На 85-му році пішов з життя талановитий режисер, викладач, заслужений артист України Віталій Кашперський. Про це повідомили на Фейсбук-сторінці Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя у день народження автора безсмертних «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Віталій Степанович до останнього дня цікавився життям закладу, телефонував, приходив на прем’єри, розповідав цікавинки з історії театру.
Він був головним режисером для «гоголівців» із 1989 по 1996 роки. А вперше прізвище Віталія Кашперського з’явилося на афіші 1967 року. Випускник акторського та режисерського факультетів Київського театрального інституту ім. І.К. Карпенка-Карого, до початку роботи в Полтаві він отримав досвід у Житомирському обласному театрі. У нашому місті творче життя Віталія Степановича склалося вдало та було яскравим. Він почав свою роботу режисером-стажером, а відійшов від справ уже в якості головного режисера театру. За життя здійснив 64 постановки. Це були різножанрові, різнопланові роботи, одноденні й такі, що трималися на сцені роками й десятиліттями. Одна з його вистав – «Ніч перед Різдвом», поставлена за твором Миколи Гоголя ще 1995 року в співпраці з композитором і диригентом, на той час завідувачем музичною частиною театру, нині народним артистом України Віталієм Скакуном, – живе та радує глядачів і досі.
Першими постановками Віталія Кашперського, ще в ролі режисера-стажера, стали «Сині роси» та «Дівчина і море». Далі були вже самостійні роботи – вистави «Над голубим Дунаєм» Івана Рачади (творчий псевдонім Івана Зайцева) та музична комедія Людмили Лядової «Під чорною маскою», поділилася завідувачка музеєм полтавського театру Єлизавета Орлова. Тривалий час у чинному репертуарі «гоголівців» перебували вистава «Сорочинський ярмарок» за п’єсою Михайла Старицького, поставлена Віталієм Степановичем 1969 року (вона витримала понад 200 показів), опера «Наталка Полтавка» Івана Котляревського з музикою Миколи Лисенка, поставлена 1994-го (ішла до 2011 року), оперети «Летюча миша» Йогана Штрауса, «Маріца» Імре Кальмана, «Тітонька Чарлі» Брендона Томаса й Оскара Фельцмана та багато інших.
– Дух театру, він – у пошуку. Шукали завжди. І режисери, і актори шукали. Шукаєш матеріал, де можна більш глибоко, об’єктивно, правдиво познайомитися з тим чи тим періодом, який відображений у творі. Без цього не можна. Коли режисер не знає особливостей епохи, про яку йдеться в драматичному матеріалі, він може просто збитися з толку. Плюс актори. Кожного треба оцінити й проробити за ним усю його поведінку, – так розповідав про власну діяльність Віталій Кашперський.
Як актор він теж брав участь у деяких своїх виставах. Так, у роботі «Без вини винуваті» зіграв Петю Міловзорова, у «Дикому ангелі» – Маляра, у «Підступності й коханні» – Фердинанда та ін. Колеги майстра казали, що якби він обрав не режисерський, а акторський шлях, то давно б отримав звання народного артиста. Віталій Степанович блискучо володів акторською технікою, мав виразний голос і досконалу дикцію.
Альона Зимня