Категорія: Події

23 вересня військовики Сил спеціальних операцій США та десантно-штурмові загони Збройних Сил України проведуть спільне навчання в небі над Полтавою. Про це йдеться на сторінці U.S. Embassy Kyiv Ukraine в соціальній мережі «Фейсбук». Програма тренувань передбачає польоти на низьких висотах та відпрацювання інших навичок для підвищення готовності й оперативної сумісності військ, зокрема бійці здійснюватимуть безпарашутну висадку на землю за допомогою десантного канату. Навчання триватимуть із 12.30 до 14.00. Тож при появі військово-повітряних сил панікувати не варто.

Альона Зимня

Цими вихідними в обласному центрі розпочався марафон заходів із відзначення Дня міста. Через нестабільну епідеміологічну ситуацію в країні цього року традиційні форми святкування замінили новими, але не менш цікавими.

Наприклад, у неділю, 20 вересня, вулицями обласного центру замість пішохідного пройшов автопарад «Полтава вишивана». Якщо в попередні роки містяни у вишиванках проходили святковою ходою від Білої альтанки до парку культури та відпочинку «Перемога», то нині учасниками заходу стали автомобілісти. На машинах, оздоблених в етнічному стилі – орнаментами, прапорами та іншим декором, вони вирушили в путь від Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського. Загалом до автопараду долучилося близько 30 учасників, повідомили в міськраді. Серед них були як ті, хто зареєструвався попередньо, так і ті, хто долучився до акції вже в неділю. Колона машин у супроводі поліції проїхала «кільцем» і зробила три кола навколо Корпусного парку.

Також цими вихідними в Полтаві на Театральній площі діяли тематичні фотовиставки «Полтава Вишивана», «Шлях до майстерності» та ін. Усі відвідувачі мали можливість помилуватися знімками Полтави минулих років, зробити селфі на згадку тощо.

Альона Зимня

Сьогодні на 102-му році життя пішов у вічність «найповажніший за віком професор в Україні, засновник Полтавської терапевтичної школи, учитель та наставник не одного покоління лікарів, видатний лікар-клініцист, учений, доктор медичних наук, професор, почесний академік Української медичної стоматологічної академії Максим Андрійович Дудченко». Про це повідомили на сайті вишу, у якому до останнього викладав цей легендарний лікар і педагог.

Менше місяця тому, 26 серпня, Максиму Андрійовичу виповнився 101 рік. Він народився в селянській родині на Дніпропетровщині, пережив тяжкі роки голоду в Україні. Завдяки наполегливості та прагненню до знань закінчив середню школу з золотою медаллю й у блокадному Ленінграді (нині – Санкт-Петербург) за чотири роки у Військово-медичній академії отримав кваліфікацію лікаря. Він брав участь у боях на захист Ленінграду, на Курській дузі, у знищенні Корсунь-Шевченківського угрупування фашистських військ, звільненні України, зокрема Полтави, від окупантів. У його послужному списку були посади від лікаря батальйону до дивізійного лікаря стрілецьких дивізій.

Медик із величезним досвідом, фронтовик, надзвичайно ерудована людина, він користувався заслуженою повагою серед студентів і колег в Українській медичній стоматологічній академії. Професор Дудченко став засновником і організатором кафедри факультетської терапії УМСА (у подальшому внутрішньої медицини № 1). Активно працював тут: здійснював клінічні обходи хворих, брав участь у клінічних та патологоанатомічних конференціях, проводив практичні заняття зі студентами, займався науковими дослідженнями.

Максим Андрійович був автором понад 500 наукових та навчально-методичних робіт, серед яких шість монографій і п’ять навчальних посібників, настанови для лікарів. Основними напрямками його наукових досліджень стали хронічні хвороби нирок, захворювання серцево-судинної системи, гастроентерологічна патологія. Під керівництвом Максима Дудченка було захищено 38 докторських та кандидатських дисертацій.

За досягнення в навчальній, науковій, виховній роботі професор отримав Грамоту Президії Верховної Ради УРСР, Почесну грамоту й пам’ятну медаль С.П. Боткіна, орден Богдана Хмельницького та ін. В ознаменування значущих заслуг перед суспільством у серпні 2020 року Поважна рада Відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден святого Пантелеймона» удостоїла Максима Андрійовича цієї нагороди на всеукраїнському рівні в номінації «Взірець служіння суспільству».

