Фестивалі на Полтавщині можуть почати проводити вже в липні

Через пандемію коронавірусу більшість масових культурно-розважальних заходів, серед яких і всеукраїнські та обласні фестивалі, цього року в нашому регіоні скасували. Не було ні фестивалю театрального мистецтва «В гостях у Гоголя», що зазвичай проходить на початку квітня, ні традиційної «Решетилівської весни». 5 млн грн, які передбачалися на проведення нереалізованих заходів, повернуті в обласний бюджет, розповіла заступник голови Полтавської облдержадміністрації Катерина Рижеченко. Низку заходів перенесли на інші дати, а деякі залишили без змін.

– Відбіркові етапи фестивалю-конкурсу мистецтв «Зірковий час» провели в усіх районах, гала-концерт відбудеться в жовтні. Обласне свято «Пісні Бузкового гаю» в Диканьці перенесли на 24 серпня – День незалежності, – сказала посадовиця.

Також вона додала, що Міжнародний поетичний фестиваль «Меридіан –  Полтава» нині втратив актуальність культурно-мистецького заходу зі статусом міжнародного. Однак його планують на 26 вересня як міжрегіональний. Замість трьох днів він триватиме один.

Орієнтовні дати проведення решти заходів:

  • Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Гоголь-фест» та «Купальські ігри на батьківщині Миколи Гоголя» – липень;
  • Етнофестиваль «Гелон-фест» у Більську – серпень;
  • Всеукраїнський культурно-мистецький фестиваль «Чарівна симфонія козацтва» – 23–24 серпня;
  • Фестиваль сучасних театрів у рамках обласного літературно-мистецького свята «Дивоцвіт Лесиного гаю» – 13 вересня;
  • Обласне свято духової музики та марш-парад духових оркестрів – 23 вересня;
  • Міжнародний етнофестиваль фольклорного та народно-сценічного танцю «Етнокультурна мозаїка» – 14 листопада.

За матеріалами Полтавської обласної державної адміністрації

У червні на полтавців чекає два триденних уікенди

У перший літній місяць на жителів обласного центру, як і інших українців, чекають два додаткові дні відпочинку. Вони з’явилися завдяки перенесенню вихідних, на які припадають державні свята – Трійця та День Конституції. Першу цього року відзначатимуть у неділю, 7 червня, тому понеділок після цієї дати стане в Україні неробочим днем. День Конституції щорічно святкують 28 червня. Нинішнього літа ця дата припала теж на неділю, тож понеділок після неї, 29 червня, буде ще одним вихідним. Відтак на полтавців чекає два триденні уікенди – 6-8 червня та 27-29 червня.

Загалом у перший літній місяць в Україні нараховується 20 робочих і 10 офіційних вихідних і святкових днів.

Альона Зимня

День вишиванки в Полтаві, області, Україні: флешмоби, фотоконкурси, онлайн-зустрічі

Щороку в третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки – одного з символів нашої нації. Це свято об’єднує українців по всьому світові. Воно допомагає зберігати національні цінності, популяризує їх серед молодого покоління. А ще – просто дарує гарний настрій.

Зарядитися ним в обласному центрі, районах, об’єднаних територіальних громадах місцева влада запропонувала з самого ранку. Так, о 10-ій годині в Полтаві стартував загальноміський флешмоб «#вдягни_вишиванку». Пам’ятники деяким нашим видатним землякам убрали в національний одяг і запропонували городянам знайти їх, зробити селфі на тлі цих об’єктів та виставити на сторінці у «Фейсбук» із хештегом #вдягни вишиванку. Переможцю обіцяли вручити цінний подарунок – сорочку, вишиту «білим по білому».

 

Полтавська обласна державна адміністрація ініціювала онлайн-флешмоб фотографій «Прийди у вишиванці». До нього долучилися держслужбовці, соцпрацівники, працівники закладів освіти, архівів, закладів культури та інших, убравшись у вишиванки на роботу.

 

 

 

 

 

Інші державні, комунальні установи, заклади, організації громадян теж не залишилися осторонь свята. Вони підготували низку цікавих, пізнавальних заходів, присвячених вишитим творінням: презентації, фотозони, віртуальні екскурсії тощо.

Наприклад, у Полтавському міському Будинку культури оголосили конкурс «Вдягни вишиванку». Для участі в ньому потрібна була фотографія в улюбленому вишитому вбранні на тлі краєвидів міста, завантажена в коментарі під постом на сторінці МБК у «Фейсбуці». Бібліотека-філіал №4 Центральної бібліотечної системи Полтави запросила дорослих і малечу на поетичну онлайн-годину «Веселкою сплелися кольори». Всеукраїнський центр вишивки та килимарства, що в Решетилівці, закритий на час карантину для відвідувачів, організував на своїй сторінці у «Фейсбуці» онлайн-екскурсію виставковою залою. Роздивитися старовинні вишиванки запропонували й у музеї Давида Гурамішвілі, розташованому в місті-курорті.

