Сьогодні зранку в обласному центрі без традиційного урочистого відкриття почала працювати виставка російської техніки, яку військовослужбовці спільно з територіальною обороною та місцевими жителями, які стали на захист рідного краю, знищили під час наступу окупаційних військ упродовж 26 лютого – 3 березня на території колишнього Зіньківського та Гадяцького районів й по той бік їхнього кордону з Сумщиною. Ті події отримали народну назву «Гадяцьке сафарі», позаяк найбільш активно розгорталися саме у Великобудищанській громаді, що входила до колишнього Гадяцького району. Тоді на територію нашої області зайшло кілька колон техніки (загалом близько 300 одиниць) і солдати 4-ї гвардійської танкової кантемирівської дивізії. Її вважали елітою російських військ. Але захисники України довели, що ця еліта непогано горить – і в танках та БТРах, і поза ними. Результати цього до кінця тижня можна побачити на власні очі в Полтаві. Загалом на початку повномасштабного вторгнення російських військ було експропрійовано 21 одиницю бойової техніки ворога (вона, за словами начальника Полтавської обласної військової адміністрації Дмитра Луніна, «стала до лав Збройних сил України й працює на перемогу»), знищено/пошкоджено 16 одиниць.
– Вони ж частину кидали, тікали хлопці (росіяни), – розповідає Сергій Максименко, голова Зіньківської громади, на території якої було знищено БМП-1, представлений на виставці. – А в той, крайній, наприклад, гранату кинули всередину. Здетонував боєкомплект, одірвало башту.
П’ять наявних залишків російської техніки викликали інтерес у чималої кількості жителів і гостей міста. Подивитися на них, зробити фото на згадку приходили представники різних поколінь, у тому числі тих, хто дитиною застав Другу світову.
– Страшно собі й уявити, що такі машини їдуть на людей, стріляють по будівлях. Це дуже добре, що вони сюди, у наше місто, так і не доїхали, принаймні в цілому, робочому вигляді, – ділиться 80-річна пані Олександра з Полтави.
Багато хто дивується потужності ураження техніки, розпитує військовиків, як було пошкоджено ту чи ту машину.
– Це ж чим треба було бахнути, щоб 15 мм отак розвернуло!.. Це ж, здається, дюралюміній (надзвичайно міцний сплав – прим. автора), – із подивом і захопленням вигукує один із відвідувачів виставки, оглядаючи основний бойовий танк виробництва срср Т-80.
– Після нашої перемоги буде сформовано музей, таке рішення ухвалено, ми розуміємо, де він буде розташований, – говорить Дмитро Лунін. – Там будуть ці зразки подвигу наших героїв, які змогли знищити цю техніку. Вона не може вже працювати на перемогу, але буде пам’яттю про боротьбу проти росії.
Знайомство з експонатами – безпечне. З огляду на ситуацію, що сталася під час виставки в Чернігові, коли мав місце постріл із ручного гранатомету, через що Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження, техніку в Полтаві заздалегідь перевірили.
– Ми разом із командуванням, обласною військовою адміністрацією перевірили всі наявні зразки з залученням фахівців ДСНС, штатних саперних підрозділів 116-ї окремої бригади ТрО, командир якої, полковник Олександр Чахлов також тут присутній. Його підлеглі наразі працюють у місті, аби забезпечити безпеку людей. Залучені сили й засоби Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, відповідні силові структури, – зауважує командувач оперативно-тактичного угруповання «Суми», генерал-майор Олександр Нестеренко. – Нині ми можемо перебувати в мирній Полтаві. Це затишне європейське місто. Сьогодні тут свято, тому щиро вітаю всіх. Хай Бог оберігає! Разом – до перемоги! Користуючись нагодою, хочу подякувати всім військовослужбовцям, які захищають нашу державу, усім добровольчим військовим формуванням, усім тероборонівцям. Схиляю голову в пам’ять про всіх військовиків, які загинули в цій війні.
Віолета Скрипнікова
– Як він відчував ту пісню, як трепетно пропускав через серце кожне слово, як любовно вбирав у музичні шати, щоб нічого не загубити, донести до людей, достукатися до їхніх сердець… Великий чарівник, який обдаровував людей красою й мудрістю, силою пісні української! Зал плакав і сміявся, захоплено аплодуючи, підспівував, ясніли обличчя, сяяли очі, а душа раділа. Виходили з концерту окрилені, сповнені сил і натхнення! А він залишав у залі своїх вихованців, дякував і навчав, бо немає межі досконалості, бо немає меж любові до Пісні, якій служив віддано й самозречено, – опублікував відгук “калинян” на трагічну звістку про смерть Учителя ПНПУ.
