На перший погляд, дивно чути, як органи місцевого самоврядування «воюють» із забудовниками, проте на практиці дійсно бувають випадки, коли місцеві ради прагнуть отримати від забудовника мережі.
Ймовірно, що до таких заходів вдалися окремі органи місцевого самоврядування через «знижений» пайовий внесок на розвиток соціальної інфраструктури міста, які раніше сплачували забудовники до місцевого бюджету, проте в силу законодавчих новацій дане зобов’язання для забудовників парламентом було скасоване.
Як пише сайт «Комунальний Лоєр», у цьому контексті йдеться про проекти зовнішніх мереж, які прокладені до багатоквартирних будинків забудовником.
Якщо конкретніше, то це стосується стану виконання забудовником технічних умов одержаних від комунальних підприємств у частині:
-промивки;
-покладення плит перекриття та облаштування колодязя у місці підключення;
-заглушення старої лінії.
Вважаючи, що забудовник своєчасно не виконує взяті на себе за договором зобов’язання місцева рада діє 2-ма етапами:
1) звертається до суду з вимогою до забудовника(ів), зобов’язавши їх вчинити дії у натурі (виконати проекти інженерного облаштування по технічних умовах);
2) пред’являє позови до забудовника(ів) про зобов’язання здійснити передачу інженерних мереж у зв’язку із несвоєчасною їх здачею місту (тобто, коли спливло більше ніж 120 календарних днів з дня введення в експлуатацію об’єктів нерухомості).
Ні в першому, ані в другому випадку позови громад не задовольняються.
Забудовник у судах пояснює це так:
1) містобудівні умови та обмеження видавалися забудовнику для земельної ділянки певної площі, а тому у цих мережах є балансова належність тільки за забудовником, який вже виконав свій обов’язок, сплативши місту інвестиційну складову;
2) укладення договору про відступлення права вимоги відбувається між забудовником та іншими компаніями (штучно створюючи цим борги) і договори взаємозаліків (там мережі важко буде знайти);
3) час введення у експлуатацію однієї секції не означає, що вводиться у експлуатацію весь комплекс ЖК по одержаних містобудівних умовах, тому місцева рада невірно вважає, що 120 календарний день сплив для забудовника;
4) у силу судової практики такого обов’язку як передати мережі забудовником місту законодавчо не існує.
Приміром, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (Постанова від 14 червня 2019 року у справі 916/998/18) висловився про те, що замовник зобов’язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об`єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію, то на переконання колегії суддів такий обов`язок не виникає із договірних відносин між сторонами, натомість має розглядатися у площині відносин забудовників і співвласників житлового багатоквартирного будинку. Відтак, дане свідчить про те, що у цій частині права не порушено.
Таким чином, поки що місто програє забудовнику!
Детальніше про це читайте у статті «Як місто воює за інженерні мережі?»
В.І.Коновал