Питання розподілу майна подружжя на сьогоднішній день є складним та суперечливим. Це пояснюється неоднозначністю судової практики, так як вона в нашій країні є вкрай різноманітною, а інколи такою, що суперечить сама собі. Звичайно, що дійти згоди чоловік та дружина можуть мирним шляхом, але, як показує практика, позиція кожного із подружжя не дозволяє урегулювати питання поділу майна без втручання суду.
Прояснимо деякі моменти розподілу майна подружжя, що найбільше турбують і з якими стикаються до та під час розлучення.
Що входить до об’єктів поділу майна?
Спільною сумісною власністю, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту) незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Нижче наводимо перелік майна, що входить до об’єктів поділу майна: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.
Також законодавством України передбачено, що до складу майна, що підлягає поділу може бути віднесене майно, яке належало одному із подружжя з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.
Поділ майна до розлучення.
Сімейним кодексом України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Незалежно від розірвання шлюбу, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
З цією метою, вони можуть укласти договір про поділ майна (житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна), а також договір про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя, при цьому посвідчивши його нотаріально. Варто звернути увагу на те, що під час укладення таких договорів необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, джерела його придбання та вартість. В такому договорі повинно бути передбачено, яке майно переходить в особисту приватну власність, до кожного із подружжя, яким чином та в які терміни це майно буде передаватися.
На сьогодні також стає популярним укладення шлюбного договору, яким також регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Знову ж таки, укладений шлюбний договір може містити домовленість про режим майна подружжя: або режим спільної часткової власності, або особиста приватна власність кожного з них.
Також чоловік та дружина, укладаючи шлюбний договір, можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Безумовна перевага такого договору в тому, що він може бути укладений як до шлюбу (з метою урегулювання, наприклад, проведення весільної церемонії) так і під час шлюбу. Перевагою зазначеного договору також є те, що він може стосуватися майна, яке вже існує у подружжя, так і того майна, яке може бути придбане в майбутньому.
Поділ майна після розлучення.
Цивільним кодексом України передбачено, що спільна сумісна власність визначається як спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Сімейний кодекс України надає своє визначення цього поняття.
Зокрема, зазначається наступне: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, статистика розлучень в Україні, яка ведеться Міністерством юстиції України та Державним комітетом статистики, свідчить про невтішні висновки – кількість розлучень з кожним роком зростає, як і зростають випадки поділу спільно нажитого майна подружжя.
За загальним правилом, розірвання шлюбу автоматично не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою.
Існує численна кількість випадків, коли подружжя розлучилося, проте не бажає разом розпоряджатися спільним сумісним майном, а прагне поділити його. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
В такому випадку, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначаємо, що майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, а речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.
Особливу увагу звертаємо на те, що вирішуючи питання про поділ майна, зокрема неподільної речі, один із подружжя повинен обов’язково надати згоду на отримання грошової компенсації від другого із подружжя, у якого така неподільна річ залишається.
Поділ пасивних зобов’язань подружжя.
Сімейним кодексом України передбачено, що за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Проте, якщо суд встановить, що договір, за яким звертається стягнення, був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби, то стягнення може бути накладене на майно, яке є спільною сумісною власністю.
Отже, існують так звані боргові зобов’язання подружжя, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язані повернути борг або передати річ.
У випадку, якщо чоловік або дружина отримує у власність майно (грошові кошти) внаслідок укладення договору позики, кредитного договору тощо, у другого з подружжя може виникнути зобов’язання щодо солідарного повернення таких коштів разом із чоловіком.
Так, у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007 року №11 роз’яснено, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Як заключення, варто зазначити, що питання розподілу майна завжди буде делікатним та складним для обох із подружжя, проте, завчасно потурбувавшись про власне майно і його правовий статус, дійшовши згоди або примирення, можна зберегти стосунки між подружжям та власний час, не вдаючись до судових «поневірянь», що тримають роками по інстанціях судової системи.
Окремо звертаємо увагу на те, що кошти, розміщені на депозитному рахунку в банку одним із подружжя у період дії шлюбу, незалежно від того, чиї це кошти, також підлягають поділу між подружжям. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 264/2232/19 від 22.02.2021 р.
Якщо у Вас виникли питання юридичного характеру, просимо телефонувати за номером: +38(095)201-89-45 або заповнити форму зворотного зв’язку на сайті: www.deluxelegalgroup.pl.ua.