А біля Миргородського козака, якого теж убрали у вишиту сорочку, працівники місцевого відділу культури облаштували зону для індивідуальної фотосесії.

Це відео до свята підготували для жителів рідного краю кременчуцькі патрульні.

А в Новосанжарській ОТГ сьогодні з 10-ої години ранку й цілу добу, до 10.00 22 травня, триває онлайн-голосування, яким визначать переможця фотоконкурсу «Вишиванка – мій генетичний код», оголошеного раніше.

Крім того, жителі Полтавщини мали змогу долучитися до онлайн-спілкування з українцями з усього світу, яке сьогодні вдень проводив на своїй сторінці проєкт «Всесвітній день вишиванки». Увечері тут транслювали прем’єру фільму «Спадок нації». А о 21.30 стартувала півторагодинна «Укротека», у якій найкращі діджеї країни представлять танцювальну українську музику, аби людям не було сумно вдома на карантині. І це далеко не повний перелік проведених заходів, здебільшого дистанційних, і тих, які ще відбудуться з нагоди Дня вишиванки. Цього року, до речі, він присвячений українській родині та родоводу.

– Формування дерева роду – не тільки захоплива справа. Це – вкрай важлива складова повернення історичної пам’яті цілого народу. Розпитайте в старших родичів про своїх пра-пра: звідки вони родом, ким були та які насправді мали прізвища. Ви відкриєте для себе багато несподіваних фактів про примусові переселення, русифікацію, участь у визвольній боротьбі, репресіях, утратах родини під час голодоморів. Водночас ви відшукаєте у своїх родоводах і видатних науковців, лікарів, митців, військових – родичів, які насправді були героями свого часу, – зазначає оргкомітет Всесвітнього дня вишиванки.

 

З історії свята

2006 року студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Леся Воронюк започаткувала акцію «Всесвітній день вишиванки». На думку щодо її проведення дівчину наштовхнуло вишите вбрання, яке, як і чимало інших студентів, носив на заняття Ігор Житарюк. Леся запропонувала своїй та іншим групам вишу обрати один день і разом одягнути вишиванки. Спочатку національний одяг носило кілька десятків студентів і кілька викладачів факультету. Та вже за кілька років свято розрослося до всеукраїнського рівня. Більше того, до Дня вишиванки долучилася українська діаспора по всьому світу, а також просто прихильники України. Відзначають його по-різному, якихось обов’язкових заходів не передбачено – зазвичай у різних куточках країни влаштовують ходу у вишиваному вбранні, тематичні концерти, конкурси, ярмарки тощо.

 

Цікаві факти про вишитий одяг

  • Убрання з вишивкою, як засвідчили знахідки на Черкащині, наші пращури створювали ще до VI ст.;
  • українська дівчина на виданні мала виготовити для свого посагу близько 40 вишитих сорочок різного розміру на всі випадки життя – для буднів і свят, із простою або багатою оздобою;
  • орнаменти вишивок поділяються за мотивами на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) і символічно відображають світоглядні уявлення наших предків;
  • у кожному регіоні України, а іноді навіть в окремих селах, є власна техніка вишивання, орнамент і традиційні кольори;

  • вишивальних технік нараховується близько 100: хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння тощо;
  • орнамент на вишиваних оберегах розташовували там, де відкривався доступ до тіла, а саме: внизу рукавів, на горловині або комірі, подолі або полах одягу;
  • вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років;
  • першим модником, який поєднав українську вишиванку з буденним одягом (піджаком), став Іван Франко, якого, до речі, саме в такому стильному вигляді зобразили на 20-гривневій купюрі;

  • найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зафіксована в День незалежності 2011 року в Рівному – на центральному Майдані тоді зібралося 6570 людей. Ця цифра й була занесена до Книги рекордів України;
  • мистецтво полтавської вишивки налічує понад 120 видів технік для виконання композицій.

Альона Зимня

 

 

Пляжному сезону – бути!

Цього літа жителі України зможуть купатися у відкритих водоймах. Про це повідомив на сьогоднішньому брифінгу головний санітарний лікар Віктор Ляшко. Таке рішення було ухвалене після консультацій із фахівцями Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної Академії медичних наук України.

