«Полтавська галушка» фестивалитиме наприкінці літа

Зазвичай Міжнародний етногастрономічний фестиваль «Полтавська галушка» відбувається в першій половині червня. Але цьогорічні реалії змусили його організаторів – ГО «Синергія активних громадян» – перенести захід. Про це вони поінформували шанувальникам фесту в соціальній мережі «Фейсбук».

– Наша галушкова команда тихенько, але впевнено готується до нашої зустрічі з вами! Сподіваємось, що ми правильно вибрали дату проведення фестивалю – 29-30 серпня 2020 року! У кожного з нас є своя «корона» :-), а вірус нам із полтавською галушкою не страшний! А якщо серйозно, то жити в такі часи доля обрала саме нас! Головне – об’єднатися навколо добра, – сказано в повідомленні.

А поки триває підготовка до третього міжнародного фестивалю «Полтавська галушка», пригадати, що цікавого було на першому та другому, можна за цими відео:

 

 

Альона Зимня

 

Полтавців просять на травневі свята не влаштовувати «маївок»

Наближається Першотравень, День перемоги. Цього року вони принесуть жителям обласного центру та регіону шість вихідних по три поспіль. Здебільшого ці дні люди проводили на природі. Хтось «святкував» ударним трудом на городах, висаджуючи картоплю та інші сільськогосподарські культури, хтось відпочивав разом із родиною, друзями «на шашликах». Цієї ж весни влада Полтави та області просить громадян утриматися від традиційних «маївок», щоб не погіршити ситуацію з поширенням коронавірусної інфекції.

Незважаючи на те, що Великдень у регіоні минув досить спокійно, кількість офіційно підтверджених випадків захворювання на COVID-19 зросла. Що тому причина: чи активізація розповсюдження інфекції, чи зростання кількості ПЛР-тестів, які стали виконувати в лабораторії за добу, з’ясувати навряд чи можливо. Але факт залишається фактом: на ранок 30 квітня на Полтавщині виявлено вже 203 заражені людини, серед них лише за 29 квітня – 15. Про це повідомив на сьогоднішньому брифінгу для представників ЗМІ голова облдержадміністрації Олег Синєгубов. По містах і районах ситуація має такий вигляд:

  • Кременчук – 70 хворих (нові випадки – 4),
  • Полтава – 31 (нові випадки – 2),
  • Кременчуцький район – 25,
  • Миргородський район із містом Миргород – 14 (1 новий випадок),
  • Горішні Плавні – 12,
  • Зіньківський район – 10,
  • Кобеляцький район – 10 (6 нових випадків),
  • Полтавський район – 7 (1 новий випадок),
  • Карлівський район – 5,
  • Чутівський район – 3,
  • Глобинський район – 3 (новий випадок – 1),
  • Лубни, а також Лубенський, Пирятинський, Оржицький і Козельщинський райони – по 2,
  • Машівський район – 1 (людина одужала),
  • Котелевський і Хорольський райони – по 1.

21 людина на сьогодні одужала. Летальних випадків – шість.

Серед хворих – 54 медичних працівники, які заразилися через контакти з носіями коронавірусу не тільки на роботі, а й на вулиці, удома.

– У п’ятницю, як говорять у народі, маївка. Черговий виклик для міста, правоохоронців і медиків. Погода благоволить провести вихідні на свіжому повітрі в компанії друзів. Наголошую: піку захворюваності в Полтаві та області ще не було, зокрема завдяки людям, які відповідально дотримуються умов карантину. Тож я прошу: не піддавайтеся спокусі ігнорувати рекомендації епідеміологів. Природний відбір – жорстока штука, яка не зважає на статки, соціальний статус, політичні чи релігійні вподобання. І дуже б не хотілося, щоб результатом чергових святкувань стали масові поховання й нарікання на недостатнє інформування людей, – звернувся до полтавців у Вайбері секретар міської ради Олександр Шамота.

А Олег Синєгубов нагадав, що всі парки, сквери тощо патрулюватимуть органи Національної поліції – зелені зони залишаються все ще закритими для прогулянок та відпочинку в них.

