На відміну від попередніх років, нині на 9 травня в Полтаві не було заплановано ніяких офіційних заходів. Люди – цивільні, військові – не шикувалися в колони, щоб дійти до Монумента солдатської слави та віддати данину пам’яті, подякувати батькам і дідам, які захищали нашу землю від фашизму. Не лунали пісні Перемоги. Не роздавали традиційну «солдатську кашу».
Водночас кожен, хто хотів, міг прийти до «Вічного вогню» вшанувати пам’ять полеглих у Другій світовій війні самостійно. Єдиною вимогою було робити це поза комендантською годиною та за відсутності повітряних тривог.
Останніх у Полтаві вранці та вдень не оголошували, відтак до Монументу солдатської слави підходили й підходили полтавці та ті, хто змушений був шукати тут прихисток, евакуювавшись із зони бойових дій. Гілочки бузку, тюльпани, нарциси, троянди – яких тільки квітів не несли люди! Приходили поодинці, удвох, сім’ями та компаніями. Хтось читав молитви. Хтось робив фото чи селфі на тлі пам’ятника. Хтось тримав у руках фото свого діда чи прадіда, який склав голову на полі битви в Другій світовій війні. Старше покоління пояснювало малечі історію – як воювали їхні пращури проти фашизму, як мріяли, щоб над нащадками завжди було мирне небо.
Альона Зимня