– Ці спеціалісти підтвердили, що морська сіль разом із сонячним ультрафіолетовим випромінюванням знищує збудника коронавірусної хвороби, тому буде дозволено відкрити пляжний сезон в Україні, напевно, як і в інших країнах світу. Крім того, навіть незважаючи не те, що в прісній воді збудник має можливість виживати, за наявними даними науковців, у річках із проточною водою інфікуватися досить складно, це може бути тільки при близькому контакті, – сказав посадовець.

Відтак щодо пляжного відпочинку й біля моря, і біля річок Міністерство охорони здоров’я дозволи надаватиме. Хоча водночас рекомендує:

  • не відвідувати такі місця людям із групи ризику, тобто тим, хто старше 60 років, хто має хронічні захворювання;
  • дотримуватися безпечної дистанції з іншими особами (не менше двох метрів);
  • дотримуватися правил особистої гігієни: мити руки з милом, кашляти або чхати лише в одноразову серветку чи ліктьовий згин;
  • обслузі надягати захисні маски.

Альона Зимня

«Полтавська галушка» фестивалитиме наприкінці літа

Зазвичай Міжнародний етногастрономічний фестиваль «Полтавська галушка» відбувається в першій половині червня. Але цьогорічні реалії змусили його організаторів – ГО «Синергія активних громадян» – перенести захід. Про це вони поінформували шанувальникам фесту в соціальній мережі «Фейсбук».

– Наша галушкова команда тихенько, але впевнено готується до нашої зустрічі з вами! Сподіваємось, що ми правильно вибрали дату проведення фестивалю – 29-30 серпня 2020 року! У кожного з нас є своя «корона» :-), а вірус нам із полтавською галушкою не страшний! А якщо серйозно, то жити в такі часи доля обрала саме нас! Головне – об’єднатися навколо добра, – сказано в повідомленні.

А поки триває підготовка до третього міжнародного фестивалю «Полтавська галушка», пригадати, що цікавого було на першому та другому, можна за цими відео:

 

 

Альона Зимня

 

Полтавців просять на травневі свята не влаштовувати «маївок»

Наближається Першотравень, День перемоги. Цього року вони принесуть жителям обласного центру та регіону шість вихідних по три поспіль. Здебільшого ці дні люди проводили на природі. Хтось «святкував» ударним трудом на городах, висаджуючи картоплю та інші сільськогосподарські культури, хтось відпочивав разом із родиною, друзями «на шашликах». Цієї ж весни влада Полтави та області просить громадян утриматися від традиційних «маївок», щоб не погіршити ситуацію з поширенням коронавірусної інфекції.

Незважаючи на те, що Великдень у регіоні минув досить спокійно, кількість офіційно підтверджених випадків захворювання на COVID-19 зросла. Що тому причина: чи активізація розповсюдження інфекції, чи зростання кількості ПЛР-тестів, які стали виконувати в лабораторії за добу, з’ясувати навряд чи можливо. Але факт залишається фактом: на ранок 30 квітня на Полтавщині виявлено вже 203 заражені людини, серед них лише за 29 квітня – 15. Про це повідомив на сьогоднішньому брифінгу для представників ЗМІ голова облдержадміністрації Олег Синєгубов. По містах і районах ситуація має такий вигляд:

  • Кременчук – 70 хворих (нові випадки – 4),
  • Полтава – 31 (нові випадки – 2),
  • Кременчуцький район – 25,
  • Миргородський район із містом Миргород – 14 (1 новий випадок),
  • Горішні Плавні – 12,
  • Зіньківський район – 10,
  • Кобеляцький район – 10 (6 нових випадків),
  • Полтавський район – 7 (1 новий випадок),
  • Карлівський район – 5,
  • Чутівський район – 3,
  • Глобинський район – 3 (новий випадок – 1),
  • Лубни, а також Лубенський, Пирятинський, Оржицький і Козельщинський райони – по 2,
  • Машівський район – 1 (людина одужала),
  • Котелевський і Хорольський райони – по 1.

21 людина на сьогодні одужала. Летальних випадків – шість.

Серед хворих – 54 медичних працівники, які заразилися через контакти з носіями коронавірусу не тільки на роботі, а й на вулиці, удома.

– У п’ятницю, як говорять у народі, маївка. Черговий виклик для міста, правоохоронців і медиків. Погода благоволить провести вихідні на свіжому повітрі в компанії друзів. Наголошую: піку захворюваності в Полтаві та області ще не було, зокрема завдяки людям, які відповідально дотримуються умов карантину. Тож я прошу: не піддавайтеся спокусі ігнорувати рекомендації епідеміологів. Природний відбір – жорстока штука, яка не зважає на статки, соціальний статус, політичні чи релігійні вподобання. І дуже б не хотілося, щоб результатом чергових святкувань стали масові поховання й нарікання на недостатнє інформування людей, – звернувся до полтавців у Вайбері секретар міської ради Олександр Шамота.

