Сьогодні біля Свято-Успенського собору в Полтаві було відкрито виставку світлин «На старих фотографіях усі молоді…», приурочену до Дня вишиванки. Її створили з експонатів колекції засновника етнографічної збірки «Древо» з села Козубівка колишнього Хорольського району Едуарда Крутька. Лікар за професією, він із дитинства захоплюється старовиною.
– Мені з дитинства подобалася історія, – зізнається автор експозиції. – Старі речі часто не цінують, викидають, щось руйнується. Я все це намагався зберегти. Так почала формуватися збірка. Я тоді й не думав, що стану колекціонером. Просто все це в мене лежало. Згодом почав щось скуповувати, більш активно збирати. Щось люди дарували, наприклад, світлини, старовинні речі. Отак усе й закрутилося.
Наразі в збірці Едуарда Крутька – приблизно 1700 світлин. Це зображення й дуже давні, більш цінні, і радянських часів.
– Вони всі по-своєму особливі, цікаві, – каже чоловік, – Якогось улюбленого фото на сьогодні немає, хіба що з кожної категорії можна щось виділити. Є світлини весільні, шкільні, обрядові, наприклад, той же похорон. Це чутлива тема, але на фотографіях відображалася. Є чоловічі портрети, жіночі, фото з дітьми, родинні… Багато.
Для виставки на День вишиванки в збільшеному до формату картин розмірі було роздруковано пів сотні фотографій – тих, що мають більшу етнографічну вагу, несуть більше інформації, викликають більший інтерес (зокрема, типажами, прикрасами тощо), а ще кращі за якістю.
– Я хотів показати людям, що старі фото, які є вдома, мабуть, у кожного, можна сприймати по-іншому, як картини, хотів привернути увагу до них, щоб це підштовхнуло людей повернутися до тих світлин, дослідити власний родовід, дізнатися щось цікаве про свій рід, – розповідає Едуард Крутько. – А ще хотілося об’єднати в одному місці, в одному часі такі фото, адже тут дуже багато етнографічного матеріалу.
Дана виставка відбулася в рамках проєкту «Традиція, естетика, побут та свята Полтавщини через об’єктив фотографів сторічної давнини» за підтримки Департаменту культури та туризму обласної державної адміністрації. Експозиція була запланована ще до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Її збиралися показати по всій області, розповіла одна з членкинь громадського об’єднання «Полтавський батальйон небайдужих», що долучилося до організації заходу, Яніна Барибіна.
– На сьогодні ж ця виставка має зовсім інше значення, – переконана Яніна Барибіна. – Якщо раніше дивилися просто на стрій, у якому герої фото, то нині кожен вдивляється в очі, дивиться на побут українців, розуміє, наскільки ми були й залишаємося багатою нацією. Там такий серйозний генетичний код! Нікому його не здолати!
Організувати виставку запропонували біля Свято-Успенського собору.
– Тут щодня працюють волонтери, – говорить Яніна Барибіна. – Хочеться додати їм хороших емоцій, адже вони не можуть відлучитися, піти, як інші, подивитися концерти, майстер-класи. А так усі – в одному місці: і волонтери, і полтавці, і переселенці. Сьогодні прийшла величезна кількість друзів. Це були фантастичні емоції. Дещо, до речі, ви пропустили. Коли ми почали ставити мольберти та манекени в строях, попросили Лідію Іванівну, яка служить у храмі, попрасувати сорочку. Коли вона її винесла й підійшла до світлин, виявилося, що на одній із них – її прадід.
Загалом відкриття виставки було дуже емоційно насиченим. Сприяв цьому, зокрема, виступ вокально-хорової студії «Домінус», можливість для відвідувачів зробити фото з елементами народного вбрання, «Ой, у лузі червона калина…», яку співали діти, які прийшли до собору…
У подальшому експозицію планують показати в інших місцях, не обмежуватися нинішнім заходом.
Віолета Скрипнікова