Які зміни відбулися в пенсійному забезпеченні полтавських чорнобильців

Сьогодні – рівно 38 років, як на Чорнобильській атомній електростанції «мирний атом» вирвався з-під керівництва людини й спричинив нечувану раніше катастрофу. Її розростання десятки тисяч людей зупинили ціною свого здоров’я та життя, а наслідки ліквідовували багато років.

2022 року наша країна знову опинилася перед загрозою ядерного лиха. У лютому й березні ЧАЕС була в окупації. Російські солдати розграбували лабораторії, взяли в полон охорону й знущалися з персоналу, використовували територію станції для розгортання подальших воєнних дій. Найбільша в Європі Запорізька атомна станція досі перебуває в заручниках у російських терористів – уже 785 днів. Тож обов’язок усього світу – тиснути на росію так, щоб ЗАЕС була звільнена й повернута під повний контроль України та щоб усі атомні об’єкти в нашій державі були убезпечені від російських ударів. Лише це гарантуватиме, що світ не зазнає нових радіаційних катастроф, написав  своєму Телеграм-каналі начальник Полтавської облвійськадміністрації Філіп Пронін з нагоди 38-х роковин трагедії на ЧАЕС: «Пам’ятаємо силу й відданість людей, які рятували життя у 1986 році. Цінуємо кожного, хто допомагає захищати життя зараз».

На сьогодні на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області перебуває 10 тис. осіб, постраждалих внаслідок тієї Чорнобильської катастрофи. Це колишні офіцери, які проходили тоді службу, військовозобов’язані, призвані на військові навчання й збори та залучені до ліквідації аварії, військовослужбовці-строковики, а також люди з інвалідністю внаслідок впливу катастрофи й одержувачі пенсій у разі втрати годувальника.

Діапазон виплат, які одержують чорнобильці, досить значний. Визначальним у розрахунку пенсій для осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, є розмір відшкодування фактичних збитків втрати здоров’я. Залежно від цього пенсія може бути призначена з урахуванням заробітної плати, отриманої ліквідатором у зоні відчуження в 1986-1990 роках, або п’ятикратного розміру мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня відповідного року. Крім того, на сьогодні майже половина всіх постраждалих має інвалідність і отримує пенсії, призначені в розмірі відшкодування збитків та в мінімальних розмірах відповідно до закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Середній розмір пенсії цих чорнобильців – 19,5 тис. грн, повідомили в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області.

Із 1 березня 2024 року розміри мінімальних виплат особам з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зросли. Вони залежать від середньої заробітної плати за попередній рік (у 2023-му це 14308,46 грн). У колишніх ліквідаторів з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи мінімальний розмір пенсії та середня зарплата пов’язані так:

  • для осіб із І групою інвалідності пенсія дорівнює 100% середнього заробітку,
  • із ІІ групою – не менше ніж 80%,
  • із ІІІ групою – не менше ніж 60%. Причому неважливо, згідно з яким законом людині були призначені виплати.

Також 1 березня відбулися зміни в пенсійному забезпеченні осіб, які стали заручниками ситуації й одержали інвалідність внаслідок катастрофи на ЧАЕС. Нові розміри виплат їм не можуть бути нижчими за:

  • 8839,20 грн (для I групи інвалідності),
  • 7071,36 грн (для II групи інвалідності),
  • 5450,85 грн (для III групи інвалідності),
  • 5450,85 грн (для дітей з інвалідністю).

Якщо в чорнобильців є надбавки, додаткові пенсії, підвищення до пенсії, пенсії за особливі заслуги перед Україною, то такі виплати встановлюються понад проіндексовані розміри пенсії по інвалідності, що настала через каліцтво або захворювання внаслідок аварії на ЧАЕС, визначені ст. 54 згаданого вище закону. 

Перерахунок усіх цих виплат, що здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на 1 січня поточного року, як і індексація пенсій, теж був проведений із 1 березня. Але слід враховувати: максимальний розмір пенсійних виплат на сьогодні не може перевищувати 23 610 грн.

У Полтаві вшанували пам’ять жертв аварії на Чорнобильській атомній електростанції

Сьогодні – рівно 36 років від того дня, коли сталася трагедія на Чорнобильській атомній електростанції – найбільша наразі техногенна катастрофа в історії людства. У ці роковини в Україні вшановують пам’ять жертв аварії на ЧАЕС, у світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф.

