17.04.2020 - 18:48

Великодня історія: краєзнавчий музей презентував пасхальні колекції та відео

Напередодні великого свята Воскресіння Христового в Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського підготували для своїх онлайн-відвідувачів цілу низку колекцій і відеосюжетів із цієї теми. Тут можна, наприклад, послухати розповідь про значення кольорів та орнаментів одного з символів Великодня – писанки.

Крім того, можна дізнатися чимало цікавинок про глиняні форми для випікання пасок, зібрані в колекції закладу. Такі вироби й досі виготовляють гончарі. Тісто в цих формах, кажуть господині, не западає й не осідає.

А ще на сайті музею розміщена добірка старовинних великодніх листівок.

– У ХІХ – на початку ХХ століть на гостину прибували не з квітами, а з листівкою, яка могла коштувати від трьох до десяти копійок. Цей знак душевних проявів вклеювали на довгу пам’ять до альбомів, згодом не раз переглядаючи та згадуючи родичів і близьких. У музейній колекції Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського поштових карток із великодніми привітаннями небагато, однак вони надзвичайно цікаві та різноманітні. Малюнки на таких листівках мають свої особливості. Художники, як правило, використовували характерну для свята символіку: яйце – найдавніший символ Великодня, образ початку життя, відродження, безсмертя; паску – нагадування вірянам про Гроб Господній. Популярним пасхальним сюжетом були поштівки з зображеннями дітей. Їхня чистота й невинність нагадували про жертву Ісуса Христа, який спокутував гріхи людства. Також часто зображували процес христосування – великоднього поцілунку або гри з писанками. Популярністю серед ілюстраторів листівок користувалися тварини, особливо птахи: голуб – символ святого Духа; пасхальний кролик із добрими вістями; курча, подібно до яйця символ нового життя; півень – провісник світла; ягня – уособлення невинних страждань і жертовності. Видавці, орієнтуючись на смаки публіки, часто надавали поштовим карткам сентиментального змісту. У великодніх сюжетах цю функцію виконували весняні квіти, які теж овіяні символікою світлого свята. Доповненнями основних зображень слугували квітучі гілочки верби та яблуні, проліски, незабудки, конюшина (символ удачі). Квіти як символ пробудження від зимового сну (смерті) і зародження нового життя підтримували тематику поштівок і додавали їм особливого шарму. Увесь символічний ряд дозволяє зробити висновок про те, що Великдень сприймався переважно як свято сімейне, головні мотиви якого – щастя й народження нового життя, – повідомляють краєзнавці.

 

 

Альона Зимня

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *