Полтавці зможуть відправлятися в тур великими групами

Для туристичних груп в Україні планують скасувати обмеження по кількості людей, запроваджені через карантин. Про це розповів сьогодні на зустрічі президента з представниками галузі головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко.

Поки що учасників мандрівки може бути одночасно не більше десяти. Невдовзі ж кількість членів туристичних груп планують збільшити до півсотні , тобто до стількох, скількох перевозить автобус. За словами посадовця, відповідне рішення мають ухвалити на найближчому засіданні уряду.

Приймати туристів, серед іншого й у такій кількості, Полтава готова, розповів секретар міської ради Олександр Шамота в ефірі UA:Перший. Він висловив припущення, що цього року в Україні туризм буде переважно внутрішнім, їхатимуть люди в основному туди, де немає коронавірусної інфекції. Полтавщина – якраз такий регіон.

Альона Зимня

Полтавський краєзнавчий музей опублікував до дня народження Тарапуньки рідкісні фото

Сьогодні виповнився 101 рік від дня народження відомого українського коміка, гумориста, народного артиста Української РСР Юрія Трохимовича Тимошенка (сценічний псевдонім – Тарапунька). Він народився в селі Каленики на Полтавщині 1919 року, та згодом родина переїхала до обласного центру. Тут, у школі №3, майбутній артист здобув загальну середню освіту. А 1941 року закінчив Київський театральний інститут.

Під час Другої світової війни Юрій Тимошенко виступав у комічному дуеті з Юхимом Березіним у складі ансамблю пісні і танцю Південно-Західного фронту. Виходив на сцену в образі банщика Мочалкіна, а Березін – повара Галкіна. Після війни артисти вигадали собі нових персонажів – міліціонера Тарапуньку та електромонтера Штепселя. Кажуть, що сценічний псевдонім наш земляк обрав на честь річки Тарапуньки, що протікає в місті, де минули його дитячі роки, за підказкою Олександра Довженка. Останній же посприяв і появі Штепселя, позаяк на той час Юхим Березін працював у образі електромонтера.

Дует Тарапуньки та Штепселя був надзвичайно популярним. Коміки давали тисячу вистав на рік, тобто в середньому по три вистави на день, але глядачам і цього було замало. На їхні виступи неможливо було купити квиток, а на вулицях шанувальники буквально рвали своїх кумирів на частини. У такому творчому тандемі артисти працювали понад 40 років. Припинив він своє існування лише 1 грудня 1986 року – у день смерті Тарапуньки, що сталася в Ужгороді під час гастролей у результаті серцевого нападу.

Друга дружина Юрія Тимошенко Юлія Пашковська передала до Полтавського краєзнавчого музею на постійне зберігання чимало цінних матеріалів про видатного коміка. Серед них – фотографії, копії та оригінали документів, його рукописи, афіші концертів тощо. У річницю народження артиста заклад опублікував кілька рідкісних фото й рукописів із цієї збірки. На світлинах Юрій Тимошенко – у ролях міліціонера Тарапуньки та міліціонера Грищенка у фільмі «Зелений фургон», із Юхимом Березіним на творчій зустрічі із своїми шанувальниками та в Полтаві біля річки Тарапуньки, а ще разом із дружиною та синами.

 

 

 

 

Також увазі відвідувачів запропоновані сторінки щоденника гумориста за лютий 1933 року та альбому з фотографіями, виготовленими ним у 1934-му.

 

 

 

Альона Зимня

Фестивалі на Полтавщині можуть почати проводити вже в липні

Через пандемію коронавірусу більшість масових культурно-розважальних заходів, серед яких і всеукраїнські та обласні фестивалі, цього року в нашому регіоні скасували. Не було ні фестивалю театрального мистецтва «В гостях у Гоголя», що зазвичай проходить на початку квітня, ні традиційної «Решетилівської весни». 5 млн грн, які передбачалися на проведення нереалізованих заходів, повернуті в обласний бюджет, розповіла заступник голови Полтавської облдержадміністрації Катерина Рижеченко. Низку заходів перенесли на інші дати, а деякі залишили без змін.

– Відбіркові етапи фестивалю-конкурсу мистецтв «Зірковий час» провели в усіх районах, гала-концерт відбудеться в жовтні. Обласне свято «Пісні Бузкового гаю» в Диканьці перенесли на 24 серпня – День незалежності, – сказала посадовиця.

