Категорія: Дозвілля

Усім нам хочеться, аби наша присадибна ділянка мала найкращий вигляд, але що ж робити після закінчення всіх робіт? За важкою працею з планування, висаджування та обрізки дерев та кущів насправді можна забути, що власна присадибна ділянка – це ще й зона відпочинку та розваг. Головне, запланувати декілька урочистостей та подій, аби не відчувати себе на узбіччі суспільства.

У теплий погожий день можна запросити друзів та знайомих на шашлики. Це прекрасна нагода відпрацювати новий рецепт готування, потішити своїх коханих та близьких секретним сімейним рецептом та продемонструвати результати своєї кропіткої праці на землі. Безліч місць для сидіння та легка музика допоможуть вам дійсно чудово провести день. Та й чому б не встановити надувний замок на втіху дітям? Їм точно сподобається весь той гармидер, який вони можуть там створити, та і змагання на найвищий стрибок серед них можуть тривати декілька годин.
Для якомога тривалішого відпочинку не менш важливо давати дітям максимальну кількість можливостей для розваг після їжі.

Гігантські ігри для дорослих зараз користуються максимальною популярністю разом із невмирущою класикою на кшталт «Дженги» та «Чотири в ряд». Головним атракціоном для всіх глядачів та учасників гри стане розвага саме з гігантськими предметами. Додайте дошку з крейдою для запису очок і отримаєте багатогодинні змагання з жартами та «підколами», що допоможуть вам відпочити душею.

Бажаєте перетворити власну присадибну ділянку на незабутнє місце для відпочинку? Можливо, варто започаткувати щомісячну тематичну вечірку, аби кожний відвідувач зміг розслабитися та потішити маленьку дитину, яка в ньому живе? Можна навіть запропонувати нагороду за найкращий костюм, приз глядацьких симпатій та інше. Це те, що потрібно, коли хочеться організувати таке, що гості ніколи не забудуть.

Супергерої, премія «Оскар» або навіть вечірка за мотивами «Казино Рояль» із бондіани – ось лише декілька крутих ідей. А що найкраще пасує до ідеї вечірки 007, як не свіжі казино-ігри зі своїми колегами-агентами винятково з келихом напою та телефоном на столі.

Якщо хочеться провести час зважено та спокійно, можна організувати засідання членів книжкового клубу на свіжому повітрі? Їх можна організовувати за будь-якої погоди (навіть у дощ), і вони добре урізноманітнять тиждень. По-перше, це така необхідна можливість побути з друзями та членами родини на свіжому повітрі, а не за кермом, монітором та ін. По-друге, ви зможете привчити себе читати, адже до наступного засідання необхідно підготуватися. В ідеалі, якщо засідання не йде за запланованим порядком денним, ви завжди можете розповісти про гарну книжку, яка припала вам до душі під час вечірніх читань.

Прихильники нічних розваг можуть розвести вогнище в спеціальному місці або запалити ліхтарики, встановити екран із проектором та насолоджуватися переглядом спортивних подій. А напої та закуски, які будуть дуже доречні до процесу визначення подальшої долі гри, створять атмосферу бару на свіжому повітрі, у якому гості спілкуватимуться та тусуватимуться годинами. Це ідеальний варіант для тих, хто хоче перетворити свою ділянку на місце перегляду спортивних подій із друзями та колегами.

Це були наші ідеї щодо облаштування присадибної ділянки, і якщо якась із них вам сподобалася, мерщій втілюйте її в життя. Тільки не забудьте не лише зустрічати та частувати гостей, а й долучатися до веселощів, адже тільки так ви зрозумієте, що час відпочинку вартий усієї вашої важкої праці та підготовки.

Полтаву віддавна називали духовною колискою України, адже й у самому місті, і по області розташовано багато храмів для парафіян різних віросповідань, загалом представлено 41 конфесію, течію та напрямок. Торік по релігійних організаціях області представили унікальний ілюстрований довідник-путівник. Цього ж року презентують телефільм «Духовна спадщина Полтавщини». Документальна стрічка є спільною роботою священнослужителів різних церков і телеканалу «ІРТ-Полтава». Її створено за підтримки Департаменту культури й туризму, повідомили в Полтавській облдержадміністрації. Фільм покликаний показати всі аспекти християнської церкви.

Альона Зимня

До кінця 2022 року в обласному центрі збариються облаштувати урбан-парк. Про це розповіли на засіданні Громадської ради при Полтавській обласній державній адміністрації. На відміну від Кременчука, де вже обрано локацію, підписано договір і будуть проводити проектування, наше місто ще тільки вибирає, де розташувати такий об’єкт сімейного відпочинку. Очікується, що тут будуть як дитячі майданчики для розваг, так і місця для стрітболу, воркауту, паркуру для дорослих.
Альона Зимня

У восьмому випуску картингів шоу «Україна має талант» від 11 грудня уродженець Полтави Михайло Макаров настільки здивував суддів своїм експериментальним танком, що вони подарували йому прямий квиток до фіналу. «Золоту кнопку», до речі, останню в цьому сезоні, натиснув Євген Кот. Журі було просто вражено тим, як чоловік поєднав у своєму номері традиції різних країн, а також демонстрацією надзвичайних можливостей в управлінні тілом. За своє життя Михайло відвідав майже два десятки держав : Китай, США, Нову Зеландію, Австралію, Угорщину та ін. Усюди набирався досвіду, і 2018 року взяв участь у чемпіонаті світу WOD в номінації «Експериментальний танець». Він здобув перемогу на найвищому рівні, і вирішив показати свої уміння на рідній землі.

Подивитися виступу Михайла Макарова можна тут.

Альона Зимня

У пресцентрі Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. Миколи Ярошенка відкрили фотовиставку «Наша сила, міць та мужність», на якій представлені світлини фотокореспондентів – членів Національної спілки журналістів України, присвячені становленню та розвитку ЗСУ в період російсько-української війни. Такий захід в обласному центрі проводять уже вдруге – перший мав місце торік у Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського, експозицію презентували широкому загалу також із нагоди Дня Збройних Сил України. Тоді авторкою робіт була лише військова фотокореспондентка, лейтенант ЗСУ Анна Чапала, тепер – іще три журналісти: Володимир Лазарєв, Олег Дубина та Дмитро Панченко. Вони поділилися творами, які тематично об’єднали за напрямками «Бойові будні», «Діалог заради миру», «Наша броня», «Життя після фронту». Це своєрідний фотолітопис періоду російсько-української війни. І він важливий не лише для історії країни, зауважували учасники заходу. У цих світлинах – і особисті історії людей, які потрапили в об’єктив фотокамери.

– Із Анною Чапалою ми зустрілися навесні 2015 року в Зайцевому, – пригадав під час відкриття виставки учасник АТО Віктор Лебедєв. – Вона ходила з величезним рюкзаком, із яким ніяк не хотіла розлучитися. Казала: «У мене найцінніше – із собою». Ми все не могли зрозуміти, що такого цінного могло бути в тому рюкзаку. Виявилося, що фотоапарат… Тепер, коли я передивляюся ті знімки, якийсь щем у душі виникає: «Невже це я, мої бійці, позиції, які ми обороняли?!». Я щиро вдячний за цей труд.

Труд, який насправді не з легких. Як поділилися Анна Чапала:

– Там відключаєш мізки, емоції, тобі потрібно працювати й показати, що пережив сам. Журналісти – це той місток, через яких людям показують ті події, де вони не можуть бути.

І коли бачиш результат, накривають емоції. Причому не тільки тих, хто переглядає ці світлини, зі сльозами на очах, як, наприклад, працівники фотоательє, у якому роздруковували фотографії. Є дорогі серцю знімки й у самих авторів.

– У мене є світлина, яка демонструє і силу, і гордість, і незламність нашого війська, нашого народу. На ній – Дмитро Ведмідь. Він сам – із Харкова. Отримав поранення, після чого не міг рухатися, нижні кінцівки в нього не працюють. І на візку він зумів організувати навколо себе таку ж силу, яким є, – розповіла фотокореспондентка.

Власне, у нинішній експозиції кожна з представлених світлин – неймовірно сильна емоційно. Саме ця їх почуттєва складова й стала поштовхом до появи даного проєкту, поділилася організаторка, журналістка Олена Вахницька. Дані фото передають те, що відбувається, – не офіційно, а безпосередньо. На них увічнені події, що мали місце на фронті й у тилу, очі захисників, життя в прифронтовій зоні та багато іншого – того, про що багато людей, які живуть під мирним небом, навіть не замислюються.

У сучасному українському медіапросторі тема війни нині не надто поширена: статистика, конкурси, акції – от, напевно, і все. Можливо, саме тому й трапляються в нашому житті ситуації на кшталт тієї, коли пасажири випихають із маршрутки вдову воїна-АТОвця, зауважила Олена Вахницька. Щоб змінити свідомість людей, потрібно доносити до них інформацію про війну, доносити неупереджено. Ми повинні розуміти, хто забезпечує нам можливість жити, розвиватися, навчатися, кохати, гуляти мирним містом, зазначила організаторка виставки. Таку неупереджену інформацію якраз і дають фотографії. Неупереджену, а ще – багатогранну.

