Зазвичай управителі та ОСББ укладають договори на технічне обслуговування ліфтів в будинку зі спеціалізованими організаціями.
Як пише сайт «Комунальний Лоєр», це пов’язано із тим, що «пересічний» управитель не має відповідної матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, необхідних дозволів та погоджень від органів державного промислово-гірничого нагляду, вільних у запасах комплектуючих деталей та вузлових частин для обслуговування ліфтових устаткувань, механізмів, агрегатів тощо.
Саме тому управитель, укладаючи договір з ліфтовиками, з одного боку забезпечує безперервність обслуговування ліфтів у будинку, а з іншого боку, при певних умовах – це спосіб розділити між собою відповідальність у випадку настання непередбачених ситуацій.
Положення Законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про житлово-комунальні послуги», Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів, безпосередньо зазначають, що окрім паспортів на ліфти, управитель повинен мати:
1) установчі креслення;
2) різні настанови по монтажу та пуску (регулювання наладок);
3) опис електроприводів та автоматики;
4) гідравлічну схему з’єднань.
Проте, у випадку укладення договору на технічне обслуговування з ліфтовиками управителем за договором передаються паспорти на ліфти разом із перерахованими технічними документами.
Враховуючи те, що ліфтовики є самостійними суб’єктами господарювання, які мають власні комерційні інтереси та у разі конфліктів з управителем вони будуть максимально використовувати важелі впливу у відповідності до підписаного договору.
Практика знає випадки, коли ліфтовики «прикриваючись положеннями підписаного договору на технічне обслуговування» притримували паспорти, а також технічну документацію на ліфти.
Так само управитель, усвідомлюючи ту обставину, що він не може в односторонньому порядку розірвати договір пред’являв позовну вимогу до ліфтовиків із вимогою повернути паспорти, а також іншу технічну документацію.
Звісно, що ліфтовики натякали суду про невиконані зобов’язання управителем за договором обслуговування, за що останньому суд відмовляв у задоволенні його позовних вимог.
Здавалося, що у даному випадку змагається між собою закон та договір, де на перший погляд, закон має перевагу.
Проте, це не так. Наприклад, введення певного мораторію, зупинення стягнення на об’єкти автоматично відтерміновували положення договору, а у описаній вище ситуації все до навпаки.
Застосувати закон до договору на технічне обслуговування ліфтів означає знайти докази та довести, що договір між управителем та ліфтовиками припинився.
Детальніше про це читайте у статті «Технічна документація на ліфти: правда за управителем чи ліфтовиками?»
В.І. Коновал