Завтра
Удень
Увечері
Поділитися новиною
  • Вконтакті
  • Однокласники

Полтава більш доступніа для чоловіків, ніж жінок та дітей, - результати моніторингу


22
22
22
22

Містами управляють переважно чоловіки. Міста проектують та будують здебільшого чоловіки ‒ здорові та молоді. І тільки молодим, здоровим чоловікам зручно у таких містах. Принаймні таке враження створюється від Полтави.

Серед численних проблем міста я озвучу проблему обмеження прав матерів із дітьми у міському просторі на основі перших результатів проекту «Полтава очима жінок», ініційованого ГО «Демократичний Альянс Жінок». Упродовж семи днів 10 мешканок міста, серед яких – мами дітей різного віку, здійснювали моніторинг Полтави на зручність, безпеку та комфорт, рухаючись за своїми звичними маршрутами.

Якщо мамі з дитячим візочком і пощастило самостійно вибратися із будинку, а надто з будинку, не обладнаного ліфтом та із захаращеною «візочною», пересування містом може перетворитися на долання полоси перешкод.

Порушення прав у сфері транспортних перевезень. У місті є цілі мікрорайони, куди не ходить транспорт, пристосований для маломобільних груп населення. Наприклад, мами з дитячими візочками, які проживають у мікрорайонах «Сади-2» та «Огнівка», вимушені брати таксі або йти пішки до найближчих зупинок Кільцевого маршруту, щоб дістатися до центру громадським транспортом.

ГАЗелі, що слугують для перевезення пасажирів містом, є сумним «винаходом» перевізників: з високим рівнем підлоги, з відсутністю елементарних занавісок, що хоча би трохи захищали від сонця пасажирів влітку, з водіями, які під час руху приймають оплату за проїзд та створюють таким чином небезпечні ситуації на дорозі. До речі, відповідно до листа Управління транспорту, рішенням №149 міськвиконкому від 05.08.2015 року затверджено нові умови конкурсу для перевізників, в яких передбачено вимогу щодо забезпечення ними роботи не менш як 25% транспортних засобів, пристосованих для перевезення маломобільних груп на початок 2016 року, з поступовим збільшенням кількості таких транспортних засобів не менш як до 30% на початок 2017 року,  35% – 2018. Залишається відкритим питання, який механізм контролю за перевізниками у частині реального дотримання цієї норми та чи існує вірогідність того, що під час конкурсу буде продемонстровано пристосованість транспортних засобів для маломобільних груп населення, а возити насправді наc будуть ті самі ГАЗелі чи «Богдани»?

Пішохідний простір не для пішоходів? Місто в уявленнях мам із дітьми є некомфортним та небезпечним. Учасниця проекту – мама дошкільняти, зазначає: «Коли звертаєш прицільну увагу на своє пересування містом, відчуваєш значний дискомфорт. Часто виникає відчуття небезпеки, тривоги. Помічаєш, наскільки місто є недружнім до пішоходів, до батьків і дітей. Склалося враження, що головні в місті – автомобілісти і торгаші».

Перешкоди створюють неправильно припарковані автівки, що часом повністю перекривають тротуар (фото 1). Малі архітектурні форми – літні майданчики кафе, торговельні кіоски та лотки – нерідко займають чи не всю пішохідну зону та перешкоджають пішоходам, а надто – батькам із дітьми, із дитячими візочками, людям з інвалідністю, літнім людям, які потребують супроводу (фото 2).

Тротуари містами нагадують полосу перешкод: ними важко проїхати з візочком, важко проїхати дитині на велосипеді чи самокаті. Навіть на перший погляд у комфортному центрі міста людині з інвалідністю, яка користується візком, не здолати зони для пішоходів.

Подекуди відсутні чи непомітні дорожні розмітки, навіть неподалік дитячих поліклінік (фото 3), що перетворює перетин проїзної частини на потенційну небезпеку для пішоходів, а надто, коли перехід без світлофорів позначено у місці з активним рухом автомобілів.

Дитячі майданчики: чи є там дітям місто? У місті мало зручних та безпечних дитячих майданчиків. Навіть відносно нові з них нечасто відповідають вимогам безпеки, наприклад, з віддаленим встановленням гойдалок. «Було б добре задіяти більше простору для майданчика і розділити його таким чином, щоб діти різного віку могли безпечно гратися у своїх вікових локаціях» – відзначає учасниця проекту.

Дискримінація приватним. У Полтаві фактично відсутні громадські вбиральні та, на відміну від інших міст Україні, міська влада не регулює вільний доступ до туалетів у закладах громадського харчування. І якщо працівники таких закладів відносно спокійно сприймають прохання скористатися туалетом (про це був сюжет-експеримент на Громадському ТБ), то з іншими установами все виглядає не надто оптимістично. Одна з учасниць проекту, відвідавши офіс надання послуг МТС на вул. Європейській (колишня Фрунзе), була неприємно здивована відсутністю туалету, яким вона попросила скористатися своїй дитині. У дитячій поліклініці, що на вул. Нікітченка, туалети незручні та занедбані, у них немає місця, щоб покласти сумку чи дитячі речі – відзначає учасниця проекту. У деяких школах Полтави туалети не обладнані індивідуальними кабінками та екранами, що є порушенням державних санітарних норм.

Дискримінація сходами. Полтава, на превеликий жаль, сумно «прославилася» інцидентом з оштрафованою жінкою з інвалідністю, яка встановила пандус за власний рахунок. Пандуси у місті, якщо і встановлені, то незручні або взагалі непридатні для використання, а часом навіть небезпечні (у такому разі вони навіть і пандусами не називаються, а заїздами). Якщо великі об’єкти будівництва підлягають хоча би мінімальній перевірці щодо дотримання будівельних норм, то побудова невеликих об’єктів фактично ніким не контролюється. Визначити, хто є їх забудовником та проектувальником фактично неможливо. Ось на цьому фото пандус з неприпустимо великим кутом нахилу (до речі, встановлений у центрі міста), взагалі впирається у сходи сусіднього магазину. До то того ж він майже цинічно перегороджується смітником, можливо через те, що працівники розуміють безкорисність цієї споруди (Фото 4).

Зрештою, материнство фактично перетворює життя молодої мами у місті (та не тільки її) на життя у гетто, обмежуючи її просторову мобільність через фізичну недоступність транспорту для пересування з дитячим візочком, через неможливість фізично зайти до різних об’єктів міської інфраструктури, через відсутність можливості погодувати чи переповити дитину в громадських місцях та вбиральнях.

Олена Стрельник

кандидатка соціологічних наук, ґендерна експертка,

координаторка проекту «Полтава очима жінок»

 

 

КОМЕНТАРІ:
Авторизація

{{comment.comment_user_name}}
{{formatDate(comment.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment.comment_content}}
{{comment_2.comment_user_name}}
{{formatDate(comment_2.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment_2.comment_content}}
{{comment_3.comment_user_name}}
{{formatDate(comment_3.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment_3.comment_content}}