Пом’якшення ж карантинних заходів, як ми вже писали, заплановане після 11 травня. Але щоб воно відбулося, нині необхідно продовжувати дотримуватися умов карантину.

Альона Зимня

Сіверянському скарбу краєзнавчого музею – 115 років

У скарбниці Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського відвідувачі можуть ознайомитися з унікальним набором срібних прикрас – комплектом посагу – весільного убору знатної жінки-сіверянки. Розповідь гідів про комплекс старожитностей обов’язково міститиме інформацію, що ці речі унікальні й що це найпізніший за часом схоронення сіверянський скарб, виявлений на Лівобережжі Дніпра. У цьому році появі скарбу в музеї виповнюється своєрідний ювілей – ні багато ні мало, а 115 років.

Його знахідка пов’язана зі встановленням, принаймні, двох нових фактів: щодо історії й часу входження території Поворскля до складу Давньоруської держави та підтвердженням існування в Полтаві слов’яно-руського поселення. А ще вона була наслідком важливої події – спорудження в місті першого водогону, який, як відомо, частиною прокладених комунікацій (а простіше, труб) і досі діє в історичному центрі нашого міста.

Із весни 1905 року від Панянки та зведеної там водонапірної вежі в бік Соборного майдану прокладалася «гілка» водопроводу. Вона «обростала» тільки-но влаштованими водорозподільчими колонками. Одну з них планувалося спорудити навпроти дзвіниці Успенського собору.

Саме там почали зводити необхідний колодязь. І от при його викопуванні будівельники натрапили на рештки давнього житла, у ньому – глинобитної печі, а в останній, відповідно, – скарбу. Сам він був захований у печі чи під її стінками. Знайдені речі вийняли й передали до земського Природничо-історичного музею, яким опікувалися земці та помічник завідувача, археолог і етнограф Іван Зарецький.

До осені того 1905 ж року предмети скарбу вже були очищені від окислів. Вони виявилися виготовленими зі срібла доволі високої проби. Невдовзі їх зміг оглянути санкт-петербурзький археолог – уродженець Полтавщини Микола Макаренко, який саме в околицях міста проводив розвідкові археологічні обстеження. Звісно, першовідкривач роменської археологічної культури (цей науковий термін – еквівалент старожитностей літописних сіверян) відразу ж угледів у них саме потрібний йому як досліднику історичний контекст і попросив Івана Зарецького виконати фотознімок предметів скарбу.

Умовою полтавців для ознайомлення та фотографування скарбу стала підготовка Миколою Макаренком першої наукової публікації про ці предмети для місцевого наукового часопису «Труды Полтавской Учёной Архивной Комисии». І вона була доволі швидко виконана, хоча побачила світ у виданні лише через три роки. Фото ж прикрас, роздруковане Іваном Зарецьким, тривалий час «жило» в науковому світі. Воно документально точне, фахове й фіксує вигляд предметів на 1905 рік.

Сам же скарб упродовж перебування в музеї зазнав чимало перипетій. Так, один із зображених на фото браслетів був викрадений із закладу 1939 року, отже, його наразі побачити неможливо. Восени 1941-го працівники місцевого держбанку евакуювали комплекс разом зі всіма дорогоцінностями полтавських музеїв, але 1946 року повернули до міста. У 1952-му скарб хотіли забрати до Києва – у тодішній Державний історичний музей УРСР. Та «не зрослося». 1964 року прикраси розмістили в постійній виставці відділу історії дореволюційного суспільства, де вони були виставлені до 1989-го. У 1991 році предмети скарбу були відреставровані відомим фахівцем-славістом, археологом і реставратором Олександром Григор’євим і 1993-го поміщені до скарбниці – експозиції «Унікальні предмети у зібранні музею». Відтоді з комплексом можна ознайомитися в її першій залі.

До складу скарбу входили шийна гривна, два семипроменевих скроневих кільця – підвіски до головного убору, вісім кованих із потовщеними кінцями браслетів і десяток спіралеподібних скроневих кілець.

Шийна гривна за типом замка з подвійною петлею, із розширеними розкованими орнаментованими кінцями, відноситься до невеликої групи доволі виразних прикрас, відомої переважно по пам’ятках роменської культури. Такі гривни є в складі Івахниківського скарбу та знайдені на городищі в Новотроїцькому, де датуються ІХ століттям. Проте за засобами моделювання орнаментованих завершень гривна виступає найбільш пізнім виробом у типологічній низці подібних прикрас.

