Категорія: Новини

Щороку в Україні діагностується приблизно 7000 нових випадків раку простати. На жаль, близько 3000 чоловіків від цієї хвороби помирає.

За даними Національного Канцер Реєстру, 2016 року в Україні було зафіксовано 6913 нових випадків захворюваності, 3222 особи померли від раку простати; 2017 року – 7065 нових випадків та 3332 людини відповідно. 

Цей вид раку успішно лікується, якщо виявити захворювання вчасно. 

Відповідно до рекомендацій Європейської асоціації урології біопсія передміхурової залози під контролем УЗД є стандартною діагностичною процедурою.

Покази

У разі підозри на онконедугу пацієнта спрямовують на біопсію. За її допомогою отримують шматочок ураженої тканини чи біологічної рідини з певного органа для подальшого мікроскопічного дослідження. Лікарі переконують, що саме цей метод дає можливість визначити справжню причину погіршення стану організму та поставити максимально точний діагноз.

Біопсія необхідна також, коли є потреба визначити обсяг оперативного втручання при ракових захворюваннях. За відсутності чіткої впевненості в діагнозі таку операцію виконувати не можна.

Окрім цього, в онкології лікування залежить не тільки від локалізації та розмірів пухлини, але й від її внутрішніх характеристик, які якраз і визначають за допомогою біопсії. Таким чином, лікарі можуть визначити чутливість конкретної пухлини до променевої та хіміотерапії, а відтак забезпечити правильну схему комбінованого лікування.

У більшості випадків онкологи не мають права починати променеву чи хіміотерапію без морфологічного підтвердження (результату аналізу матеріалу, отриманого за допомогою біопсії) того, що в пацієнта – дійсно рак. До того ж таке підтвердження оформляється як юридичний документ, адже променева чи хіміотерапії, окрім вираженої лікувальної дії,  мають низку побічних ефектів. Організм зазнає певної шкоди, що накладає на медиків велику відповідальність за ухвалене рішення.

Окрім онкологічних хвороб, біопсію використовують для встановлення правильного діагнозу й при деяких інших складних недугах, наприклад, неспецифічному виразковому коліті, хворобі Крона, аутоімунних недугах чи навіть грибкових захворюваннях. Ще біопсію застосовують для дослідження тканин перед трансплантацією органів.

Безпечний метод

Біопсію проводять різними способами, які значно відрізняються між собою за технікою виконання й травматичністю. У деяких випадках достатньо зробити зішкріб із ураженої поверхневої тканини, наприклад, підозрілого утворення на шкірі, і зробити мазок на скельці. Для дослідження більш глибоких структур часто використовують спеціальну порожнисту голку, яка дозволяє взяти невеликий шматок тканини. В інших ситуаціях лікарі вважають за доцільне хірургічне видалення частини чи всього підозрілого новоутворення.

При проведенні біопсії голкою остання вводиться в зону патологічних змін. Лікар просуває її до підозрілої ділянки та забирає звідти невеликий зразок тканини. Для безпечного й точного проведення біопсії при цьому використовується УЗД, рентгеноскопія, комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно­резонансна томографія (МРТ). Такі дослідження дозволяють переконатися в точному положенні голки всередині новоутворення. Повноцінний аналіз може вимагати кількох зразків.

Процедура біопсії здебільшого не є болючою – відчуття майже такі ж, як при внутрішньом’язевому уколі. Тим паче, сама пухлина, звідки потрібно взяти забір, як правило, не має больових нервових закінчень, тож жодного дискомфорту пацієнт не відчуває. Якщо ж лікарі передбачають, що внаслідок травматичності процедури біопсії хворого все-таки може турбувати біль, вони обов’язково забезпечать місцеве знеболення.

Повернутися додому пацієнт може відразу ж після дослідження, що, однак, залежить від типу проведеної біопсії. Зазвичай процедура займає від кількох хвилин до півгодини.

До речі, дослідження біологічного матеріалу, узятого під час біопсії, і, відповідно, підтвердження наявності пухлини, її оцінку здійснюють лікарі­патологоанатоми та лаборанти­цитологи.