А Олег Синєгубов нагадав, що всі парки, сквери тощо патрулюватимуть органи Національної поліції – зелені зони залишаються все ще закритими для прогулянок та відпочинку в них.

Пом’якшення ж карантинних заходів, як ми вже писали, заплановане після 11 травня. Але щоб воно відбулося, нині необхідно продовжувати дотримуватися умов карантину.

Альона Зимня

Сіверянському скарбу краєзнавчого музею – 115 років

У скарбниці Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського відвідувачі можуть ознайомитися з унікальним набором срібних прикрас – комплектом посагу – весільного убору знатної жінки-сіверянки. Розповідь гідів про комплекс старожитностей обов’язково міститиме інформацію, що ці речі унікальні й що це найпізніший за часом схоронення сіверянський скарб, виявлений на Лівобережжі Дніпра. У цьому році появі скарбу в музеї виповнюється своєрідний ювілей – ні багато ні мало, а 115 років.

Його знахідка пов’язана зі встановленням, принаймні, двох нових фактів: щодо історії й часу входження території Поворскля до складу Давньоруської держави та підтвердженням існування в Полтаві слов’яно-руського поселення. А ще вона була наслідком важливої події – спорудження в місті першого водогону, який, як відомо, частиною прокладених комунікацій (а простіше, труб) і досі діє в історичному центрі нашого міста.

Із весни 1905 року від Панянки та зведеної там водонапірної вежі в бік Соборного майдану прокладалася «гілка» водопроводу. Вона «обростала» тільки-но влаштованими водорозподільчими колонками. Одну з них планувалося спорудити навпроти дзвіниці Успенського собору.

Саме там почали зводити необхідний колодязь. І от при його викопуванні будівельники натрапили на рештки давнього житла, у ньому – глинобитної печі, а в останній, відповідно, – скарбу. Сам він був захований у печі чи під її стінками. Знайдені речі вийняли й передали до земського Природничо-історичного музею, яким опікувалися земці та помічник завідувача, археолог і етнограф Іван Зарецький.

До осені того 1905 ж року предмети скарбу вже були очищені від окислів. Вони виявилися виготовленими зі срібла доволі високої проби. Невдовзі їх зміг оглянути санкт-петербурзький археолог – уродженець Полтавщини Микола Макаренко, який саме в околицях міста проводив розвідкові археологічні обстеження. Звісно, першовідкривач роменської археологічної культури (цей науковий термін – еквівалент старожитностей літописних сіверян) відразу ж угледів у них саме потрібний йому як досліднику історичний контекст і попросив Івана Зарецького виконати фотознімок предметів скарбу.

Умовою полтавців для ознайомлення та фотографування скарбу стала підготовка Миколою Макаренком першої наукової публікації про ці предмети для місцевого наукового часопису «Труды Полтавской Учёной Архивной Комисии». І вона була доволі швидко виконана, хоча побачила світ у виданні лише через три роки. Фото ж прикрас, роздруковане Іваном Зарецьким, тривалий час «жило» в науковому світі. Воно документально точне, фахове й фіксує вигляд предметів на 1905 рік.

Сам же скарб упродовж перебування в музеї зазнав чимало перипетій. Так, один із зображених на фото браслетів був викрадений із закладу 1939 року, отже, його наразі побачити неможливо. Восени 1941-го працівники місцевого держбанку евакуювали комплекс разом зі всіма дорогоцінностями полтавських музеїв, але 1946 року повернули до міста. У 1952-му скарб хотіли забрати до Києва – у тодішній Державний історичний музей УРСР. Та «не зрослося». 1964 року прикраси розмістили в постійній виставці відділу історії дореволюційного суспільства, де вони були виставлені до 1989-го. У 1991 році предмети скарбу були відреставровані відомим фахівцем-славістом, археологом і реставратором Олександром Григор’євим і 1993-го поміщені до скарбниці – експозиції «Унікальні предмети у зібранні музею». Відтоді з комплексом можна ознайомитися в її першій залі.

До складу скарбу входили шийна гривна, два семипроменевих скроневих кільця – підвіски до головного убору, вісім кованих із потовщеними кінцями браслетів і десяток спіралеподібних скроневих кілець.