Семипроменеві скроневі кільця – досить грубі копії більш давніх підвісок зі слідами ремонту – виконані за восковими відбитками з прикрас Х сторіччя. Ковані браслети з потовщеними кінцями загалом побутували весь час упродовж існування сіверянських старожитностей, часто-густо «доживаючи» у використанні до найпізнішого етапу розвитку роменської культури. Панівні в складі скарбу спіралеподібні скроневі кільця так званого сіверянського типу не надто характерні для власне роменських прикрас. Вони з’явилися в Дніпровському Лівобережжі в кінці Х – на початку ХІ століть переважно в поселеннях і похованнях із добре вираженими давньоруськими рисами, що здебільшого датуються вже ХІ сторіччям.

Отже, ювелірний комплект святкового убору жінки з Полтави за своїм складом немовби уособлює межу двох епох – більш давньої сіверянсько-роменської та давньоруської. Подібні змішані набори, як вважають фахівці, побутували на пам’ятках останніх десятиліть Х – першого-другого десятиліть ХІ століть. І саме цей час найкраще представлений у культурних нашаруваннях Полтавського поселення на Івановій (Старополтавській) та Інститутській горах, де переважають археологічно досліджені рештки зруйнованих і полишених будівель початку ХІ сторіччя, котрі завершують добу розквіту сіверянського поселення над Ворсклою.

Знахідка скарбу стала безперечним підтвердженням припущень перших дослідників археології в Полтаві – Івана Зарецького, Лева Падалки та Василя Ляскоронського – про наявність в історичному центрі міста слов’яно-руського поселення. Наступні докази були отримані вже в кінці 1930-их та під час розвідок і розкопок Івана Ляпушкіна у 1945 – 1946 роках.

А щодо завершального етапу історії поселення літописних сіверян у Полтаві, то приховування скарбу засвідчило якісь карколомні події часу входження території Поворскля до складу Давньоруської держави на початку ХІ століття. Із проведенням розкопок на території міста наприкінці ХХ – початку ХХІ сторіч було встановлено, що більшість досліджених жител і господарських будівель виявилися знищеними пожежею в другому десятилітті ХІ століття. У підклітах кількох із цих осель археологи виявили скелети загиблих за трагічних обставин жінок. Умови знаходження вказували на загибель останніх внаслідок військового погрому. До речі, сліди пожежі були помітні не тільки на Івановій горі, а й посаді, відмежованому Мазурівським яром, навпроти центрального осередку поселення – на сусідній Інститутській горі. Тож це могли бути сліди каральної операції, зчиненої задля забезпечення контролю великокнязівською владою над південно-східними територіями сіверянського союзу племен. Відомо, що місцеві сіверяни, підтримувані печенігами, виказали непокору Києву, що й призвело до походу на ці землі дружин князя Бориса Володимировича між 1015 та 1019 роками, а також «примучування» сіверян до покори засобами, притаманними епосі. Про це, зокрема, ідеться і в «Сказанні про святих Бориса і Гліба». Як відомо, зчинені дружинниками погроми призвели й до загибелі самого князя Бориса, убитого за знущання над мирним населенням сіверянами (чи не тільки ними?) на Альті… А з другої чверті ХІ сторіччя територія Поворскля вже остаточно ввійшла до складу Давньоруської держави.

Уявляється, що Полтавське поселення не було остаточно знищене внаслідок погрому, а відродилось за Давньоруської доби і поступово зростало до кінця ХІ століття. Підтвердженням саме такого перебігу подій є Полтавський скарб 1905 року, який заховала в печі понад тисячу років тому заможна жінка-сіверянка при наближенні до оселі ворогів.

За матеріалами Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського

Городянам пропонують дізнатися найцікавіше про «Заповідні перлини Полтави»

Краєзнавчий музей ім. Василя Кричевського організував для своїх онлайн-відвідувачів цікаву екскурсію природними перлинами обласного центру – заповідними об’єктами й територіями Полтави. Долучитися до неї можуть усі охочі. Майже півгодинне відео розміщено на сайті закладу.

– Давайте всі разом згадаємо, яка багата та неймовірна природа нашого міста. Заповідні об’єкти та території Полтави – це відкриті книги, де на кожній сторінці поєднується багатство природи, славне історичне та культурне минуле Полтавщини, закладаються зерна майбутнього розвитку нашої держави, екологічно спрямованої та духовно багатої, – кажуть працівники музею.

Альона Зимня

Великодня історія: краєзнавчий музей презентував пасхальні колекції та відео

Напередодні великого свята Воскресіння Христового в Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського підготували для своїх онлайн-відвідувачів цілу низку колекцій і відеосюжетів із цієї теми. Тут можна, наприклад, послухати розповідь про значення кольорів та орнаментів одного з символів Великодня – писанки.

Крім того, можна дізнатися чимало цікавинок про глиняні форми для випікання пасок, зібрані в колекції закладу. Такі вироби й досі виготовляють гончарі. Тісто в цих формах, кажуть господині, не западає й не осідає.

А ще на сайті музею розміщена добірка старовинних великодніх листівок.

– У ХІХ – на початку ХХ століть на гостину прибували не з квітами, а з листівкою, яка могла коштувати від трьох до десяти копійок. Цей знак душевних проявів вклеювали на довгу пам’ять до альбомів, згодом не раз переглядаючи та згадуючи родичів і близьких. У музейній колекції Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського поштових карток із великодніми привітаннями небагато, однак вони надзвичайно цікаві та різноманітні. Малюнки на таких листівках мають свої особливості. Художники, як правило, використовували характерну для свята символіку: яйце – найдавніший символ Великодня, образ початку життя, відродження, безсмертя; паску – нагадування вірянам про Гроб Господній. Популярним пасхальним сюжетом були поштівки з зображеннями дітей. Їхня чистота й невинність нагадували про жертву Ісуса Христа, який спокутував гріхи людства. Також часто зображували процес христосування – великоднього поцілунку або гри з писанками. Популярністю серед ілюстраторів листівок користувалися тварини, особливо птахи: голуб – символ святого Духа; пасхальний кролик із добрими вістями; курча, подібно до яйця символ нового життя; півень – провісник світла; ягня – уособлення невинних страждань і жертовності. Видавці, орієнтуючись на смаки публіки, часто надавали поштовим карткам сентиментального змісту. У великодніх сюжетах цю функцію виконували весняні квіти, які теж овіяні символікою світлого свята. Доповненнями основних зображень слугували квітучі гілочки верби та яблуні, проліски, незабудки, конюшина (символ удачі). Квіти як символ пробудження від зимового сну (смерті) і зародження нового життя підтримували тематику поштівок і додавали їм особливого шарму. Увесь символічний ряд дозволяє зробити висновок про те, що Великдень сприймався переважно як свято сімейне, головні мотиви якого – щастя й народження нового життя, – повідомляють краєзнавці.

 

 

Альона Зимня

Які паски печуть нині в різних регіонах України

19 квітня православна громада нашої держави відзначатиме світле свято Воскресіння Господнього, Великдень. До цього дня господині по всіх областях традиційно готують обрядовий хліб – паски. Які вони НЕ на Полтавщині? Ми зібрали для вас кілька рецептів із інших регіонів України.

Рівненщина

Паска без дріжджів

Інгредієнти: 300 г борошна, 3 яйця, 120 г вершкового масла, 160 г цукру, 70 мл молока, щіпка солі, 3 ч. л. без гірки розпушувача для тіста, 100-150 г цукатів (можна кураги, в’ялених персиків, яблук або вишні), невелику жменю волоських горіхів для прикраси (за бажанням), ванільна глазур і шоколадне посипання. Важливо, щоб усе це було кімнатної температури.

