Завтра
Удень
Увечері
Поділитися новиною

Запрошуємо всіх, хто зацікавлений темою вагітності, розвитку та навчання маленької дитини на виставку "День мами і дитини" – 2017 у Полтаві, яка відбудеться 18 червня у приміщенні виставкової зали Міського будинку культури, за адресою Майдан Незалежності, 5. Чекаємо з 10.00 до 18.00 години

  • Вконтакті
  • Однокласники

Жінка і церква - священик розбиває деякі стереотипи


17

 

Отець Іван Рибарук, який служить у церкві Різдва Богородиці в селі Криворівня Івано-Франківської області, розвінчує низку стереотипів, що склалися у суспільстві та підтримуються багатьма священиками. Стосуються вони жінок і церкви.
Спілкувалися на Прикарпатті з представником духовенства й полтавські журналісти, які побували там у прес-турі.

«Хустка, спідниця - це в церкві не обов’язково. Я завжди кажу: «Ви бачили службу з Ватикану? Багато там хусток? І Ватикан не завалився?...». Загалом - це є певний етикет. У "Старому Завіті" написано, що чоловік не має одягати жіночого одягу, а жінка - чоловічого. А коли говорять про штани і жінок, то я кажу: «Дорогенькі мої, а там на ярличку, що написано? Що це штани чоловічі?". Я не бачив жінки, яка ходить в чоловічих брюках, ну, хіба що там маскарад, який... Є жіночий одяг - штани, і є жіночий одяг - спідниця. Чоловічий одяг спідниця теж є – у Шотландії. І ніхто шотландцям не каже, що вони неправильно вбралися. Тому ми маємо ставати розумними. Адже ми страшенно подуріли. Вибачте за таке слово, але я інакше це назвати не можу. І через цю дурість отам на сході вбивають наших хлопців.Бо для багатьох людей слово «священик» є авторитетним, але в народі водночас є вислів: «Тебе піп дурний хрестив».

Жінки розносили святе причастя. А сьогодні придумали, що жінка не має права навіть до чаші доторкнутися

 

"Жінки здавна служили в церкві. І одним із видів служіння диякониць було розносити причастя хворим. Я повторюю цю фразу: «Жінки розносили святе причастя!». А сьогодні придумали, що жінка не має права навіть до чаші доторкнутися. Що важливіше, чаша чи причастя, яке в ній є?".

 

Величезна кількість свят присвячена жінкам

 

"Якщо реально подивитися на святе писання і навіть на церковний рік – величезна кількість свят присвячена жінкам.

День матері, Свято жінок-мироносиць... Хто був біля Христа на Голгофі? Діва Марія, Марія Магдалина, жінки-мироносиці. І тільки один чоловік – хлопець Іван Богуслав. Все. То хто коло Христа були ближче?"

 

Коли говоримо про те, що Єва спокусила Адама – це страшна неправда

 

"Ще є одна неправда, яку іначать через банальне незнання мов і незнання змістів. Коли говоримо про те, що Єва спокусила Адама – це страшна неправда в тому розумінні буквальному. Тому що Адам сам спокусився – ніхто його не спокушав. Якби його Єва спокусила, а він був би непричетним, то він би не казав: «Господи, що ж це та жінка, яку ти дав мені, дала цей плід?». Значить, він був і не проти того плоду, насправді. Це важливо. Чому? Тому що сьогодні, і це, власне, притаманне, на жаль, Україні, ми жінку хочемо випхати кудись, на якусь периферію. А насправді, подивіться в церкву – хто в церкві? Жінки".

 

Чому у нашій церкві заходять чоловіки з одного входу, а жінки - з іншого?

 

"Наші жінки-українки - дуже файні, а гуцули – «гарячі». Ну, і як «гарячий» гуцул дивиться на файну гуцулку? Він же поряд молитися не зможе. Тому їх просто чемно розвели, мовляв, хоч під час служби постійте окремо…"

Церква Різдва Пресвятої Богородиці ж однією із найстаріших церков на Гуцульщині і за всі триста років свого існування ні разу не була зачинена, незважаючи на зміни влади, війни тощо.

Офіційною датою заснування церкви є 1719 рік – про це свідчить напис, схований під покрівлею над західним ганком. Існує переказ, що церкву було перенесено на пагорб із присілку Заріччя, з протилежного боку річки Чорний Черемош. З огляду на це, на сьогодні достеменно невідомо, чи 1719 рік є саме роком побудови церкви, чи роком перенесення її на теперішнє місцезнаходження.
Отець Іван Рибарук розповідає історію споруди:

"Храм побудований у 1660-х роках за рікою Дуже цікаво Господь завжди відповідає на запитання, які чітко ставляться з глибини серця. У нас виникло питання – де ж той храм стояв? Бо знали, що за рікою, але не знали, де. І того року в ранню весняну пору раптом з’явилися кола з трави на землі 3,5 моїх кроків в діаметрі, як трилисник (хрест). Цього року ми пішли подивилися – немає вже того хреста. Ми так зрозуміли, що нам показали місце, де церква стояла. Сюди церкву перенесли у 1719 році. Я думаю, що причиною перенесення була повінь. Кожні 40 років (плюс мінус 2-3 роки), як показує історія – є повінь. Тож церкву перенесли на цей пагорб. Він дуже сухий. Це – скеля. Я думаю – це є одна із причин, чому церква так гарно збережена. Це, я б сказав, така природня, фізична причина. Але головна причина, що церква за всі ці роки ніколи не була закритою".

Нині Іван Рибарук - активний учасник волонтерського руху з допомоги та підтримки українських бійців на сході України - до цієї роботи залучилися численні жителі краю.


Наталя Очкань
Теги: церква
КОМЕНТАРІ:
Авторизація

{{comment.comment_user_name}}
{{formatDate(comment.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment.comment_content}}
{{comment_2.comment_user_name}}
{{formatDate(comment_2.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment_2.comment_content}}
{{comment_3.comment_user_name}}
{{formatDate(comment_3.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment_3.comment_content}}