Шийна гривна за типом замка з подвійною петлею, із розширеними розкованими орнаментованими кінцями, відноситься до невеликої групи доволі виразних прикрас, відомої переважно по пам’ятках роменської культури. Такі гривни є в складі Івахниківського скарбу та знайдені на городищі в Новотроїцькому, де датуються ІХ століттям. Проте за засобами моделювання орнаментованих завершень гривна виступає найбільш пізнім виробом у типологічній низці подібних прикрас.

Семипроменеві скроневі кільця – досить грубі копії більш давніх підвісок зі слідами ремонту – виконані за восковими відбитками з прикрас Х сторіччя. Ковані браслети з потовщеними кінцями загалом побутували весь час упродовж існування сіверянських старожитностей, часто-густо «доживаючи» у використанні до найпізнішого етапу розвитку роменської культури. Панівні в складі скарбу спіралеподібні скроневі кільця так званого сіверянського типу не надто характерні для власне роменських прикрас. Вони з’явилися в Дніпровському Лівобережжі в кінці Х – на початку ХІ століть переважно в поселеннях і похованнях із добре вираженими давньоруськими рисами, що здебільшого датуються вже ХІ сторіччям.

Отже, ювелірний комплект святкового убору жінки з Полтави за своїм складом немовби уособлює межу двох епох – більш давньої сіверянсько-роменської та давньоруської. Подібні змішані набори, як вважають фахівці, побутували на пам’ятках останніх десятиліть Х – першого-другого десятиліть ХІ століть. І саме цей час найкраще представлений у культурних нашаруваннях Полтавського поселення на Івановій (Старополтавській) та Інститутській горах, де переважають археологічно досліджені рештки зруйнованих і полишених будівель початку ХІ сторіччя, котрі завершують добу розквіту сіверянського поселення над Ворсклою.

Знахідка скарбу стала безперечним підтвердженням припущень перших дослідників археології в Полтаві – Івана Зарецького, Лева Падалки та Василя Ляскоронського – про наявність в історичному центрі міста слов’яно-руського поселення. Наступні докази були отримані вже в кінці 1930-их та під час розвідок і розкопок Івана Ляпушкіна у 1945 – 1946 роках.

А щодо завершального етапу історії поселення літописних сіверян у Полтаві, то приховування скарбу засвідчило якісь карколомні події часу входження території Поворскля до складу Давньоруської держави на початку ХІ століття. Із проведенням розкопок на території міста наприкінці ХХ – початку ХХІ сторіч було встановлено, що більшість досліджених жител і господарських будівель виявилися знищеними пожежею в другому десятилітті ХІ століття. У підклітах кількох із цих осель археологи виявили скелети загиблих за трагічних обставин жінок. Умови знаходження вказували на загибель останніх внаслідок військового погрому. До речі, сліди пожежі були помітні не тільки на Івановій горі, а й посаді, відмежованому Мазурівським яром, навпроти центрального осередку поселення – на сусідній Інститутській горі. Тож це могли бути сліди каральної операції, зчиненої задля забезпечення контролю великокнязівською владою над південно-східними територіями сіверянського союзу племен. Відомо, що місцеві сіверяни, підтримувані печенігами, виказали непокору Києву, що й призвело до походу на ці землі дружин князя Бориса Володимировича між 1015 та 1019 роками, а також «примучування» сіверян до покори засобами, притаманними епосі. Про це, зокрема, ідеться і в «Сказанні про святих Бориса і Гліба». Як відомо, зчинені дружинниками погроми призвели й до загибелі самого князя Бориса, убитого за знущання над мирним населенням сіверянами (чи не тільки ними?) на Альті… А з другої чверті ХІ сторіччя територія Поворскля вже остаточно ввійшла до складу Давньоруської держави.

Уявляється, що Полтавське поселення не було остаточно знищене внаслідок погрому, а відродилось за Давньоруської доби і поступово зростало до кінця ХІ століття. Підтвердженням саме такого перебігу подій є Полтавський скарб 1905 року, який заховала в печі понад тисячу років тому заможна жінка-сіверянка при наближенні до оселі ворогів.

За матеріалами Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського

Городянам пропонують дізнатися найцікавіше про «Заповідні перлини Полтави»

Краєзнавчий музей ім. Василя Кричевського організував для своїх онлайн-відвідувачів цікаву екскурсію природними перлинами обласного центру – заповідними об’єктами й територіями Полтави. Долучитися до неї можуть усі охочі. Майже півгодинне відео розміщено на сайті закладу.