Також вона додала, що Міжнародний поетичний фестиваль «Меридіан –  Полтава» нині втратив актуальність культурно-мистецького заходу зі статусом міжнародного. Однак його планують на 26 вересня як міжрегіональний. Замість трьох днів він триватиме один.

Орієнтовні дати проведення решти заходів:

  • Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Гоголь-фест» та «Купальські ігри на батьківщині Миколи Гоголя» – липень;
  • Етнофестиваль «Гелон-фест» у Більську – серпень;
  • Всеукраїнський культурно-мистецький фестиваль «Чарівна симфонія козацтва» – 23–24 серпня;
  • Фестиваль сучасних театрів у рамках обласного літературно-мистецького свята «Дивоцвіт Лесиного гаю» – 13 вересня;
  • Обласне свято духової музики та марш-парад духових оркестрів – 23 вересня;
  • Міжнародний етнофестиваль фольклорного та народно-сценічного танцю «Етнокультурна мозаїка» – 14 листопада.

За матеріалами Полтавської обласної державної адміністрації

У червні на полтавців чекає два триденних уікенди

У перший літній місяць на жителів обласного центру, як і інших українців, чекають два додаткові дні відпочинку. Вони з’явилися завдяки перенесенню вихідних, на які припадають державні свята – Трійця та День Конституції. Першу цього року відзначатимуть у неділю, 7 червня, тому понеділок після цієї дати стане в Україні неробочим днем. День Конституції щорічно святкують 28 червня. Нинішнього літа ця дата припала теж на неділю, тож понеділок після неї, 29 червня, буде ще одним вихідним. Відтак на полтавців чекає два триденні уікенди – 6-8 червня та 27-29 червня.

Загалом у перший літній місяць в Україні нараховується 20 робочих і 10 офіційних вихідних і святкових днів.

Альона Зимня

День вишиванки в Полтаві, області, Україні: флешмоби, фотоконкурси, онлайн-зустрічі

Щороку в третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки – одного з символів нашої нації. Це свято об’єднує українців по всьому світові. Воно допомагає зберігати національні цінності, популяризує їх серед молодого покоління. А ще – просто дарує гарний настрій.

Зарядитися ним в обласному центрі, районах, об’єднаних територіальних громадах місцева влада запропонувала з самого ранку. Так, о 10-ій годині в Полтаві стартував загальноміський флешмоб «#вдягни_вишиванку». Пам’ятники деяким нашим видатним землякам убрали в національний одяг і запропонували городянам знайти їх, зробити селфі на тлі цих об’єктів та виставити на сторінці у «Фейсбук» із хештегом #вдягни вишиванку. Переможцю обіцяли вручити цінний подарунок – сорочку, вишиту «білим по білому».

 

Полтавська обласна державна адміністрація ініціювала онлайн-флешмоб фотографій «Прийди у вишиванці». До нього долучилися держслужбовці, соцпрацівники, працівники закладів освіти, архівів, закладів культури та інших, убравшись у вишиванки на роботу.

 

 

 

 

 

Інші державні, комунальні установи, заклади, організації громадян теж не залишилися осторонь свята. Вони підготували низку цікавих, пізнавальних заходів, присвячених вишитим творінням: презентації, фотозони, віртуальні екскурсії тощо.

Наприклад, у Полтавському міському Будинку культури оголосили конкурс «Вдягни вишиванку». Для участі в ньому потрібна була фотографія в улюбленому вишитому вбранні на тлі краєвидів міста, завантажена в коментарі під постом на сторінці МБК у «Фейсбуці». Бібліотека-філіал №4 Центральної бібліотечної системи Полтави запросила дорослих і малечу на поетичну онлайн-годину «Веселкою сплелися кольори». Всеукраїнський центр вишивки та килимарства, що в Решетилівці, закритий на час карантину для відвідувачів, організував на своїй сторінці у «Фейсбуці» онлайн-екскурсію виставковою залою. Роздивитися старовинні вишиванки запропонували й у музеї Давида Гурамішвілі, розташованому в місті-курорті.

А біля Миргородського козака, якого теж убрали у вишиту сорочку, працівники місцевого відділу культури облаштували зону для індивідуальної фотосесії.

Це відео до свята підготували для жителів рідного краю кременчуцькі патрульні.

А в Новосанжарській ОТГ сьогодні з 10-ої години ранку й цілу добу, до 10.00 22 травня, триває онлайн-голосування, яким визначать переможця фотоконкурсу «Вишиванка – мій генетичний код», оголошеного раніше.