Приготування: включіть духовку на 180 градусів. Поки вона розігрівається, розітріть масло з цукром. Поділіть яйця на білки та жовтки (уважно стежте, щоб білок не потрапив у жовток). Білки помістіть у чисту й суху, досить велику миску, відставте поки що. Жовтки додайте до масляної суміші та розітріть до однорідності. Просійте борошно з розпушувачем, додайте до масляної суміші й перемішайте. Влийте молоко та знову перемішайте. Промийте цукати гарячою водою, обваляйте в борошні й додайте до тіста, залишивши трохи їх для декору. Збийте в окремій мисці білки з дрібкою солі в густу піну та акуратно за допомогою лопатки вмішайте її в тісто. Воно вийде досить липким – так і повинно бути. Викладіть тісто в невелику форму для паски, воно повинно займати 3/4 від її висоти. Поставте форму в розігріту духовку й випікайте близько години. Точний час випічки залежить від особливостей кожної духовки. Готовність паски перевірте сухою дерев’яною паличкою. Встроміть її в центр випічки й витягніть назад. Якщо паличка залишилася сухою, паска готова. Дуже важливо під час випікання не відкривати духовку, зробити це лише наприкінці, для перевірки готовності. Для декору можна використати придбану в магазині глазур. Покривши нею випічку, дайте з півгодини підсохнути та розмістіть зверху цукати, горіхи, шоколадну посипку.

Черкащина

Паска на жовтках

Інгредієнти: 1200 г борошна, 500 г молока, 200 г вершкового масла, 7 жовтків, 300 г цукру, 3 г солі, 70 г дріжджів, 30 г коньяку, 2 пакетика ванільного цукру.

Приготування: виготовте тісто опарним способом. Для цього вам знадобиться повна норма молока, половина норми борошна (якщо дуже здобне, то третина) та повна норма дріжджів. Молоко має бути теплим, не нижче за 28-30°С. Розведіть у ньому дріжджі та борошно. Посуд із опарою міцно зав’яжіть та залиште в теплому місці на 40-50 хвилин. Під час бродіння опара збільшиться в об’ємі вдвічі. Готовою буде вважатися, коли поверхня вкриється бульбашками. Додайте до неї всі інші продукти. Для цього розітріть жовтки з цукром, влийте їх у опару, покладіть решту борошна, коньяк, масло, ванільний цукор, сіль. Старанно перемішайте тісто, викладіть на стіл, густо посипаний борошном. Вибийте тісто руками до еластичності, воно має легко відставати від них. Після цього поставте тісто в тепле місце на півтори-дві години. За цей час його необхідно буде двічі викладати на стіл та місити. Готове тісто збільшується вдвічі, стає м’яким, гладким, еластичним. Розділіть його на шматочки для пасок, покладіть їх у форми, дно яких необхідно закрити промащеним папером, а всю форму змастити маргарином. Тіста в них повинно бути третина від загального обсягу. Після цього поставте тісто в тепле місце на 60-80 хвилин. Випікайте паски при температурі 200-210°С 75 хвилин (великі форми), 50 хвилин (літрові) або 35-40 хвилин (півлітрові).

Волинь

Паска з лимоном

Інгредієнти: 1,5 л молока, 10+5 яєць, по 150 г дріжджів, олії, по 100 г масла та маргарину, 1 лимон, 1 л цукру, борошно, родзинки та ванілін за смаком.

Приготування: розведіть дріжджі злегка остудженим кип’яченим молоком, додайте столову ложку цукру. Яйця збийте з цукром і влийте в молоко, додайте розтоплені масло й маргарин, суміш дріжджів, залиште на три години. Перед тим як замішувати, натріть у масу лимон, додайте ванілін, борошно. Останнього потрібно стільки, щоб тісто вийшло м’яким, еластичним, легко відставало від рук. Коли тісто буде гарно вимішане, додайте в нього родзинки. Дайте вимішаному тісту ще раз підійти. Розкладіть у змащені олією або іншим жиром форми. Залиште підходити у формах, потім змастити збитим яйцем. Випікайте 40-60 хвилин, зрідка перевіряючи готовність.

Закарпаття

Паска на опарі

Інгредієнти: 45 г дріжджів, 500 г + 1,25 л теплого молока, 2+6 ст. л. цукру, 5 ст. л. + 2 кг просіяного борошна, 100 г масла, 4 ч. л. солі, 4 ст. л. столової олії, 5 жовтків.

