Категорія: Новини

Сьогодні на 96-му році житті пішла у засвіти знаменита українська гімнастка, олімпійська чемпіонка, уродженка села Супрунівка, що під Полтавою, Ніна Бочарова. Вона народилася 24 вересня 1924 року. 1948-го закінчила Київський інститут фізичної культури й спорту, а вже наступного року стала абсолютною чемпіонкою СРСР. 1952-го на XV літніх Олімпійських іграх у Хельсінки українка викликала справжній фурор – завоювала чотири медалі, дві з них – на колоді та в командному заліку – найвищого ґатунку. Крім того, Ніна Бочарова здобула «срібло» в опорному стрибку та командному заліку в скасованій пізніше дисципліні – командних вправах із предметом. А ще наша землячка вигадала вправу, якої ще ніхто не виконував у світі, – поперечний шпагат на брусах.

Після завершення спортивної кар’єри Ніна Антонівна працювала тренером у спортивних товариствах Москви, Києва.

2004 року славетній гімнастці була надана честь першою нести факел естафети олімпійського вогню на українській землі.

Останнім часом Ніна Бочарова проживала в Італії.

Альона Зимня

29 серпня в Україні відзначають День пам’яті її захисників, які віддали своє життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Цю дату, нагадаємо, обрали тому, що саме 29 серпня 2014 року в «Іловайському котлі» загинуло найбільше воїнів за весь час боїв на сході країни.

Згадати полеглих сьогодні зранку прийшли на Алею Героїв на центральному міському кладовищі Полтави представники влади, військовослужбовці, рідні загиблих та інші полтавці. Відбулося вшанування пам’яті полеглих бійців і в парку ім. І.П. Котляревського.

 

 

 

 

Спеціально до цього дня тут провели церемонію введення в обіг поштової марки, присвяченої Героєві України Андрію Конопльову.

Останній, як розповів доцент кафедри журналістики Полтавського національного педагогічного університету ім. В.О.Пащенка Гліб Кудряшов, народився за тисячі кілометрів від нашого краю, але став справжнім полтавцем – приїхав на рідну землю матері, на Оржиччину, згодом перебрався на Пирятинщину, де працював, де в нього залишилася родина – удова Галина та нині 6-річний син Олексій, якому на момент загибелі батька було лише пів року.

До лав Збройних Сил України Андрія Конопльова мобілізували 2014-го в серпні, а з листопада він уже брав участь у антитерористичній операції в Донецькій області. Служив у опорному пункті поблизу села Нікішине (дебальцевський плацдарм), був стрільцем, помічником гранатометника, супроводжував каравани з озброєнням, матеріально-технічним забезпеченням військовиків. Коли 23 січня 2015 року почався наступ на його опорний пункт, Андрій Конопльов, ризикуючи власним життям, підняв побратимів, вступив у бій, влучними пострілами знищив танк і знерухомів іншу бойову машину. Останній танк устиг зробити смертельний постріл – старший сержант ЗСУ Андрій Конопльов загинув. Але опорний пункт було збережено.

12 грудня 2018 року полеглому бійцеві відповідно до указу президента присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордену «Золота Зірка». В оржицькій школі, де здобував освіту Андрій Конопльов, відкрили меморіальну дошку. Його ім’я внесене до Книги пошани Полтавської області. АТ «Укрпошта» планувало вшанувати пам’ять загиблого полтавця, випустивши 2021 року конверт із його зображенням у серії «Героям слава!». Та обласна державна адміністрація спільно з Полтавською дирекцією товариства виступила з ініціативою щодо вшанування земляка в інший спосіб – через проєкт «Власна марка». Його започаткувало 1 березня 2007 року тоді ще державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта», давши можливість будь-кому з охочих розмістити на вільній площі поруч із купоном марки зображення своїх досягнень, історичних подій, постатей тощо. Саме цією можливістю й скористалися в нашому регіоні. Авторами мистецької концепції марки стали співробітники відділу поштових послуг Полтавської дирекції АТ «Укрпошта». Вони зобразили Андрія Конопольова на бойовому посту, поруч – орден «Золота Зірка».