Крім того, жителі Полтавщини мали змогу долучитися до онлайн-спілкування з українцями з усього світу, яке сьогодні вдень проводив на своїй сторінці проєкт «Всесвітній день вишиванки». Увечері тут транслювали прем’єру фільму «Спадок нації». А о 21.30 стартувала півторагодинна «Укротека», у якій найкращі діджеї країни представлять танцювальну українську музику, аби людям не було сумно вдома на карантині. І це далеко не повний перелік проведених заходів, здебільшого дистанційних, і тих, які ще відбудуться з нагоди Дня вишиванки. Цього року, до речі, він присвячений українській родині та родоводу.

– Формування дерева роду – не тільки захоплива справа. Це – вкрай важлива складова повернення історичної пам’яті цілого народу. Розпитайте в старших родичів про своїх пра-пра: звідки вони родом, ким були та які насправді мали прізвища. Ви відкриєте для себе багато несподіваних фактів про примусові переселення, русифікацію, участь у визвольній боротьбі, репресіях, утратах родини під час голодоморів. Водночас ви відшукаєте у своїх родоводах і видатних науковців, лікарів, митців, військових – родичів, які насправді були героями свого часу, – зазначає оргкомітет Всесвітнього дня вишиванки.

 

З історії свята

2006 року студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Леся Воронюк започаткувала акцію «Всесвітній день вишиванки». На думку щодо її проведення дівчину наштовхнуло вишите вбрання, яке, як і чимало інших студентів, носив на заняття Ігор Житарюк. Леся запропонувала своїй та іншим групам вишу обрати один день і разом одягнути вишиванки. Спочатку національний одяг носило кілька десятків студентів і кілька викладачів факультету. Та вже за кілька років свято розрослося до всеукраїнського рівня. Більше того, до Дня вишиванки долучилася українська діаспора по всьому світу, а також просто прихильники України. Відзначають його по-різному, якихось обов’язкових заходів не передбачено – зазвичай у різних куточках країни влаштовують ходу у вишиваному вбранні, тематичні концерти, конкурси, ярмарки тощо.

 

Цікаві факти про вишитий одяг

  • Убрання з вишивкою, як засвідчили знахідки на Черкащині, наші пращури створювали ще до VI ст.;
  • українська дівчина на виданні мала виготовити для свого посагу близько 40 вишитих сорочок різного розміру на всі випадки життя – для буднів і свят, із простою або багатою оздобою;
  • орнаменти вишивок поділяються за мотивами на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) і символічно відображають світоглядні уявлення наших предків;
  • у кожному регіоні України, а іноді навіть в окремих селах, є власна техніка вишивання, орнамент і традиційні кольори;

  • вишивальних технік нараховується близько 100: хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння тощо;
  • орнамент на вишиваних оберегах розташовували там, де відкривався доступ до тіла, а саме: внизу рукавів, на горловині або комірі, подолі або полах одягу;
  • вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років;
  • першим модником, який поєднав українську вишиванку з буденним одягом (піджаком), став Іван Франко, якого, до речі, саме в такому стильному вигляді зобразили на 20-гривневій купюрі;

  • найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зафіксована в День незалежності 2011 року в Рівному – на центральному Майдані тоді зібралося 6570 людей. Ця цифра й була занесена до Книги рекордів України;
  • мистецтво полтавської вишивки налічує понад 120 видів технік для виконання композицій.

Альона Зимня

 

 

Пляжному сезону – бути!

Цього літа жителі України зможуть купатися у відкритих водоймах. Про це повідомив на сьогоднішньому брифінгу головний санітарний лікар Віктор Ляшко. Таке рішення було ухвалене після консультацій із фахівцями Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної Академії медичних наук України.

– Ці спеціалісти підтвердили, що морська сіль разом із сонячним ультрафіолетовим випромінюванням знищує збудника коронавірусної хвороби, тому буде дозволено відкрити пляжний сезон в Україні, напевно, як і в інших країнах світу. Крім того, навіть незважаючи не те, що в прісній воді збудник має можливість виживати, за наявними даними науковців, у річках із проточною водою інфікуватися досить складно, це може бути тільки при близькому контакті, – сказав посадовець.