Приготування: зробіть опару. Свіжі дріжджі розчиніть у теплому молоці. Додайте дві ложки цукру, п’ять столових ложок борошна. Добре вимішайте та накрийте опару чистим рушником. Залиште в теплому місці на 30 хвилин. У просіяне борошно додайте 1,25 л теплого молока, масло, шість столових ложок цукру, сіль, олію, жовтки. Усе добре вимісіть, поки тісто не стане пухким (приблизно 30 хвилин). Підходити воно має 2-2,5 години. Збийте тісто руками, якщо виходить за краї. У підготовлений посуд розкладіть поваляне тісто й змастіть жовтками. Хай кисне ще 1-1,5 години. Випікайте паски до готовності.

Хмельниччина

Паска з печі

Інгредієнти: 1 ст.+1 л теплого молока, 150-200 г свіжих дріжджів, трохи більше ніж 0,5 кг цукру, 20 жовтків, 10 білків, 1 яйце, 250 г розтопленого маргарину, 1 ч. л. солі, борошно за потребою, трохи горілки, ванілін, родзинки, цукати, цедра лимона за смаком.

Приготування: рано-вранці зробіть розчин із склянки теплого молока, свіжих дріжджів і додайте в нього трошки цукру й борошна. Поставте в тепле місце, накрийте серветкою та почекайте, поки дріжджі підійдуть шапкою й потім осядуть. У той час, як опара підходить, розпаліть дрова в печі, щоб вона була гарячою, коли треба буде саджати випічку, але без вогню (дрова мають перегоріти, залишиться тільки жар). Для цього потрібно буде спалити приблизно один гарний оберемок дров. Коли опара буде готова, додайте літр теплого молока, розтоплений маргарин, сіль. Жовтки збийте з півкіло (можна й трохи більше) цукру та додайте в миску. Борошна додайте стільки, щоб тісто було не дуже густим. Усе замішайте, окремо збийте білки й теж додайте до тіста, добре вимішуючи його. Можна збивати разом жовтки з білками з цукром. Ванілін розчиніть у невеликій кількості горілки (так краще буде відчуватися запах). Добре вимісіть тісто. Якщо після додавання збитих білків воно буде рідкувате, іще додайте борошна. Вимішувати тісто слід до такої консистенції, щоб воно відставало від рук. Накрийте тісто серветкою та поставити в тепле місце, щоб підійшло. Після цього примніть, додайте цукати, цедру лимона, попередньо пропарені, обсохлі й обкочені в борошні родзинки. Вимішайте ще раз. Залиште тісто на деякий час, щоб знову підійшло. Потім розкладіть у підготовлені форми на 2/3 та залиште підходити вже у них. Далі змастіть поверхню пасок збитим яйцем і поставте в розігріту піч на 40-60 хвилин (залежно від того, яких розмірів паски і наскільки розігріта піч).

Запоріжжя

Паска проста

Інгредієнти: 15 жовтків,  4 ст. цукру, 2 кг борошна, 1 л молока, 100 г живих дріжджів, 500 г вершкового масла, ваніль, родзинки за смаком.

Приготування: збийте жовтки з цукром, додайте три склянки борошна. Тісто вийде трохи більш густе, ніж сметана. Закип’ятіть молоко та, добре помішуючи, влийте в тісто. Остудіть до кімнатної температури. Додайте опару з дріжджів, масла та решти борошна, а також ваніль і 20 хвилин добре вимішуйте. Всипте родзинки та розкладіть тісто по формах. Випікайте до готовності.

Львівщина

Паска бакалійова

Інгредієнти: 50 г звичайних (не сухих) дріжджів, 0,5 кг борошна, 600 г вершкового масла, 150 мл 20% вершків, 5 жовтків, 0,5 ч. л. солі, 7-8 тичинок шафрану, замочених у ложці рому, по 0,5 ст. цукру, цукатів, родзинок, січених горіхів, 0,25 ст. сушеної журавлини, на кінчику ножа тертого цинамону, гвоздики й кардамону. Зауважте: яйця краще взяти свіжі домашні, а якщо не вийде, додати тісту насиченого жовтого кольору допоможе настоянка шафрану; сухофрукти слід перед використанням добре промити спочатку холодною, потім гарячою водою, а далі запарити для набрякання, висушивши перед використанням; продукти мають бути кімнатної температури; борошно необхідно обов’язково просіяти.

Приготування: спочатку розчиніть дріжджі. Для цього розкришіть їх, додайте теплі вершки, по кілька ложок борошна й цукру та поставте в тепле місце. Накрийте рушником і дайте забродити. Розітріть жовтки цукром. Масло розтопіть і вистудіть. Заздалегідь (за добу) намочіть родзинки й цукати в ромі чи коньяку. Додайте в розчинені дріжджі перетерті жовтки з цукром, масло, сіль, шафранову настоянку, усе вимішайте. Підсівайте по ложці борошно, вимішуйте, замісіть гладке тісто. Намащеною розтопленим маслом долонею змастіть кульку тіста, накрите рушничком і поставте підходити години на півтори. Додайте в тісто родзинки, цукати, горіхи та вимістіть усе це. Викладіть тісто у форми, застелені пергаментом, змащені маслом і обсипані борошном, на половину висоти, дайте йому ще з годину «підрости». Випікайте при температурі 180°С 40 хвилин.

Ділитися рецептами паски – один із важливих моментів передвеликодніх днів. Кажуть, якщо рецептом поділитися щиро, рік буде щирим, щедрим на теплі зустрічі, родинні радості та, головне, на Божу благодать і для тих, хто розповів секрети випічки, і для тих, хто ці секрети почув, зрозумів і скористався ними. Смачної паски!

Світлана Озерська

Зі скарбами полтавської землі пропонують ознайомитися онлайн

Краєзнавчий музей ім. Василя Кричевського запропонував своїм онлайн-відвідувачам альбом «Скарби землі Полтавської». У ньому представлені унікальні експонати давніх часів: епохи раннього, розвинутого й пізнього Середньовіччя та Козацької доби. Ці речі – предмети матеріальної культури, художнього ремесла, археологічні та нумізматичні реліквії полтавського краю. Усі вони виставлені в «Скарбниці» – експозиції «Унікальні предмети в колекції музею», що діє постійно. Більшість із цих робіт виявлена експедиціями місцевих археологів – власне, музейників, науковців академічних та вишівських пошукових колективів ХХ – початку ХХІ століть. На кілька нинішніх експонатів фахівці натрапили під час розвідкових обстежень, а окремі були знайдені за випадкових обставин.

За матеріалами Полтавського обласного краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського

ПЦУ розповіло вірянам, що робити з освяченням верби та пасок

Священний Синод Православної Церкви України ухвалив рішення не проводити цього року в храмах загальне освячення верби та великодніх страв. Про це йдеться на офіційній сторінці ПЦУ в соціальній мережі «Фейсбук».

– Обираючи між повним закриттям храмів і забороною на проведення богослужінь, як це є зараз у багатьох країнах, та обмеженою карантинними приписами можливістю звершувати богослужіння – для блага повноти Помісної Церкви, турбуючись як про тілесне, так і про духовне здоров’я вірних і всього суспільства, розсудливим є прийняти останнє, – сказано в повідомленні.

Відтак звичайні спільні посвячення верби та великодніх страв для мирян у храмах і на прихрамовій території, аби не допускати скупчень, проводити не будуть. У малих населених пунктах – селах, селищах міського типу, у місцевостях із переважно індивідуальною забудовою жителів поінформують, що освячення великодніх страв можливе біля місць проживання – на вулиці поруч із будинком чи на подвір’ї, із дотриманням «соціальної дистанції», норм карантину. Люди, котрі проживають у більших населених пунктах, матимуть змогу скуштувати паски, освячені, як це робиться за виняткових обставин, заздалегідь (упродовж Страсної седмиці) у місцях їхнього виробництва та продажу. Якщо ж у жоден із перелічених способів отримати благословення немає можливості, у день свята в час після прочитання відповідних молитов про благословення у храмах, мирянам буде дозволено окропити вербу, великодні страви святою водою.

У позабогослужбовий час парафіянам, котрі індивідуально прийдуть із релігійними потребами, у їх задоволенні не відмовлятимуть.

