Серед розмаїття традицій, які виділяють декоративно-прикладне мистецтво Полтавщини з-поміж інших регіонів, є унікальна вишивка, яка, як і решетилівський рослинний орнамент на килимах та вишивка білим по білому, має локальну прив’язку: Гадяччина.
Один романтично називає виріб із нею «сорочка кольору неба», другий – «сорочка-жидівка», третій – просто «гадяцька». І ніхто з них не помиляється.
Колір неба – то від рідкісного забарвлення ниток, які були великим дефіцитом і продавалися лише на… гадяцьких базарах місцевими євреями, які через свої торгові зв’язки налагодили постачання барвника індиго з далекої Індії. Темно-синьо-фіолетовий тон раніше отримували лише від листя багаторічних рослин індиго (лат. Indigofera), що росте в Індії. То ж зрозуміло, звідки назва унікального кольору. Англійці називають цей колір «indian blue». Якою ж довгою була дорога барвника до українських земель!? Але вартувала того! Нитка кольору неба вибухнула в неймовірних візерунках на жіночих сорочках. Майстрині з Лисівки, Плішивця, Броварок, Вельбівки, Хитців, Книшівки стьожка за стьожкою клали на полотно свої Віру, Надію, Любов.
Сорочки, вишиті нитками кольору індиго, місцеві жителі стали називати «жидівками». І розійшлися вони світами, несучи оду не лише про завзятих торгівців, а й про гадяцький край, який виколисав на берегах Псла українськість Драгоманових та Панаса Рудченка, художній хист Віри Баринової – Кулеби та розкішне українське бароко Свято-Покровського храму в Плішивці. Та й хіба лише це… Сорочка-жидівка – ще та загадка з кількома невідомими! Припускають, що вишивали їх у родинах старовірів, які до цього часу проживають на Гадяччині. Люди трепетно передавали візерунки та техніку вишивання від матері до доньки. Чоловічих сорочок нитками кольору індиго не вишивали. Чи економили на чоловіках, чи є інша причина, то також таємниця…
Задля популяризації унікальної техніки та кольору гадяцькі сорочки-жидівки 2019 року були внесені до Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Полтавської області. На черзі – національний список.
Ввібрати в себе колір неба гадяцьких сорочок-жидівок, дізнатися про особливості техніки вишивання, насолодитися майстерністю мисткинь – то моя маленька мрія, зізнається полтавка, екскурсовод Наталія Скорик. – До її здійснення – один крок. Якщо наші мрії однакові, запрошую в компанію. Подорож із Полтави на Гадяччину – 3 червня.
У різних куточках міста відбулося чимало тематичних заходів. Так, на території аграрного університету кожен, хто хотів, міг долучитися до створення унікальної картини, для якої позувала дівчина в українському національному вбранні, або просто сфотографуватися з цією натурницею. Також тут влаштували патріотичний флешмоб, концерт за участі духового оркестру «Полтава» та інших виконавців, ярмарок продовольчої продукції, виробів народних умільців. Зібрані кошти підуть на закриття потреб Збройних Сил України. Окрім того, у закладі було передбачено чимало локацій для малечі.
На Леваді цього дня діяв дитячий благодійний ярмарок. Свої вироби (прикраси, пошиті власноруч речі тощо) продавали вихованці Полтавського міського центру позашкільної освіти. Усі кошти діти планують передати на військові потреби.
Також працювало на День вишиванки й Містечко майстрів у центрі Полтави.
А на Театральній площі відбувся концерт «Моя вишиванка – душа України!». У ньому виступили пісенно-танцювальний ансамбль «Полтава», тріо «Вишиванка», заслужені артисти України Тетяна Садохіна, Микола Гармаш, Наталія Сулаєва, гурт «Краяни» та ін. Окрім того, полтавці та гості міста, які завітали на цей культурно-мистецький захід, мали змогу переглянути колекцію вінків Ірини Григорової в поєднанні зі збіркою старовинних вишиванок центру «Століття краси».
Іще одну 
Альона Зимня