Відтак щодо пляжного відпочинку й біля моря, і біля річок Міністерство охорони здоров’я дозволи надаватиме. Хоча водночас рекомендує:

  • не відвідувати такі місця людям із групи ризику, тобто тим, хто старше 60 років, хто має хронічні захворювання;
  • дотримуватися безпечної дистанції з іншими особами (не менше двох метрів);
  • дотримуватися правил особистої гігієни: мити руки з милом, кашляти або чхати лише в одноразову серветку чи ліктьовий згин;
  • обслузі надягати захисні маски.

Альона Зимня

«Полтавська галушка» фестивалитиме наприкінці літа

Зазвичай Міжнародний етногастрономічний фестиваль «Полтавська галушка» відбувається в першій половині червня. Але цьогорічні реалії змусили його організаторів – ГО «Синергія активних громадян» – перенести захід. Про це вони поінформували шанувальникам фесту в соціальній мережі «Фейсбук».

– Наша галушкова команда тихенько, але впевнено готується до нашої зустрічі з вами! Сподіваємось, що ми правильно вибрали дату проведення фестивалю – 29-30 серпня 2020 року! У кожного з нас є своя «корона» :-), а вірус нам із полтавською галушкою не страшний! А якщо серйозно, то жити в такі часи доля обрала саме нас! Головне – об’єднатися навколо добра, – сказано в повідомленні.

А поки триває підготовка до третього міжнародного фестивалю «Полтавська галушка», пригадати, що цікавого було на першому та другому, можна за цими відео:

 

 

Альона Зимня

 

Полтавців просять на травневі свята не влаштовувати «маївок»

Наближається Першотравень, День перемоги. Цього року вони принесуть жителям обласного центру та регіону шість вихідних по три поспіль. Здебільшого ці дні люди проводили на природі. Хтось «святкував» ударним трудом на городах, висаджуючи картоплю та інші сільськогосподарські культури, хтось відпочивав разом із родиною, друзями «на шашликах». Цієї ж весни влада Полтави та області просить громадян утриматися від традиційних «маївок», щоб не погіршити ситуацію з поширенням коронавірусної інфекції.

Незважаючи на те, що Великдень у регіоні минув досить спокійно, кількість офіційно підтверджених випадків захворювання на COVID-19 зросла. Що тому причина: чи активізація розповсюдження інфекції, чи зростання кількості ПЛР-тестів, які стали виконувати в лабораторії за добу, з’ясувати навряд чи можливо. Але факт залишається фактом: на ранок 30 квітня на Полтавщині виявлено вже 203 заражені людини, серед них лише за 29 квітня – 15. Про це повідомив на сьогоднішньому брифінгу для представників ЗМІ голова облдержадміністрації Олег Синєгубов. По містах і районах ситуація має такий вигляд:

  • Кременчук – 70 хворих (нові випадки – 4),
  • Полтава – 31 (нові випадки – 2),
  • Кременчуцький район – 25,
  • Миргородський район із містом Миргород – 14 (1 новий випадок),
  • Горішні Плавні – 12,
  • Зіньківський район – 10,
  • Кобеляцький район – 10 (6 нових випадків),
  • Полтавський район – 7 (1 новий випадок),
  • Карлівський район – 5,
  • Чутівський район – 3,
  • Глобинський район – 3 (новий випадок – 1),
  • Лубни, а також Лубенський, Пирятинський, Оржицький і Козельщинський райони – по 2,
  • Машівський район – 1 (людина одужала),
  • Котелевський і Хорольський райони – по 1.

21 людина на сьогодні одужала. Летальних випадків – шість.

Серед хворих – 54 медичних працівники, які заразилися через контакти з носіями коронавірусу не тільки на роботі, а й на вулиці, удома.

– У п’ятницю, як говорять у народі, маївка. Черговий виклик для міста, правоохоронців і медиків. Погода благоволить провести вихідні на свіжому повітрі в компанії друзів. Наголошую: піку захворюваності в Полтаві та області ще не було, зокрема завдяки людям, які відповідально дотримуються умов карантину. Тож я прошу: не піддавайтеся спокусі ігнорувати рекомендації епідеміологів. Природний відбір – жорстока штука, яка не зважає на статки, соціальний статус, політичні чи релігійні вподобання. І дуже б не хотілося, щоб результатом чергових святкувань стали масові поховання й нарікання на недостатнє інформування людей, – звернувся до полтавців у Вайбері секретар міської ради Олександр Шамота.

А Олег Синєгубов нагадав, що всі парки, сквери тощо патрулюватимуть органи Національної поліції – зелені зони залишаються все ще закритими для прогулянок та відпочинку в них.