Відвідування священнослужителями та парафіянами кладовищ у поминальні дні після Великодня та звершення на них заупокійних молитов переноситься на Троїцьку батьківську поминальну суботу (6 червня).

Повністю з ухваленим документом можна ознайомитися тут.

Альона Зимня

«Цікаво про експонат». У краєзнавчому музеї відкрили нову рубрику

Сьогодні Полтавський краєзнавчий музей ім. Василя Кричевського започаткував нову рубрику для тих, хто, незважаючи на карантин, продовжує проявляти інтерес до історії своєї землі. Вона отримала назву «Цікаве про експонат». У ній працівники закладу прагнуть «розширити горизонти звичної екскурсії по етнографічному відділу» і більше розповісти не тільки про артефакти, які розміщені в експозиції, а й про ті, що «ховаються» в запасниках музею.

– У колекції культових речей Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського видатне місце посідає збірка дрібної металопластики: хрести, ікони, складні. Хрести бувають різні за призначенням. Серед них виділяються нагрудні. На фото – металевий нагрудний хрест у вигляді квітки зі вставками з різнокольорового скла. Такі вироблялись на Полтавщині в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. Їх носили жінки не тільки як символ віри, а й як прикрасу. Часто вони слугували замість дукачів. Цей експонат потрапив до музею 1906 року у складі зібрання приватного музею К.М. Скаржинської, – зазначили на сайті музею.

Працівники закладу не лише самі поділилися інформацією, а й чекають на її доповнення або запитання від полтавців. Написати можна на електронну адресу: etnographia.pkm@gmail.com.

Альона Зимня

Як не збожеволіти в чотирьох стінах

Наразі режим карантину діє в Україні до 24 квітня, тобто попереду в громадян нашої держави ще як мінімум неповних три тижні перебування в обмеженому просторі. Як не збожеволіти за цей час, як зберегти мир та злагоду в родині?

Перше, на що пропонують звернути увагу психологи в цій ситуації, – це режим. Зазвичай люди живуть за більш-менш чітким графіком: прокидаються о певній годині, снідають-обідають-вечеряють, ходять на роботу тощо. Коли ці фактори зникають, з’являється певна розгубленість: що робити, скільки спати, коли їсти тощо. Починається необмежене споживання харчів, небажання займатися фізичними вправами не в спортзалі, суперечки з рідними та ін. Не дозволити захлинутись у внутрішній істериці в таких ситуаціях, заспокоїти психіку може саме режим.

Треба скласти приблизний розклад дня, у загальних рисах, не до хвилини. О котрій ви маєте прокинутися? Коли готуватимете й споживатимете їжу? Від якої до якої години займатиметесь фітнесом? Скільки часу відведете на перегляд нового фільму, заняття з дітьми, догляд за собою, вивчення нової мови, проходження онлайн-курсу з цікавої вам теми тощо? Це суттєво спростить життя, дозволить не нервувати й удосталь відпочити, і не витратити час даремно.

Друге, про що необхідно обов’язково пам’ятати, – це потреба в особистому просторі для всіх мешканців оселі. У кожного з членів сім’ї повинне бути місце, де йому/їй дозволено робити, що душа забажає, і не заважати іншим. Чоловік, наприклад, може піти на балкон і там гратися в улюблені «Танчики»; жінка – до ванної кімнати, щоб зробити собі маску, пілінг, погомоніти по телефону з подругами, лежачи у ванні. Свій куточок, де можна за необхідності відпочити від спілкування з рідними, має бути в кожного. І решта в цей момент повинна поставитися до такої потреби з розумінням, дозволити побути на самоті. Для інтровертів це особливо важливо.

Третє, що варто додати до свого життя на карантині, якщо раніше цього не було, – то творчість. Яка саме, кожен вирішує для себе. Це можуть бути кулінарні експерименти чи пошук нового стилю в одязі, створення проєкту майбутнього будинку чи виготовлення оздоб разом із дітьми. Головне – випустити творчу енергію, дозволити їй розмалювати світ навколо яскравими барвами.

Крім того, психологи радять знизити рівень вимогливості до себе в цей час. Не слід прагнути встигнути в карантин все й навіть більше. Просто полежати, дивлячись у стелю й фантазуючи, – це нормально.

Альона Зимня