– Звісно, я щаслива людина, коли вже Бог послав мені такий довгий вік. Гарні гени, напевне, дістались від батьків. Але я по-справжньому вважаю себе щасливим, бо ж завжди жив у злагоді зі своїми переконаннями й вірою в те, що справедливість повинна завжди перемагати. Якщо був упевнений у своїй правоті, то, не замислюючись, ішов до кінця, боровся аби її відстояти», – пригадали слова Максима Андрійовича в УМСА.

Згідно з повідомленням Полтавського обласного центру громадського здоров’я, панахида з померлим Лікарем відбудеться 17 вересня об 11.00 у внутрішньому дворі КП «3-я міська клінічна лікарня» (м. Полтава, пл. Слави, 2).

Віолета Скрипнікова

У Щербанівській об’єднаній територіальній громаді вирішили дати нове життя засохлому кілька років тому дубу, який налічує понад три століття й колись перебував під охороною закону. Його перетворять на туристичну пам’ятку. Таким чином, понаддев’ятиметровий дуб, сподіваються, стане однією з візитівок села Розсошенці.

Працювати з деревом доручили різьбяреві, художнику Андрієві Мірошниченку. Той обрав для пам’ятки етнічні мотиви. Після завершення роботи, що очікується наприкінці вересня – на початку жовтня, вирізьблені образи планують обробити речовиною проти шкідників, зробити біля дубу освітлення та підхід.

Альона Зимня

Сьогодні о 15.15 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про пожежу на території міського сміттєзвалища Полтави для твердих побутових відходів поблизу села Макухівка. Про це йдеться на сайті Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області в соціальній мережі «Фейсбук». До гасіння залучили не тільки особовий склад і спецтехніку, а й допоміжну техніку комунального підприємства.

Полум’ям охоплено понад 2 га території. Дим від пожежі видно аж у центрі Полтави, у багатьох мікрорайонах відчувається характерний сморід. Тож людям рекомендують не виходити на вулицю й зачиняти вікна. Робота з гасіння вогню ускладнюється тим, що на вулиці – вітер і дуже спекотно, а ще існує небезпека обвалу сміттєвої маси.

Альона Зимня

Сьогодні в Полтавській облраді члени журі назвали лауреатів обласної премії імені А.С. Макаренка. Вона, нагадаємо, була заснована для відзначення педагогічних працівників за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної освіти та виховання молоді.

Переможцями 2020 року стали:

• кандидат педагогічних наук, заступниця директора з навчально-виховної роботи комунального закладу «Полтавська спеціалізована школа-інтернат спортивного профілю І-ІІІ ступенів» Ольга Гурська в номінації «Загальноосвітні заклади»;
• директор Вищого професійного гірничо-будівельного училища Василь Сулима в номінації «Професійно-технічні заклади»;
• завідувачка Потічанської філії І-ІІ ступенів із дошкільним підрозділом Опорного закладу «Решетилівський ліцей ім. І.Л. Олійника» Ірина Платко в номінації «Дошкільні заклади»;
• керівниця гуртка Будинку дитячої та юнацької творчості Котелевської районної ради Майя Бугрій у номінації «Позашкільні установи».

Нагородження лауреатів відбудеться до Дня працівників освіти, повідомили в облраді. Вони отримають грошові призи (розмір премії – 5 тис. грн) та дипломи.

Окрім того, цього ж дня відбулося засідання журі премії ПОР ім. І.П. Котляревського. Її лауреатом у номінації «Поетичний твір» стала доцентка кафедри філологічних дисциплін і методик їх викладання, кандидат педагогічних наук Полтавського національного педуніверситету ім. В.Г. Короленка Юлія Стиркіна, яку, за словами ректора вишу Миколи Степаненка, рекомендують до Національної спілки письменників України. Мисткиня отримала перемогу за збірки «Малявки міської мавки», «Віршовані невитримані вина»,

У номінації «Театральна діяльність» премію розділили між двома номінантами – кандидатом філологічних наук, викладачем ПНПУ ім. В.Г. Короленка, керівником, режисером і сценаристом студентського театру «Факультет F» Ганною Радько та директором, художнім керівником Одеського культурного центру Михайлом Журавлем. Їх нагороджуватимуть за популяризацію українського театрального мистецтва, вагомий внесок у справу збереження української національної культури.

У номінації «Музично-пісенна творчість» лауреатом став симфонічний оркестр Полтавського фахового коледжу мистецтв ім. М.В. Лисенка, який активно популяризує класичні та сучасні українські музичні твори. А в номінації «Медіа-проєкт» перемогу здобув колектив Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського – за літературно-мистецькі заходи з відзначення 250-річчя з дня народження цього письменника.

