1.08.2021 - 15:13

Особливості перерахунку вартості теплової енергії за двоставковим тарифом

Бувають випадки, коли підприємці звертаються до теплоенерго або теплокомуненерго, або і до суду, із вимогами здійснити перерахунок спожитого тепла по структурі одноставкового тарифу, вважаючи що у такий спосіб грошова величина коштів від перерахунку буде більше.

Але чи буде вигода від перерахунку спожитої теплової енергії у залежності від різних ставок на теплопостачання?

Це питання досліджував «Комунальний Лоєр».

Одноставкові тарифи – це вартість 1 Гкал у формі грошового виразу планових економічних витрат на виробництво, транспортування, постачання, який не ділиться на умовно-змінну або умовно-постійну частину його складових витрат.

Витрати на опалення при одноставковому форматі тарифу на теплопостачання компенсуються споживачами теплоенерго/теплокомуненерго протягом опалювального періоду.

Водночас двоставковий формат тарифу на відмінну від одноставкових тарифів мають вищезгаданий поділ на умовно-змінну та умовно-постійну частину витрат, а також компенсуються платою за спожите опалення та тепло, що характеризується сезонним характером виникнення.

Згадка про двоставковий тариф наявна у Постанові Кабінеті Міністрів України № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» від 01.06.2011 року, перезатверджена у новій редакції Постанови від 03 квітня 2019 року № 291, а також у 2-ох Постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 417 від 18.02.2020 та № 416 того ж 18.02.2020.

Зміст та суть двоставкового тарифу є складною для сприйняття. Спробую пояснити простіше.

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається з:
1. вартості палива;
2. вартості виробництва теплової енергії;
3. вартості транспортування теплової енергії;
4. витрати з обслуговування обладнання;
5. вартість теплового навантаження у результаті приєднання до джерел теплової енергії.
Умовно-змінні витрати – це витрати у складі тарифу, які залежать від обсягів теплової енергії, яка була вироблена та надана певній групі споживачів.

Умовно-постійні витрати – це витрати у складі тарифу, які залежать від кількості та потужності обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію.

До моменту введення двоставкого тарифу умовно-постійні витрати та умовно-змінні витрати розраховувалися окремо та додавалися, у результаті чого споживач одним платежем компенсував теплоенерго/теплокомуненерго дві частини витрат у складі однієї плати.

Іншим способом пояснення значення двоставкової моделі тарифу може бути те, що умовно-змінні витрати у ньому на спожиту теплову енергію охоплюють витрати на придбання палива, електроенергії та покупної теплової енергії, у той час як умовно-постійні витрати – це плата за приєднане теплове навантаження (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

На простому прикладі:
1. сплата за показаннями приладами обліку – це плата за енергоносії;
2. плата за приєднане теплове навантаження – це абонплата.
Отже, незважаючи на формат тарифу на теплопостачання, плата споживачем вартості опалення має постійний та регулярний характер протягом року рівними частинами, за виключенням витрат на підготовку до опалювального періоду.

Детальніше про це читайте у статті «Двоставковий тариф на теплову енергію-вигода чи самообман?»

В.І.Коновал

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *