Сьогодні на 102-му році життя пішов у вічність «найповажніший за віком професор в Україні, засновник Полтавської терапевтичної школи, учитель та наставник не одного покоління лікарів, видатний лікар-клініцист, учений, доктор медичних наук, професор, почесний академік Української медичної стоматологічної академії Максим Андрійович Дудченко». Про це повідомили на сайті вишу, у якому до останнього викладав цей легендарний лікар і педагог.
Менше місяця тому, 26 серпня, Максиму Андрійовичу виповнився 101 рік. Він народився в селянській родині на Дніпропетровщині, пережив тяжкі роки голоду в Україні. Завдяки наполегливості та прагненню до знань закінчив середню школу з золотою медаллю й у блокадному Ленінграді (нині – Санкт-Петербург) за чотири роки у Військово-медичній академії отримав кваліфікацію лікаря. Він брав участь у боях на захист Ленінграду, на Курській дузі, у знищенні Корсунь-Шевченківського угрупування фашистських військ, звільненні України, зокрема Полтави, від окупантів. У його послужному списку були посади від лікаря батальйону до дивізійного лікаря стрілецьких дивізій.
Медик із величезним досвідом, фронтовик, надзвичайно ерудована людина, він користувався заслуженою повагою серед студентів і колег в Українській медичній стоматологічній академії. Професор Дудченко став засновником і організатором кафедри факультетської терапії УМСА (у подальшому внутрішньої медицини № 1). Активно працював тут: здійснював клінічні обходи хворих, брав участь у клінічних та патологоанатомічних конференціях, проводив практичні заняття зі студентами, займався науковими дослідженнями.
Максим Андрійович був автором понад 500 наукових та навчально-методичних робіт, серед яких шість монографій і п’ять навчальних посібників, настанови для лікарів. Основними напрямками його наукових досліджень стали хронічні хвороби нирок, захворювання серцево-судинної системи, гастроентерологічна патологія. Під керівництвом Максима Дудченка було захищено 38 докторських та кандидатських дисертацій.
За досягнення в навчальній, науковій, виховній роботі професор отримав Грамоту Президії Верховної Ради УРСР, Почесну грамоту й пам’ятну медаль С.П. Боткіна, орден Богдана Хмельницького та ін. В ознаменування значущих заслуг перед суспільством у серпні 2020 року Поважна рада Відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден святого Пантелеймона» удостоїла Максима Андрійовича цієї нагороди на всеукраїнському рівні в номінації «Взірець служіння суспільству».
– Звісно, я щаслива людина, коли вже Бог послав мені такий довгий вік. Гарні гени, напевне, дістались від батьків. Але я по-справжньому вважаю себе щасливим, бо ж завжди жив у злагоді зі своїми переконаннями й вірою в те, що справедливість повинна завжди перемагати. Якщо був упевнений у своїй правоті, то, не замислюючись, ішов до кінця, боровся аби її відстояти», – пригадали слова Максима Андрійовича в УМСА.
Згідно з повідомленням Полтавського обласного центру громадського здоров’я, панахида з померлим Лікарем відбудеться 17 вересня об 11.00 у внутрішньому дворі КП «3-я міська клінічна лікарня» (м. Полтава, пл. Слави, 2).
Віолета Скрипнікова