Для успішної верифікації діагнозу важливим є адекватність біопсійного матеріалу (об’єм, наявність необхідних структур тощо). Саме тому необхідно, аби аналіз методом біопсії в пацієнта брав лише досвідчений фахівець.

Будь­-які побоювання стосовно біопсії є безпідставними. Науковцями давно доведено: пункційна біопсія не викликає жодних морфологічних змін. Хоча досить часто люди саме цього якраз і побоюються. Кажуть, мовляв, біопсія – це втручання в організм, яке може призвести до генетичних мутацій, раку чи іншої хвороби або ж спричинити ускладнення вже наявної.

Звідки з’являються такі міфи? Часто хворі приходять до онкодиспансеру в такому занедбаному стані, що медики за голову хапаються – рак уже на пізніх стадіях. Пацієнтові, звісно ж, роблять біопсію, але хвороба при цьому нікуди не зникає та, зрозуміло, прогресує. Потім організму ще додається потужне навантаження внаслідок хірургічного лікування, променевої чи хіміотерапії. Зрештою, після невтішного перебігу недуги пацієнти або їхні родичі починають вигадувати небилиці та звинувачують чомусь саме біопсію, кажуть лікарі. 

Алгоритм діагностики раку простати

1. При визначенні у пацієнта підвищеного рівня ПСА та позитивних результатах пальцевого ректального дослідження виконується трансректальна біопсія простати під контролем УЗД.
2. Якщо пухлина не пальпується ректально, хворого направляють на мультипараметричну МРТ, а після – виконують трансректальне УЗД.
3. З огляду на результати цих досліджень обирається варіант біопсії: трансректальна, промежинна або когнітивна (уявне поєднання зображень). 

Показання до проведення біопсії простати:

• виявлення пухлини простати при пальцевому ректальному дослідженні;
• підвищений рівень ПСА (простат­специфічного антигену) у крові;
• візуалізація підозрілих на рак ділянок простати за результатами УЗД.

Трансректальна біопсія простати (ТРБП)

На сьогодні для первинної діагностики РПЗ найчастіше використовується трансректальна біопсія простати під контролем УЗД.

Переваги такої процедури:

• короткий час;
• можливість виконання в амбулаторних умовах;
• мінімальна травматизація тканин;
• немає необхідності застосовувати загальну анестезію або сильнодіючі місцеві анестетики.

Серед недоліків трансректальної біопсії простати можна зазначити наступні:

• можливість дослідження відносно меншої кількості зразків тканини порівняно з промежинним методом;
• вищий ризик інфекцій;
• складність виявлення раку, локалізованого в передній частині простати. 

Промежинна біопсія простати

Слід зазначити, що для діагностування раку простати використовують обидва методи, проте при використанні промежинної біопсії спостерігається нижчий ризик розвитку інфекційних ускладнень.

Показання до промежинної біопсії:

• наявність хронічних захворювань кишечника;
• підвищений ризик інфікування та сепсису (цукровий діабет, імуносупресія тощо);
• локалізація пухлини в ділянці верхівки або передньої частини передміхурової залози;
• об’єм простати – понад 40 куб. см;
• відсутність анального отвору внаслідок попередніх хірургічних втручань.

Недоліками промежинної біопсії можна вважати необхідність госпіталізації хворого й проведення загальної анестезії.

Пам’ятайте, що діагностування раку не є фатальним – багато відомих людей успішно подолали цю патологію. Це має не тільки дати онкологічним хворим підстави для оптимізму, а й спонукати всіх нас стежити за станом власного здоров’я, щоб вчасно діагностувати рак і завдяки адекватному лікуванню суттєво підвищити свій життєвий шанс.

Адреса кабінет чоловічого здоров’я в Полтавському обласному клінічному онкологічному диспансері – вул. М. Дмитрієва, 7-А, тел. (099) 118­78­78.

Сергій ГОНЧАР,
кандидат медичних наук