Пом’якшення ж карантинних заходів, як ми вже писали, заплановане після 11 травня. Але щоб воно відбулося, нині необхідно продовжувати дотримуватися умов карантину.

Альона Зимня

Сіверянському скарбу краєзнавчого музею – 115 років

У скарбниці Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського відвідувачі можуть ознайомитися з унікальним набором срібних прикрас – комплектом посагу – весільного убору знатної жінки-сіверянки. Розповідь гідів про комплекс старожитностей обов’язково міститиме інформацію, що ці речі унікальні й що це найпізніший за часом схоронення сіверянський скарб, виявлений на Лівобережжі Дніпра. У цьому році появі скарбу в музеї виповнюється своєрідний ювілей – ні багато ні мало, а 115 років.

Його знахідка пов’язана зі встановленням, принаймні, двох нових фактів: щодо історії й часу входження території Поворскля до складу Давньоруської держави та підтвердженням існування в Полтаві слов’яно-руського поселення. А ще вона була наслідком важливої події – спорудження в місті першого водогону, який, як відомо, частиною прокладених комунікацій (а простіше, труб) і досі діє в історичному центрі нашого міста.

Із весни 1905 року від Панянки та зведеної там водонапірної вежі в бік Соборного майдану прокладалася «гілка» водопроводу. Вона «обростала» тільки-но влаштованими водорозподільчими колонками. Одну з них планувалося спорудити навпроти дзвіниці Успенського собору.

Саме там почали зводити необхідний колодязь. І от при його викопуванні будівельники натрапили на рештки давнього житла, у ньому – глинобитної печі, а в останній, відповідно, – скарбу. Сам він був захований у печі чи під її стінками. Знайдені речі вийняли й передали до земського Природничо-історичного музею, яким опікувалися земці та помічник завідувача, археолог і етнограф Іван Зарецький.

До осені того 1905 ж року предмети скарбу вже були очищені від окислів. Вони виявилися виготовленими зі срібла доволі високої проби. Невдовзі їх зміг оглянути санкт-петербурзький археолог – уродженець Полтавщини Микола Макаренко, який саме в околицях міста проводив розвідкові археологічні обстеження. Звісно, першовідкривач роменської археологічної культури (цей науковий термін – еквівалент старожитностей літописних сіверян) відразу ж угледів у них саме потрібний йому як досліднику історичний контекст і попросив Івана Зарецького виконати фотознімок предметів скарбу.

Умовою полтавців для ознайомлення та фотографування скарбу стала підготовка Миколою Макаренком першої наукової публікації про ці предмети для місцевого наукового часопису «Труды Полтавской Учёной Архивной Комисии». І вона була доволі швидко виконана, хоча побачила світ у виданні лише через три роки. Фото ж прикрас, роздруковане Іваном Зарецьким, тривалий час «жило» в науковому світі. Воно документально точне, фахове й фіксує вигляд предметів на 1905 рік.

Сам же скарб упродовж перебування в музеї зазнав чимало перипетій. Так, один із зображених на фото браслетів був викрадений із закладу 1939 року, отже, його наразі побачити неможливо. Восени 1941-го працівники місцевого держбанку евакуювали комплекс разом зі всіма дорогоцінностями полтавських музеїв, але 1946 року повернули до міста. У 1952-му скарб хотіли забрати до Києва – у тодішній Державний історичний музей УРСР. Та «не зрослося». 1964 року прикраси розмістили в постійній виставці відділу історії дореволюційного суспільства, де вони були виставлені до 1989-го. У 1991 році предмети скарбу були відреставровані відомим фахівцем-славістом, археологом і реставратором Олександром Григор’євим і 1993-го поміщені до скарбниці – експозиції «Унікальні предмети у зібранні музею». Відтоді з комплексом можна ознайомитися в її першій залі.

До складу скарбу входили шийна гривна, два семипроменевих скроневих кільця – підвіски до головного убору, вісім кованих із потовщеними кінцями браслетів і десяток спіралеподібних скроневих кілець.

Шийна гривна за типом замка з подвійною петлею, із розширеними розкованими орнаментованими кінцями, відноситься до невеликої групи доволі виразних прикрас, відомої переважно по пам’ятках роменської культури. Такі гривни є в складі Івахниківського скарбу та знайдені на городищі в Новотроїцькому, де датуються ІХ століттям. Проте за засобами моделювання орнаментованих завершень гривна виступає найбільш пізнім виробом у типологічній низці подібних прикрас.