– Давайте всі разом згадаємо, яка багата та неймовірна природа нашого міста. Заповідні об’єкти та території Полтави – це відкриті книги, де на кожній сторінці поєднується багатство природи, славне історичне та культурне минуле Полтавщини, закладаються зерна майбутнього розвитку нашої держави, екологічно спрямованої та духовно багатої, – кажуть працівники музею.

Альона Зимня

Великодня історія: краєзнавчий музей презентував пасхальні колекції та відео

Напередодні великого свята Воскресіння Христового в Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського підготували для своїх онлайн-відвідувачів цілу низку колекцій і відеосюжетів із цієї теми. Тут можна, наприклад, послухати розповідь про значення кольорів та орнаментів одного з символів Великодня – писанки.

Крім того, можна дізнатися чимало цікавинок про глиняні форми для випікання пасок, зібрані в колекції закладу. Такі вироби й досі виготовляють гончарі. Тісто в цих формах, кажуть господині, не западає й не осідає.

А ще на сайті музею розміщена добірка старовинних великодніх листівок.

– У ХІХ – на початку ХХ століть на гостину прибували не з квітами, а з листівкою, яка могла коштувати від трьох до десяти копійок. Цей знак душевних проявів вклеювали на довгу пам’ять до альбомів, згодом не раз переглядаючи та згадуючи родичів і близьких. У музейній колекції Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського поштових карток із великодніми привітаннями небагато, однак вони надзвичайно цікаві та різноманітні. Малюнки на таких листівках мають свої особливості. Художники, як правило, використовували характерну для свята символіку: яйце – найдавніший символ Великодня, образ початку життя, відродження, безсмертя; паску – нагадування вірянам про Гроб Господній. Популярним пасхальним сюжетом були поштівки з зображеннями дітей. Їхня чистота й невинність нагадували про жертву Ісуса Христа, який спокутував гріхи людства. Також часто зображували процес христосування – великоднього поцілунку або гри з писанками. Популярністю серед ілюстраторів листівок користувалися тварини, особливо птахи: голуб – символ святого Духа; пасхальний кролик із добрими вістями; курча, подібно до яйця символ нового життя; півень – провісник світла; ягня – уособлення невинних страждань і жертовності. Видавці, орієнтуючись на смаки публіки, часто надавали поштовим карткам сентиментального змісту. У великодніх сюжетах цю функцію виконували весняні квіти, які теж овіяні символікою світлого свята. Доповненнями основних зображень слугували квітучі гілочки верби та яблуні, проліски, незабудки, конюшина (символ удачі). Квіти як символ пробудження від зимового сну (смерті) і зародження нового життя підтримували тематику поштівок і додавали їм особливого шарму. Увесь символічний ряд дозволяє зробити висновок про те, що Великдень сприймався переважно як свято сімейне, головні мотиви якого – щастя й народження нового життя, – повідомляють краєзнавці.

 

 

Альона Зимня

Які паски печуть нині в різних регіонах України

19 квітня православна громада нашої держави відзначатиме світле свято Воскресіння Господнього, Великдень. До цього дня господині по всіх областях традиційно готують обрядовий хліб – паски. Які вони НЕ на Полтавщині? Ми зібрали для вас кілька рецептів із інших регіонів України.

Рівненщина

Паска без дріжджів

Інгредієнти: 300 г борошна, 3 яйця, 120 г вершкового масла, 160 г цукру, 70 мл молока, щіпка солі, 3 ч. л. без гірки розпушувача для тіста, 100-150 г цукатів (можна кураги, в’ялених персиків, яблук або вишні), невелику жменю волоських горіхів для прикраси (за бажанням), ванільна глазур і шоколадне посипання. Важливо, щоб усе це було кімнатної температури.

Приготування: включіть духовку на 180 градусів. Поки вона розігрівається, розітріть масло з цукром. Поділіть яйця на білки та жовтки (уважно стежте, щоб білок не потрапив у жовток). Білки помістіть у чисту й суху, досить велику миску, відставте поки що. Жовтки додайте до масляної суміші та розітріть до однорідності. Просійте борошно з розпушувачем, додайте до масляної суміші й перемішайте. Влийте молоко та знову перемішайте. Промийте цукати гарячою водою, обваляйте в борошні й додайте до тіста, залишивши трохи їх для декору. Збийте в окремій мисці білки з дрібкою солі в густу піну та акуратно за допомогою лопатки вмішайте її в тісто. Воно вийде досить липким – так і повинно бути. Викладіть тісто в невелику форму для паски, воно повинно займати 3/4 від її висоти. Поставте форму в розігріту духовку й випікайте близько години. Точний час випічки залежить від особливостей кожної духовки. Готовність паски перевірте сухою дерев’яною паличкою. Встроміть її в центр випічки й витягніть назад. Якщо паличка залишилася сухою, паска готова. Дуже важливо під час випікання не відкривати духовку, зробити це лише наприкінці, для перевірки готовності. Для декору можна використати придбану в магазині глазур. Покривши нею випічку, дайте з півгодини підсохнути та розмістіть зверху цукати, горіхи, шоколадну посипку.