До речі, саме 9 вересня, у дату, коли з’явився на світ Іван Котляревський, і відбудеться нагородження лауреатів премії, заснованої для вшанування громадян, які своєю професійною, культурно-освітньою діяльністю сприяють розвитку української літературної мови, театрального мистецтва, української класичної та сучасної музики. Захід відбуватиметься в Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. М.В. Гоголя.

Альона Зимня

Сьогодні на 96-му році житті пішла у засвіти знаменита українська гімнастка, олімпійська чемпіонка, уродженка села Супрунівка, що під Полтавою, Ніна Бочарова. Вона народилася 24 вересня 1924 року. 1948-го закінчила Київський інститут фізичної культури й спорту, а вже наступного року стала абсолютною чемпіонкою СРСР. 1952-го на XV літніх Олімпійських іграх у Хельсінки українка викликала справжній фурор – завоювала чотири медалі, дві з них – на колоді та в командному заліку – найвищого ґатунку. Крім того, Ніна Бочарова здобула «срібло» в опорному стрибку та командному заліку в скасованій пізніше дисципліні – командних вправах із предметом. А ще наша землячка вигадала вправу, якої ще ніхто не виконував у світі, – поперечний шпагат на брусах.

Після завершення спортивної кар’єри Ніна Антонівна працювала тренером у спортивних товариствах Москви, Києва.

2004 року славетній гімнастці була надана честь першою нести факел естафети олімпійського вогню на українській землі.

Останнім часом Ніна Бочарова проживала в Італії.

Альона Зимня

29 серпня в Україні відзначають День пам’яті її захисників, які віддали своє життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Цю дату, нагадаємо, обрали тому, що саме 29 серпня 2014 року в «Іловайському котлі» загинуло найбільше воїнів за весь час боїв на сході країни.

Згадати полеглих сьогодні зранку прийшли на Алею Героїв на центральному міському кладовищі Полтави представники влади, військовослужбовці, рідні загиблих та інші полтавці. Відбулося вшанування пам’яті полеглих бійців і в парку ім. І.П. Котляревського.

 

 

 

 

Спеціально до цього дня тут провели церемонію введення в обіг поштової марки, присвяченої Героєві України Андрію Конопльову.

Останній, як розповів доцент кафедри журналістики Полтавського національного педагогічного університету ім. В.О.Пащенка Гліб Кудряшов, народився за тисячі кілометрів від нашого краю, але став справжнім полтавцем – приїхав на рідну землю матері, на Оржиччину, згодом перебрався на Пирятинщину, де працював, де в нього залишилася родина – удова Галина та нині 6-річний син Олексій, якому на момент загибелі батька було лише пів року.

До лав Збройних Сил України Андрія Конопльова мобілізували 2014-го в серпні, а з листопада він уже брав участь у антитерористичній операції в Донецькій області. Служив у опорному пункті поблизу села Нікішине (дебальцевський плацдарм), був стрільцем, помічником гранатометника, супроводжував каравани з озброєнням, матеріально-технічним забезпеченням військовиків. Коли 23 січня 2015 року почався наступ на його опорний пункт, Андрій Конопльов, ризикуючи власним життям, підняв побратимів, вступив у бій, влучними пострілами знищив танк і знерухомів іншу бойову машину. Останній танк устиг зробити смертельний постріл – старший сержант ЗСУ Андрій Конопльов загинув. Але опорний пункт було збережено.

12 грудня 2018 року полеглому бійцеві відповідно до указу президента присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордену «Золота Зірка». В оржицькій школі, де здобував освіту Андрій Конопльов, відкрили меморіальну дошку. Його ім’я внесене до Книги пошани Полтавської області. АТ «Укрпошта» планувало вшанувати пам’ять загиблого полтавця, випустивши 2021 року конверт із його зображенням у серії «Героям слава!». Та обласна державна адміністрація спільно з Полтавською дирекцією товариства виступила з ініціативою щодо вшанування земляка в інший спосіб – через проєкт «Власна марка». Його започаткувало 1 березня 2007 року тоді ще державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта», давши можливість будь-кому з охочих розмістити на вільній площі поруч із купоном марки зображення своїх досягнень, історичних подій, постатей тощо. Саме цією можливістю й скористалися в нашому регіоні. Авторами мистецької концепції марки стали співробітники відділу поштових послуг Полтавської дирекції АТ «Укрпошта». Вони зобразили Андрія Конопольова на бойовому посту, поруч – орден «Золота Зірка».

