На 85-му році пішов з життя талановитий режисер, викладач, заслужений артист України Віталій Кашперський. Про це повідомили на Фейсбук-сторінці Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя у день народження автора безсмертних «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Віталій Степанович до останнього дня цікавився життям закладу, телефонував, приходив на прем’єри, розповідав цікавинки з історії театру.
Він був головним режисером для «гоголівців» із 1989 по 1996 роки. А вперше прізвище Віталія Кашперського з’явилося на афіші 1967 року. Випускник акторського та режисерського факультетів Київського театрального інституту ім. І.К. Карпенка-Карого, до початку роботи в Полтаві він отримав досвід у Житомирському обласному театрі. У нашому місті творче життя Віталія Степановича склалося вдало та було яскравим. Він почав свою роботу режисером-стажером, а відійшов від справ уже в якості головного режисера театру. За життя здійснив 64 постановки. Це були різножанрові, різнопланові роботи, одноденні й такі, що трималися на сцені роками й десятиліттями. Одна з його вистав – «Ніч перед Різдвом», поставлена за твором Миколи Гоголя ще 1995 року в співпраці з композитором і диригентом, на той час завідувачем музичною частиною театру, нині народним артистом України Віталієм Скакуном, – живе та радує глядачів і досі.
Першими постановками Віталія Кашперського, ще в ролі режисера-стажера, стали «Сині роси» та «Дівчина і море». Далі були вже самостійні роботи – вистави «Над голубим Дунаєм» Івана Рачади (творчий псевдонім Івана Зайцева) та музична комедія Людмили Лядової «Під чорною маскою», поділилася завідувачка музеєм полтавського театру Єлизавета Орлова. Тривалий час у чинному репертуарі «гоголівців» перебували вистава «Сорочинський ярмарок» за п’єсою Михайла Старицького, поставлена Віталієм Степановичем 1969 року (вона витримала понад 200 показів), опера «Наталка Полтавка» Івана Котляревського з музикою Миколи Лисенка, поставлена 1994-го (ішла до 2011 року), оперети «Летюча миша» Йогана Штрауса, «Маріца» Імре Кальмана, «Тітонька Чарлі» Брендона Томаса й Оскара Фельцмана та багато інших.
– Дух театру, він – у пошуку. Шукали завжди. І режисери, і актори шукали. Шукаєш матеріал, де можна більш глибоко, об’єктивно, правдиво познайомитися з тим чи тим періодом, який відображений у творі. Без цього не можна. Коли режисер не знає особливостей епохи, про яку йдеться в драматичному матеріалі, він може просто збитися з толку. Плюс актори. Кожного треба оцінити й проробити за ним усю його поведінку, – так розповідав про власну діяльність Віталій Кашперський.
Як актор він теж брав участь у деяких своїх виставах. Так, у роботі «Без вини винуваті» зіграв Петю Міловзорова, у «Дикому ангелі» – Маляра, у «Підступності й коханні» – Фердинанда та ін. Колеги майстра казали, що якби він обрав не режисерський, а акторський шлях, то давно б отримав звання народного артиста. Віталій Степанович блискучо володів акторською технікою, мав виразний голос і досконалу дикцію.
Альона Зимня
Полтавську область на цьому заході представляла заступниця генерального директора Державної агенції промоції культури України Тетяна Жукова. Вона готувала борщ із галушками за рецептом двоюрідної бабусі по матері. Представляючи свою страву, зауважила, що «у нас усе нарізають, не натирають; буряк додають у кінці», а наостанок борщ «збирають» – кладуть у нього зварені галушки.
Під час підготовки учасники отримають теоретичні знання й практичні навички роботи з засобами та технікою військового зв’язку. Серед іншого вони дізнаються про встановлення й ведення зв’язку, застосування сучасних засобів зв’язку Harris, Motorola, Tooway, Aselsan тощо. Наприкінці зборів кожен військовозобов’язаний пройде вихідний контроль, при проведенні якого буде встановлено, наскільки добре засвоєна програма та, відповідно, підготовлений військовий зв’язківець.
Для довідки. Героями Небесної Сотні стали 107 загиблих під час акцій протесту взимку 2013-2014 років на Майдані Незалежності в Києві. Ці люди були різними за віком, статтю, освітою, із різних куточків України та з-за кордону. Серед полеглих – двоє полтавців. Ігор Сердюк із Кременчука був убитий 18 лютого. Андрій Черненко зі Слободо-Петрівки Гребінківського району одержав кульове поранення того ж дня, він помер у лікарні.