Черкащина

Паска на жовтках

Інгредієнти: 1200 г борошна, 500 г молока, 200 г вершкового масла, 7 жовтків, 300 г цукру, 3 г солі, 70 г дріжджів, 30 г коньяку, 2 пакетика ванільного цукру.

Приготування: виготовте тісто опарним способом. Для цього вам знадобиться повна норма молока, половина норми борошна (якщо дуже здобне, то третина) та повна норма дріжджів. Молоко має бути теплим, не нижче за 28-30°С. Розведіть у ньому дріжджі та борошно. Посуд із опарою міцно зав’яжіть та залиште в теплому місці на 40-50 хвилин. Під час бродіння опара збільшиться в об’ємі вдвічі. Готовою буде вважатися, коли поверхня вкриється бульбашками. Додайте до неї всі інші продукти. Для цього розітріть жовтки з цукром, влийте їх у опару, покладіть решту борошна, коньяк, масло, ванільний цукор, сіль. Старанно перемішайте тісто, викладіть на стіл, густо посипаний борошном. Вибийте тісто руками до еластичності, воно має легко відставати від них. Після цього поставте тісто в тепле місце на півтори-дві години. За цей час його необхідно буде двічі викладати на стіл та місити. Готове тісто збільшується вдвічі, стає м’яким, гладким, еластичним. Розділіть його на шматочки для пасок, покладіть їх у форми, дно яких необхідно закрити промащеним папером, а всю форму змастити маргарином. Тіста в них повинно бути третина від загального обсягу. Після цього поставте тісто в тепле місце на 60-80 хвилин. Випікайте паски при температурі 200-210°С 75 хвилин (великі форми), 50 хвилин (літрові) або 35-40 хвилин (півлітрові).

Волинь

Паска з лимоном

Інгредієнти: 1,5 л молока, 10+5 яєць, по 150 г дріжджів, олії, по 100 г масла та маргарину, 1 лимон, 1 л цукру, борошно, родзинки та ванілін за смаком.

Приготування: розведіть дріжджі злегка остудженим кип’яченим молоком, додайте столову ложку цукру. Яйця збийте з цукром і влийте в молоко, додайте розтоплені масло й маргарин, суміш дріжджів, залиште на три години. Перед тим як замішувати, натріть у масу лимон, додайте ванілін, борошно. Останнього потрібно стільки, щоб тісто вийшло м’яким, еластичним, легко відставало від рук. Коли тісто буде гарно вимішане, додайте в нього родзинки. Дайте вимішаному тісту ще раз підійти. Розкладіть у змащені олією або іншим жиром форми. Залиште підходити у формах, потім змастити збитим яйцем. Випікайте 40-60 хвилин, зрідка перевіряючи готовність.

Закарпаття

Паска на опарі

Інгредієнти: 45 г дріжджів, 500 г + 1,25 л теплого молока, 2+6 ст. л. цукру, 5 ст. л. + 2 кг просіяного борошна, 100 г масла, 4 ч. л. солі, 4 ст. л. столової олії, 5 жовтків.

Приготування: зробіть опару. Свіжі дріжджі розчиніть у теплому молоці. Додайте дві ложки цукру, п’ять столових ложок борошна. Добре вимішайте та накрийте опару чистим рушником. Залиште в теплому місці на 30 хвилин. У просіяне борошно додайте 1,25 л теплого молока, масло, шість столових ложок цукру, сіль, олію, жовтки. Усе добре вимісіть, поки тісто не стане пухким (приблизно 30 хвилин). Підходити воно має 2-2,5 години. Збийте тісто руками, якщо виходить за краї. У підготовлений посуд розкладіть поваляне тісто й змастіть жовтками. Хай кисне ще 1-1,5 години. Випікайте паски до готовності.

Хмельниччина

Паска з печі

Інгредієнти: 1 ст.+1 л теплого молока, 150-200 г свіжих дріжджів, трохи більше ніж 0,5 кг цукру, 20 жовтків, 10 білків, 1 яйце, 250 г розтопленого маргарину, 1 ч. л. солі, борошно за потребою, трохи горілки, ванілін, родзинки, цукати, цедра лимона за смаком.