До речі, за часи незалежності нашої держави це лише друга марка, яку випустили на вшанування Героя України. На першій, 2017 року, – кадровий військовий, генерал. І от тепер завдяки полтавцям з’явилася ще одна, а самі вони сподіваються, що ініціативу продовжить решта областей.

В урочистій церемонії введення в обіг поштової марки з зображенням Андрія Конопльова та спеціального погашення конвертів із нею взяли участь удова та син загиблого бійця, голова громадської організації «Братерство учасників антитерористичної операції Полтавщини» та громадської спілки «Координаційна рада громадських організацій учасників АТО» Віталій Турпітько, друг Андрія, прапорщик Роман Потенков, заступниця голови ОДА Катерина Рижеченко, секретар міської ради Олександр Шамота та заступниця директора Полтавської дирекції АТ «Укрпошта» Людмила Сушко.

Захід відбувався відповідно до стандартів Всесвітнього поштового союзу, членом якого Україна є від 1948 року. Усі запрошені разом погасили першу марку – календарним штемпелем із написом «Полтавщина – край любові», а потім кожен окремо – ще по одній.

І залишили свої підписи на конвертах.

 

 

 

 

Таким чином, загалом було погашено вісім марок. Вони стануть експонатами Державного музею поштового зв’язку України, Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського та інших аналогічних закладів. Крім того, цими марками вже зацікавилися філателісти, причому не тільки з України, а й закордону. Тож невеличкий наклад – приблизно 70-80 примірників – має розійтися досить швидко.

– Це не лише предмет колекціонування. Хоча не без того. Ми радіємо, що поштові марки, які увічнюють визначні події в Україні, наших героїв, облетять увесь світ. На нашій планеті дізнаються, що в Україні пам’ятають і вміють шанувати своїх героїв, – зазначив Гліб Кудряшов.

– Поки ми їх пам’ятаємо – поки вони й живі. А Україна, Полтава пам’ятають, вшановують. Це дуже приємно, – сказала удова Андрія Конопльова Галина.

На згадку про сьогоднішню подію родині загиблого вручили сувеніри з уведеною в обіг маркою.

Після цього на заході прозвучали пісні гурту «Тінь Сонця»: «Мчать козаки», «Ніколи не плач» та ін.

А наостанок присутні, серед яких були члени родини інших полеглих воїнів, поклали квіти до пам’ятника полеглим.

 

 

 

 

Цього дня в парку ім. І.П. Котляревського були виставлені портрети 41 жителя Полтавщини, який віддав своє життя в АТО/ООС.

Альона Зимня

Доктор історичних наук, професор кафедри історії України Полтавського національного університету ім. В.Г. Короленка Ігор Сердюк став лауреатом V Міжнародної премії ім. Івана Франка. Про це повідомили на сайті вишу. Церемонія вручення нагороди відбулася вчора в Дрогобичі Львівської області. Її традиційно приурочили до дня народження (цього року – 164-го) видатного поета, прозаїка, публіциста, громадського діяча.

2020-го на відзнаку претендували 19 наукових робіт. Серед них експерти обрали трьох фіналістів: «Віражі Франкового духу: Світогляд. Ідеологія. Література» директора Інституту Івана Франка Національної Академії Наук України Євгена Нахліка, «Бомонд на краю імперії: держава та сцена в радянській Україні» професорки історії Стетсонського університету (США) Мейгіл Кортні Фавлер та «Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст.» нашого земляка. Саме він за результатами таємного голосування був визнаний переможцем.

– Міжнародна премія ім. Івана Франка – це «Оскар» сучасної гуманітаристики. Це найбільш почесна світова премія для дослідника, котрий займається українознавством, без огляду на його інституційну належність або мову досліджень. Ключові показники премії – якість і міжнародне значення праці, – зауважив Ігор Сердюк, коли дізнався, що пройшов до фіналу.

Нагадаємо, франківську премію заснував 2015 року онук письменника Роланд Франко. Її лауреатами в попередні роки стали колишній глава Української греко-католицької церкви, кардинал Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер, почесний професор Львівського національного університету ім. Івана Франка Олег Шаблій,  професорка Українського католицького університету у Львові та Українського вільного університету в Мюнхені Ярослава Мельник, доцент Гельсінського університету Йоганнес Ремі й докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні.

Альона Зимня