У Полтаві сьогодні вшанували подвиг тих, хто ціною власного життя й здоров’я рятував людство від радіації. Захід відбувся біля пам’ятного знака жертвам Чорнобильської катастрофи. Представники громадських обʼєднань ветеранів-ліквідаторів і постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС, керівництво області, освітяни й учнівська молодь поклали квіти до монумента, повідомили в облвійськадміністрації.

Для довідки. У подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС узяло участь понад 600 тис. осіб. Із Полтавщини в зону катастрофи було направлено близько 300 співробітників пожежної охорони, 600 медпрацівників, 1000 представників підрозділів внутрішніх справ. Найбільше й найтриваліше навантаження під час ліквідації аварії витримали військовослужбовці. У Полтавській області у квітні-травні 1986 року було призвано на військові збори понад 7 тис. військовозобов’язаних. Представники всіх структурних підрозділів, які забезпечували життєдіяльність області, брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Чимало отримали високу дозу опромінення. Нині в нашому регіоні проживають близько 19 тис. громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На території Чорнобильської АЕС встановили пам’ятник полтавцю Олександрові Лелеченку

Біля центрального входу до адміністративно-побутового корпусу №1 Чорнобильської атомної електростанції встановили скульптуру її працівника з Полтавщини, ліквідатора аварії Олександра Лелеченка. Про це повідомили в обласній державній адміністрації. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 26 квітня.

– Заступник начальника електричного цеху Чорнобильської АЕС Олександр Лелеченко, знаючи, що життя його обірветься, продовжував виконувати свої обов’язки, рятуючи мільйони людей. Олександр Григорович отримав дозу, не сумісну з життям, – 2,5 тисячі рентген, – написав у своєму Телеграм-каналі голова ОДА Олег Синєгубов.

Як розповіли в Центрі організаційно-технічного й інформаційного забезпечення управління зоною відчуження, 26 квітня 1986 року, коли восьма турбіна зупинилася вночі під час вибуху, Олександр Лелеченко власноруч відкачав легкозаймисті речовини з сьомої та восьмої турбін. Тричі ходив у електролізерну, яка розташовувалася поруч із завалом, щоб вимкнути подачу водню до аварійних генераторів та по коліно у високоактивний воді намагався дати напругу на живильні насоси. Робив це вручну, адже вийшли з ладу всі системи, і запобіг поширенню вогню на неушкоджені енергоблоки. Його забирали до медичної частини №126, що в Прип’яті, але після того, як одержав першу допомогу (внутрішньовенне вливання фізрозчину), він звідти знову пішов на ЧАЕС, пропрацював у блоці ще кілька годин…

Променева хвороба забрала життя Олександра Лелеченка менше, ніж за два тижні. Він помер 7 травня у відділенні радіаційної патології в Києві у віці 47 років. Похований у селі Степному, що нині входить до складу Коломацької громади, неподалік від Полтави.

Ескіз пам’ятника, який до 35-х роковин трагедії встановили на території атомної електростанції, розробило кілька років тому об’єднання майстрів мистецтв України. На його основі силами працівників Чорнобильської АЕС створили скульптурну композицію.

На Полтавщині сьогодні також вшанували пам’ять цього та інших ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Зокрема, у Лубнах презентували присвячену Олександрові Лелеченку поштову марку. У Степному до могили полеглого чорнобильця поклали квіти.

Для довідки. Народився Олександр Григорович 26 липня 1938 року в Новооріхівці Лубенського району. Після закінчення школи навчався в Харківському льотному училищі на штурмана авіації. Із 1961 по 1966 роки – на електроенергетичному факультеті Київського політехнічного інституту. Після його закінчення працював на Слав’янській державній районній електростанції (ДРЕС), потім у місті Енергодар на Запорізькій ДРЕС у цеху теплової автоматики та вимірів. Із 1975 року – заступник начальника енергетичного цеху Чорнобильської АЕС.

За особисту мужність і самопожертву, проявлені в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 1996 року Олександр Лелеченко був нагороджений посмертно відзнакою президента України – хрестом «За мужність». 2006-го йому присвоїли звання Героя України. Ім’я полтавця вибито на одній із плит Меморіалу героям-чорнобильцям у Києві. У ліцеї Новооріхівки, де свого часу навчався Лелеченко, діє музейна експозиція, що розповідає про Чорнобильську трагедію й подвиг земляка.

Альона Зимня