Приготування: рано-вранці зробіть розчин із склянки теплого молока, свіжих дріжджів і додайте в нього трошки цукру й борошна. Поставте в тепле місце, накрийте серветкою та почекайте, поки дріжджі підійдуть шапкою й потім осядуть. У той час, як опара підходить, розпаліть дрова в печі, щоб вона була гарячою, коли треба буде саджати випічку, але без вогню (дрова мають перегоріти, залишиться тільки жар). Для цього потрібно буде спалити приблизно один гарний оберемок дров. Коли опара буде готова, додайте літр теплого молока, розтоплений маргарин, сіль. Жовтки збийте з півкіло (можна й трохи більше) цукру та додайте в миску. Борошна додайте стільки, щоб тісто було не дуже густим. Усе замішайте, окремо збийте білки й теж додайте до тіста, добре вимішуючи його. Можна збивати разом жовтки з білками з цукром. Ванілін розчиніть у невеликій кількості горілки (так краще буде відчуватися запах). Добре вимісіть тісто. Якщо після додавання збитих білків воно буде рідкувате, іще додайте борошна. Вимішувати тісто слід до такої консистенції, щоб воно відставало від рук. Накрийте тісто серветкою та поставити в тепле місце, щоб підійшло. Після цього примніть, додайте цукати, цедру лимона, попередньо пропарені, обсохлі й обкочені в борошні родзинки. Вимішайте ще раз. Залиште тісто на деякий час, щоб знову підійшло. Потім розкладіть у підготовлені форми на 2/3 та залиште підходити вже у них. Далі змастіть поверхню пасок збитим яйцем і поставте в розігріту піч на 40-60 хвилин (залежно від того, яких розмірів паски і наскільки розігріта піч).

Запоріжжя

Паска проста

Інгредієнти: 15 жовтків,  4 ст. цукру, 2 кг борошна, 1 л молока, 100 г живих дріжджів, 500 г вершкового масла, ваніль, родзинки за смаком.

Приготування: збийте жовтки з цукром, додайте три склянки борошна. Тісто вийде трохи більш густе, ніж сметана. Закип’ятіть молоко та, добре помішуючи, влийте в тісто. Остудіть до кімнатної температури. Додайте опару з дріжджів, масла та решти борошна, а також ваніль і 20 хвилин добре вимішуйте. Всипте родзинки та розкладіть тісто по формах. Випікайте до готовності.

Львівщина

Паска бакалійова

Інгредієнти: 50 г звичайних (не сухих) дріжджів, 0,5 кг борошна, 600 г вершкового масла, 150 мл 20% вершків, 5 жовтків, 0,5 ч. л. солі, 7-8 тичинок шафрану, замочених у ложці рому, по 0,5 ст. цукру, цукатів, родзинок, січених горіхів, 0,25 ст. сушеної журавлини, на кінчику ножа тертого цинамону, гвоздики й кардамону. Зауважте: яйця краще взяти свіжі домашні, а якщо не вийде, додати тісту насиченого жовтого кольору допоможе настоянка шафрану; сухофрукти слід перед використанням добре промити спочатку холодною, потім гарячою водою, а далі запарити для набрякання, висушивши перед використанням; продукти мають бути кімнатної температури; борошно необхідно обов’язково просіяти.

Приготування: спочатку розчиніть дріжджі. Для цього розкришіть їх, додайте теплі вершки, по кілька ложок борошна й цукру та поставте в тепле місце. Накрийте рушником і дайте забродити. Розітріть жовтки цукром. Масло розтопіть і вистудіть. Заздалегідь (за добу) намочіть родзинки й цукати в ромі чи коньяку. Додайте в розчинені дріжджі перетерті жовтки з цукром, масло, сіль, шафранову настоянку, усе вимішайте. Підсівайте по ложці борошно, вимішуйте, замісіть гладке тісто. Намащеною розтопленим маслом долонею змастіть кульку тіста, накрите рушничком і поставте підходити години на півтори. Додайте в тісто родзинки, цукати, горіхи та вимістіть усе це. Викладіть тісто у форми, застелені пергаментом, змащені маслом і обсипані борошном, на половину висоти, дайте йому ще з годину «підрости». Випікайте при температурі 180°С 40 хвилин.

Ділитися рецептами паски – один із важливих моментів передвеликодніх днів. Кажуть, якщо рецептом поділитися щиро, рік буде щирим, щедрим на теплі зустрічі, родинні радості та, головне, на Божу благодать і для тих, хто розповів секрети випічки, і для тих, хто ці секрети почув, зрозумів і скористався ними. Смачної паски!

Світлана Озерська