Семипроменеві скроневі кільця – досить грубі копії більш давніх підвісок зі слідами ремонту – виконані за восковими відбитками з прикрас Х сторіччя. Ковані браслети з потовщеними кінцями загалом побутували весь час упродовж існування сіверянських старожитностей, часто-густо «доживаючи» у використанні до найпізнішого етапу розвитку роменської культури. Панівні в складі скарбу спіралеподібні скроневі кільця так званого сіверянського типу не надто характерні для власне роменських прикрас. Вони з’явилися в Дніпровському Лівобережжі в кінці Х – на початку ХІ століть переважно в поселеннях і похованнях із добре вираженими давньоруськими рисами, що здебільшого датуються вже ХІ сторіччям.

Отже, ювелірний комплект святкового убору жінки з Полтави за своїм складом немовби уособлює межу двох епох – більш давньої сіверянсько-роменської та давньоруської. Подібні змішані набори, як вважають фахівці, побутували на пам’ятках останніх десятиліть Х – першого-другого десятиліть ХІ століть. І саме цей час найкраще представлений у культурних нашаруваннях Полтавського поселення на Івановій (Старополтавській) та Інститутській горах, де переважають археологічно досліджені рештки зруйнованих і полишених будівель початку ХІ сторіччя, котрі завершують добу розквіту сіверянського поселення над Ворсклою.

Знахідка скарбу стала безперечним підтвердженням припущень перших дослідників археології в Полтаві – Івана Зарецького, Лева Падалки та Василя Ляскоронського – про наявність в історичному центрі міста слов’яно-руського поселення. Наступні докази були отримані вже в кінці 1930-их та під час розвідок і розкопок Івана Ляпушкіна у 1945 – 1946 роках.

А щодо завершального етапу історії поселення літописних сіверян у Полтаві, то приховування скарбу засвідчило якісь карколомні події часу входження території Поворскля до складу Давньоруської держави на початку ХІ століття. Із проведенням розкопок на території міста наприкінці ХХ – початку ХХІ сторіч було встановлено, що більшість досліджених жител і господарських будівель виявилися знищеними пожежею в другому десятилітті ХІ століття. У підклітах кількох із цих осель археологи виявили скелети загиблих за трагічних обставин жінок. Умови знаходження вказували на загибель останніх внаслідок військового погрому. До речі, сліди пожежі були помітні не тільки на Івановій горі, а й посаді, відмежованому Мазурівським яром, навпроти центрального осередку поселення – на сусідній Інститутській горі. Тож це могли бути сліди каральної операції, зчиненої задля забезпечення контролю великокнязівською владою над південно-східними територіями сіверянського союзу племен. Відомо, що місцеві сіверяни, підтримувані печенігами, виказали непокору Києву, що й призвело до походу на ці землі дружин князя Бориса Володимировича між 1015 та 1019 роками, а також «примучування» сіверян до покори засобами, притаманними епосі. Про це, зокрема, ідеться і в «Сказанні про святих Бориса і Гліба». Як відомо, зчинені дружинниками погроми призвели й до загибелі самого князя Бориса, убитого за знущання над мирним населенням сіверянами (чи не тільки ними?) на Альті… А з другої чверті ХІ сторіччя територія Поворскля вже остаточно ввійшла до складу Давньоруської держави.

Уявляється, що Полтавське поселення не було остаточно знищене внаслідок погрому, а відродилось за Давньоруської доби і поступово зростало до кінця ХІ століття. Підтвердженням саме такого перебігу подій є Полтавський скарб 1905 року, який заховала в печі понад тисячу років тому заможна жінка-сіверянка при наближенні до оселі ворогів.

За матеріалами Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського

Городянам пропонують дізнатися найцікавіше про «Заповідні перлини Полтави»

Краєзнавчий музей ім. Василя Кричевського організував для своїх онлайн-відвідувачів цікаву екскурсію природними перлинами обласного центру – заповідними об’єктами й територіями Полтави. Долучитися до неї можуть усі охочі. Майже півгодинне відео розміщено на сайті закладу.

– Давайте всі разом згадаємо, яка багата та неймовірна природа нашого міста. Заповідні об’єкти та території Полтави – це відкриті книги, де на кожній сторінці поєднується багатство природи, славне історичне та культурне минуле Полтавщини, закладаються зерна майбутнього розвитку нашої держави, екологічно спрямованої та духовно багатої, – кажуть працівники музею.

Альона Зимня