До речі, за часи незалежності нашої держави це лише друга марка, яку випустили на вшанування Героя України. На першій, 2017 року, – кадровий військовий, генерал. І от тепер завдяки полтавцям з’явилася ще одна, а самі вони сподіваються, що ініціативу продовжить решта областей.

В урочистій церемонії введення в обіг поштової марки з зображенням Андрія Конопльова та спеціального погашення конвертів із нею взяли участь удова та син загиблого бійця, голова громадської організації «Братерство учасників антитерористичної операції Полтавщини» та громадської спілки «Координаційна рада громадських організацій учасників АТО» Віталій Турпітько, друг Андрія, прапорщик Роман Потенков, заступниця голови ОДА Катерина Рижеченко, секретар міської ради Олександр Шамота та заступниця директора Полтавської дирекції АТ «Укрпошта» Людмила Сушко.

Захід відбувався відповідно до стандартів Всесвітнього поштового союзу, членом якого Україна є від 1948 року. Усі запрошені разом погасили першу марку – календарним штемпелем із написом «Полтавщина – край любові», а потім кожен окремо – ще по одній.

І залишили свої підписи на конвертах.

 

 

 

 

Таким чином, загалом було погашено вісім марок. Вони стануть експонатами Державного музею поштового зв’язку України, Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського та інших аналогічних закладів. Крім того, цими марками вже зацікавилися філателісти, причому не тільки з України, а й закордону. Тож невеличкий наклад – приблизно 70-80 примірників – має розійтися досить швидко.

– Це не лише предмет колекціонування. Хоча не без того. Ми радіємо, що поштові марки, які увічнюють визначні події в Україні, наших героїв, облетять увесь світ. На нашій планеті дізнаються, що в Україні пам’ятають і вміють шанувати своїх героїв, – зазначив Гліб Кудряшов.

– Поки ми їх пам’ятаємо – поки вони й живі. А Україна, Полтава пам’ятають, вшановують. Це дуже приємно, – сказала удова Андрія Конопльова Галина.

На згадку про сьогоднішню подію родині загиблого вручили сувеніри з уведеною в обіг маркою.

Після цього на заході прозвучали пісні гурту «Тінь Сонця»: «Мчать козаки», «Ніколи не плач» та ін.

А наостанок присутні, серед яких були члени родини інших полеглих воїнів, поклали квіти до пам’ятника полеглим.

 

 

 

 

Цього дня в парку ім. І.П. Котляревського були виставлені портрети 41 жителя Полтавщини, який віддав своє життя в АТО/ООС.

Альона Зимня

Доктор історичних наук, професор кафедри історії України Полтавського національного університету ім. В.Г. Короленка Ігор Сердюк став лауреатом V Міжнародної премії ім. Івана Франка. Про це повідомили на сайті вишу. Церемонія вручення нагороди відбулася вчора в Дрогобичі Львівської області. Її традиційно приурочили до дня народження (цього року – 164-го) видатного поета, прозаїка, публіциста, громадського діяча.

2020-го на відзнаку претендували 19 наукових робіт. Серед них експерти обрали трьох фіналістів: «Віражі Франкового духу: Світогляд. Ідеологія. Література» директора Інституту Івана Франка Національної Академії Наук України Євгена Нахліка, «Бомонд на краю імперії: держава та сцена в радянській Україні» професорки історії Стетсонського університету (США) Мейгіл Кортні Фавлер та «Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст.» нашого земляка. Саме він за результатами таємного голосування був визнаний переможцем.

– Міжнародна премія ім. Івана Франка – це «Оскар» сучасної гуманітаристики. Це найбільш почесна світова премія для дослідника, котрий займається українознавством, без огляду на його інституційну належність або мову досліджень. Ключові показники премії – якість і міжнародне значення праці, – зауважив Ігор Сердюк, коли дізнався, що пройшов до фіналу.

Нагадаємо, франківську премію заснував 2015 року онук письменника Роланд Франко. Її лауреатами в попередні роки стали колишній глава Української греко-католицької церкви, кардинал Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер, почесний професор Львівського національного університету ім. Івана Франка Олег Шаблій,  професорка Українського католицького університету у Львові та Українського вільного університету в Мюнхені Ярослава Мельник, доцент Гельсінського університету Йоганнес Ремі й докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні.

Альона Зимня