danone та інші фірми.

Усе це відкрило гарні перспективи для розвитку бізнесу.

– Ми винайняли офіс, запросили на роботу бухгалтера, стали рекламувати свою продукцію, – зауважує Антон Єлісіченко. – Якщо спочатку було складно навіть уявити, як працювати з документами, соромно щось спитати, коли не розумієш, то тепер з’явилися знання, упевненість у власних силах.

На сьогодні в штаті компанії нараховується до десятка спеціалістів, але залежно від замовлення кількість працівників, задіяних у реалізації того чи того задуму, може збільшуватися.

– Кожен проєкт передбачає індивідуальний розрахунок необхідних ресурсів, – каже продюсер. – Є сценарій ролика. Під нього вираховується все: кількість операторів, тривалість оренди павільйону для зйомок, облаштування декорацій, вид камер, робота стилістів, страхування акторів та ін. Якщо, скажімо, треба закріпити знімальне обладнання на автомобілі, винаймаємо фахівців, котрі на цьому спеціалізуються, адже неправильне виконання монтажу може призвести до втрати апаратури, вартість якої – сотні тисяч доларів. Звісно, це позначається на ціні роботи. І так – по кожній деталі. Певна річ, можна знайти людину, котра візьметься відзняти все на одну камеру за 100 доларів. Проте наскільки якісним буде той продукт? Дійсно гарне відео вартує тисячі. А демпінгування ринку операторами-одинаками – на сьогодні для нас наболіле питання.

Доводиться стикатися наразі бізнесові й із іншою проблемою – тією, що лежить у морально-етичній площині. Чи варто рекламувати тих, хто виготовляє неякісну продукцію, тих, хто може ошукати своїх клієнтів? Як бути, наприклад, коли багато хто в суспільстві говорить про компанію, що пропонує ювелірні вироби, як про фінансову піраміду? За створення відеоролику для останньої «Black production» не одразу, але взявся. Однак розповів у ньому лише про товар, який знайдеться в магазинах фірми, а не про те, як при цьому можна заробити. І тим самим витримав баланс між інтересами замовника та його потенційних клієнтів.

До речі, із необхідністю знаходити компромісні рішення, шукати нестандартні виходи з ситуацій підприємцям у своїй роботі доводиться стикатися досить часто. От, скажімо, як зробити кілька кадрів у знаменитих музеях Франції, коли місцеві чиновники не дають згоди на це або затягують розгляд питання?

–  Я знаю, як хлопці знімали в Луврі, – розповідає Антон Єлісіченко. – Вони просто зайшли з камерою та зафільмували момент, коли дівчинка біжить цим музеєм (оператор із апаратурою мчав за нею). Зрозуміло, що їх одразу вивела з приміщення охорона, але команда встигла зробити все з першого дубля. Люди просто мали вкластися в графік, не могли чекати дозволу хтозна скільки, займатися всією цією бюрократією.

Не менш важливим для тих, хто хоче досягти успіху в бізнесі, є, за словами продюсера, уміння говорити з клієнтом, пояснити йому всі складні, суперечливі моменти, яких у процесі перемовин може виникнути чимало. Наприклад, готується реклама якогось банка для телебачення. Актор просить збільшений гонорар. Пояснює, що обличчям інших фінансових структур, коли закінчиться контракт, він уже стати не зможе, а отже, не зможе й заробити. Це обґрунтована позиція, і її потрібно донести замовникові.

– Розпочинаючи власну справу, не тільки занурюєшся в невідоме, ідеш на ризик у чомусь помилитися, щось утратити – дізнаєшся багато цікавого, набуваєш нових умінь і навичок. Усе це йде на користь, – переконаний один із засновників «Black production». – На грошах при цьому не варто зациклюватися. Хоча я помітив, що люди в Україні проявляють якусь надмірну жадібність у цьому плані. Звичайно, я скеровую всіх своїх колег працювати так, щоб проєкти йшли в плюс, а не в мінус. Та в нас бувають і роботи, на яких ми зовсім не заробляємо. Беремося за них просто тому, що бачу в цьому потенціал. Один із таких роликів – звернення українських студентів до російських, яке записали, коли анексували Крим. Молоді люди, котрі займалися дизайном одягу для різних університетів, подзвонили нам і розповіли про свій задум. Ми допомогли їм безоплатно. За добу на YouTube відео набрало, здається, мільйон переглядів. Крутили його й ЗМІ по всьому світу. А в Росії заборонили. Хоча відповіді з РФ надійшли. Лише москвичі просили вибачення за свою владу та її дії. Неприємно було, коли деякі особи почали казати, що це не студенти знімалися, а найняті актори, що ролик проплачений. Ми ні копійки за свою роботу не взяли. Більше того, після 300 тисяч переглядів зв’язалися з керівництвом каналу й запитали, як їх монетизувати (на YouTube передбачена така можливість). Хотіли спрямувати кошти військовим у госпіталі. Загалом відео набрало понад три мільйони переглядів. За нього нарахували, здається, 1,5-2 тисячі доларів. Ці гроші пішли пораненим бійцям.

Нині ж «Black production» готується до поїздки у Францію, у Канни.

До відома. Міжнародний фестиваль творчості «Каннські леви» вважається найбільш авторитетною подією серед виробників реклами. Захід тривалістю від п’яти до семи днів проводиться щорічно у французьких Каннах, зазвичай у третій тиждень червня (щоправда, 2020  року через спалах коронавірусної інфекції у світі фест перенесли на осінь). Тут можна відвідати семінари, навчальні курси тощо, але головна подія – це церемонія вручення почесних нагородам («Левів») за кращі роботи року в галузі реклами. Їх присуджують у таких категоріях:  «Film Lions», «Press Lions», «Outdoor Lions», «Direct Lions», «Media Lions», «Cyber ​​Lion», «Radio Lion», «Promo Lions», «Integrated Lions», «Design Lions», «Branded Content & Entertainment Lions» та «Mobile Lions». Вони призначені як для рекламних кампаній, так і для досягнень у технічній галузі. Також на фестивалі вручають деякі інші нагороди. Журі, яке визначає лауреатів, складається з творчих директорів рекламних агентств усього світу.

 

 

 

 

Віолета Скрипнікова