Наприклад, один із авторів представлених світлин, військовий фотокор Володимир Лазарєв бував на фронті дуже багато разів. За період від 2015 року в нього зроблено тисячі знімків. Географія їх створення по передньому краю починається від південної точки – Широкине, Волноваха, Сартана та ін. – і закінчується станицею Луганською. Як зізнається військовий журналіст, у зоні проведення АТО/ООС немає, мабуть, населеного пункту, де б він не виконував свою роботу:

– Кожен із нас, чи воював він, чи ні, виконує свою повсякденну бойову роботу, де б не був: у навчальному закладі, військовій частині, на фронті. Ця виставка – миті історії, які розповідатимуть вам і вашим нащадкам, що відбувалося вчора й сьогодні. Жартуючи, казав хлопцям, які оберігали наші мобільні пресгрупи, що хоча б на кілька метрів, хоча б тилом, але я повинен бути ближче до супротивника, тому що мав фотографувати передові позиції наших бійців. Мені дуже імпонує обраний формат виставки, адже він показує не страшні руїни, кров, людські страждання. Дуже добре, що ми в цьому всьому не втратили розуміння, що на війні головне – залишатися, по-перше, патріотом, по-друге, людиною, яка спокійно, виважено виконує свою бойову роботу. Для нас, військовиків, від моменту підписання контракту це означає, що ми готові на все, аби захистити свою Батьківщину, у тому числі ціною власного життя. Картини війни ми закарбували в усіх ракурсах, але головне, що намагаємося донести, – війна не зламала нашого духу, нашої віри у добро, гармонію, у те, що ми робимо правильну справу.

– На сьогодні тільки завдяки вам, військовикам, над нами – мирне небо, тільки завдяки справжнім патріотам, добровольцям, які пішли на фронт із першого дня й захищали наші кордони, ми говоримо своєю мовою, пишаємося своєю історією, згадуємо генокоди нашої нації, тільки завдяки вам ми вільно дихаємо на нашій вільній землі, – наголосила директор художнього музею Ольга Курчакова. – Мені нещодавно трапилося на очі нове видання Українського фонду культури, і там згадується цитата французького дослідника VII ст. Боплана, який писав так: «Українці – дивні люди. Вони дуже м’які, і дуже податливі, і дуже контактні. Але найголовніше, найцінніше, що для них є, – це свобода. І за свою свободу вони готові йти проливати кров і гинути». Це було написано в VII ст., у той час, коли Україна була зовсім не вільною, коли вона, як і зараз намагаються колесо історії повернути, була під владою Російської імперії.

– Ні на хвилину, ні на день наше суспільство не повинно забувати, що точиться війна. Вона цинічна, безжальна, тому що не тільки забирає життя наших хлопців, а й роз’їдає свідомість наших громадян. І тут утрати не менші, ніж на фронті. Ми нагадуємо своїми світлинами, що воюємо, там, а наскільки близька перемога, буде залежати не тільки від Збройних Сил, а й від кожного з нас, – додав Володимир Лазарєв.

Автор висловив побажання, аби роботи з презентованої експозиції помандрували далі – по навчальних закладах, підприємствах Полтавщини, а може, й України, аби якомога більша кількість людей ознайомилася з ними, адже ці фотографії можуть стати своєрідним щепленням від ворожої пропаганди та дезінформації. Це виставка-шана, виставка-подяка, виставка-реквієм, виставка-нагадування, акцентував фотокор.

Першими з представленими на виставці творами мали змогу ознайомитися учасники бойових дій на сході нашої країни, курсанти, вихованці гуртка «Юний журналіст» Полтавського обласного центру естетичного виховання учнівської молоді, музейні працівники, представники засобів масової інформації. Присутні також ушанували хвилиною мовчання тих, хто загинув, захищаючи Батьківщину, подякували волонтерам.

Експозиція діятиме впродовж двох тижнів і доступна для огляду безкоштовно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Віолета Скрипнікова

Полтавський художній музей (галерея мистецтв) ім. Миколи Ярошенка представив на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» віртуальну екскурсію, присвячену пам’яті юної художниці Саші Путрі. Талановита дівчинка народилася 2 грудня 1977 року. Її унікальні, по-дитячому простодушні, малюнки нікого не залишають байдужими. Творча спадщина, відповідно до рішення Міністерства культури, стала надбанням держави. За життя дівчинки, яке тривало менше 12 років, відбулося дві її персональні виставки, після – близько 90 в різних країнах світу. 1994 року в Полтавському художньому музеї була створена Дитяча галерея ім. Саші Путрі. На сайті закладу представлені роботи маленької мисткині. А тепер усі охочі можуть долучитися й до віртуальної екскурсії, присвячену юному обдаруванню. Розповідь, до речі, супроводжується сурдоперекладом.

Альона Зимня

Від 4 грудня в обласному центрі, у парку культури й відпочинку «Перемога», працюватиме тематична фотозона «Новорічна пошта». Тут можна буде сфотографуватися на згадку зі святим Миколаєм, ельфами та символом прийдешнього року – тигром. Створення світлин – безкоштовне, повідомили організатори в соціальній мережі «Фейсбук». Фотозона працюватиме щовихідних та у святкові дні, тобто 4-5, 11-12, 19, 25-26 грудня з 12.00 до 14.00. Але за умови, що на території Полтавської громади не буде оголошено «червоний рівень» епідеміологічної небезпеки, що відвідувачі дотримуватимуться санітарних вимог, а також роботі фотозони сприятиме погода (не буде дощу та сильного морозу).

Альона Зимня