Темі перерахунку вартості за ненаданих або неналежно наданих житлово-комунальних послуги присвячено багато матеріалу у мережі інтернет та засобах масової інформації.
Однак, на жаль, вищезазначена тема обмежена оглядом практики застосування законодавства, яке торкається перерахунку.
«Комунальний Лоєр» спробував дослідити детально один із практичних аспектів перерахунку.
Існують випадки, коли рішення, яким затверджувався тариф скасовувався органом, який уводив в дію це саме рішення про тариф або скасування відбувалося на підставі рішення суду.
Що у першому, що у другому випадку добровільно перерахунки вартості житлово-комунальних послуг комунальниками населенню не проводилися, тому що:
1. великий часовий проміжок у датах від моменту введення тарифу до його скасування (сплив позовної давності);
2. неоднозначний підхід державних органів з питань аудиту та органів із контрольно-ревізійними повноваженнями щодо тих комунальників, які добровільно проводять перерахунки;
3. позиція судів, яка полягала у тому, що перерахунки з підстав скасування тарифів не можуть проводитись, оскільки на час формування платіжок тариф був чинним;
4. відсутня воля у комунальних підприємствах (особливості бухгалтерського обліку по такому перерахунку або можливість вчинення перерахунку в умовах збитку по підприємству);
5. відсутність контролю у профільних департаментах з питань житлово-комунального комплексу;
6. відсутність «юридичної чистоти» у постановах Кабінету Міністрів України та наказах міністерства з питань регіонального розвитку та житлово-комунальних послуг по процедурі проведення перерахунку.
Це були 6 основних «китів», які гальмували процес перерахунку, хоча є ще багато інших причин.
Незважаючи на загальноукраїнську тенденцію, окремим громадянам такі перерахунки плати житлово-комунальних послуг здійснювалися на підставі рішень та ухвал Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України (до часів його реформування).
Наявність рішень від цієї судової установи щодо зобов’язання комунальників провести перерахунок плати внаслідок втрати чинності рішення, яким вводився тариф стала відправною точкою у поетапному виправленні негативної загальнодержавної тенденції.
Процес зміни існуючих парадигм щодо перерахунку плати відбувався занадто повільно. Перерахунки на підставі рішень судів проводились індивідуально і тільки по особових рахунках скаржників.
Із 2019 року ситуація покращилась, оскільки Верховний Суд вже не міг не помічати великий пласт цієї проблеми і у справі № 757/31606/15-ц від 16.01.2019 дуже обережно висловився про те, що позивач мав право на перерахунок, а судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню.
Помітним є той факт, що вищезазначений висновок залишився без аргументації та без пояснення.
Крім того, Постанова залишила питання без відповіді «чи всім споживачам варто робити перерахунки чи тільки скаржникам». У такий спосіб вона підстрахувала комунальників.
Відслідкувати кожне рішення регулятора, яким вводиться тариф по кожній із комунальних послуг дуже важко і не завжди є можливим, навіть для тієї людини, яка оперує ними щодня.
Між іншим причиною цього є також, на жаль, різне розуміння судами понять щодо «зміни нормативно-правового акту» або «виклад його у новій редакції» після настання певного юридичного факту.
Детальніше про це читайте у статті «Терниста дорога у перерахунку»
В.І.Коновал