Завтра
Удень
Увечері
Поділитися новиною
  • Вконтакті
  • Однокласники

Першу зарплату прокурор Полтавщини заробив в 13 років


19
19
19

 

Інтервю з прокурором   Полтавської області Сергієм Поповим     

  «Дитинство асоціюється із запахом паски»

Сергію Юрійовичу, чи можна уявити головного прокурора області на кухні в фартуху біля плити?

Можна, хоча й не так часто, як того хотілося б, - для цього в мене замало часу. Але якщо є можливість, я залюбки це роблю, можу навіть професійно приготувати страви. Принаймні, так мені здається. І не тільки мені.

Хто оцінювач Ваших кулінарних здібностей?

Це моя дружина, діти, близькі – їм подобається, особливо дружині. Можу побалувати їх українською кухнею, вмію зварити борщ, та й кавказька кухня мені під силу. Так склалося в житті, що я з 15 років поїхав навчатися до міста, мешкав на квартирі. Тому довелося самому про себе піклуватися, займатися домашнім господарством, в тому числі й готувати страви. І так цієї справи я вже не полишаю. Інколи навіть виникає бажання щось приготувати.

Тобто, кава в постіль для дружини – це для Вас елементарно?

Так, на свята – це вже як традиція.

А сам любите каву?

Не люблю, більше надаю перевагу чаю – причому зеленому або ж трав’яному.

Із запахом якої страви асоціюється у Вас дитинство?

Із запахом паски, хліба. Цей запах мене все життя супроводжує і нагадує родинний дім. Мої вже нині покійні бабуся та мама готували дуже смачні й духмяні паски. Коли я йшов зі школи (а двері в хаті були відчинені), то чув по запаху, що паска в моєму домі вже готова: вона пахла на всю вулицю. І нині, коли я під’їжджаю до родинної оселі моїх батьків, на мене накочується ностальгічна хвиля спогадів про це, і згадується оцей неймовірний запах.

А де Ваша мала батьківщина?

Це Савинці, селище міського типу Балаклійського району на Харківщині. Там я народився, там закінчив школу, там минули моє дитинство й юність.

 

«Тільки – но поселився в готель, як в кімнату стукають 3 міліціонери»

 

Кому Ви сьогодні вдячні за те, що формували Вас, як особистість?

Найперше – своїм батькам, які вже відійшли за межу. Мій тато був водієм, а мама – медичною сестрою. Вони давали багато настанов, але є головна, яку я несу із собою по життю. Тато казав: «Ти можеш бути ким завгодно за професією, але пам’ятай, що найголовніше при цьому – бути людиною».

Щодо професій, Ви  не відразу стали юристом?

Так, по закінченню 8-річки я мріяв вступити до Чернігівського юридичного технікуму, але, якщо відверто, мама з татом не відпустили. Мовляв, Харків ближче, всього за 80 кілометрів від нас, і ми зможемо приїхати до тебе проконтролювати, і ти завжди зможеш приїхати додому. А з Чернігова їздити набагато далі, тому залишайся тут. Закінчиш технікум, тоді підеш до інституту.

І Ви прислухалися до їхніх порад?

Так, я вступив до електромеханічного технікуму, далі працював на Харківському заводі «Електротяжмаш», потім була служба в лавах Радянської Армії, по завершенні якої - робота на військовому підприємстві радіомеханіком, опісля був наладчиком станків з числовим програмним управлінням Харківського об’єднання «Кондиціонер». І тільки потім вступив до Харківського юридичного інституту, закінчивши який, отримав розподілення на Херсонщину. Там уже з 1991 року починав свій трудовий шлях в органах прокуратури.

Як Ви потратили свою найпершу в житті зарплату?

Найпершу зарплату я заробив, коли мені було 13. Тоді я допомагав татові із слюсарними роботами в гаражі, де він працював на той час. Мені платили 2 крб 50 коп в день. І в першу зарплату, а вона в мене була карбованців 50, я купив собі курточку, ботинки і замовив собі пошити костюм світло – сірого кольору в школу. Практично уже тоді сам себе вдягнув.

А чи пам’ятаєте свій перший трудовий день в органах прокуратури?

Це було незабутнє бойове хрещення. Приїхав в район, куди мене направили на Херсонщину. Прийшов в готель, тільки – но поселився, як в кімнату стукають 3 міліціонери. «Ви Попов Сергій Юрійович?» - запитують мене. Думаю, з якого це приводу, адже тільки приїхав, ще не встиг нічого накоїти. А вони: збирайтеся, поїдемо на місце пригоди, у нас сталося вбивство. А в мене ні папки, ні відповідних бланків для роботи. Міліціонери пояснюють: прокурор у відпустці, виконувач обов’язків поїхав зі звітами – немає нікого. І ми поїхали. Довелося імпровізувати: за відсутності бланків протоколу огляду місця події та допиту свідків  від руки оформляв їх.

Вбивство розкрили?

Так, розкрили. А наступного дня була ще цікавіша історія. На ранок вийшов на роботу, коли це приїжджає виконувач обов’язків прокурора і говорить: «Як добре, що ти прийшов на роботу! Візьми ось наглядове провадження і йди підтримувати державне обвинувачення в суді». Кажу, так я ж його не бачив, а там серйозні справи, кілька статей Кримінального кодексу фігурують. Тобто, мені не дали часу на розкачку, як кажуть, відразу з вогню та в полум’я. І з того дня почалася моя трудова біографія в органах прокуратури.

 

«Найголовніше в роботі  – організувати її»

 

Сьогодні Ви очолюєте Полтавську обласну прокуратуру. Чи з усіма районними структурами вже встигли ознайомитися?

Не з усіма, але в більшості районних прокуратур я уже побував. Подивився на ситуацію з приміщеннями, як працюють співробітники. Враження з поїздок позитивні.

Які конкретні проблеми на новому робочому місці Ви вже визначили?

Проблеми не тільки в області, а скрізь по державі. Зараз спостерігається ріст рівня злочинності, в тому числі і в нашому регіоні. В Україні йде війна, і це також позначається на криміногенній ситуції. Це і транспортування зброї, і незаконне поводження з нею, і незаконні формування. Ці тенденції характерні для всіх регіонів України.

А які специфічні для Полтавщини?

Напрямок дії криміналітету тут інший, ніж в інших областях. Наприклад, на Херсонщині, де я працював до цього, на відміну від Полтавщини, немає незаконної врізки в магістральні трубопроводи нафти чи газового конденсату. Адже на території нашої області ведуть активні видобувні роботи.

Як вважаєте, що Вам уже вдалося зробити за короткий строк перебування на новій посаді?

Загалом – то збоку видніше, але як на мене, думаю, вдалося трішки зорганізувати і збалансувати колектив. Адже найголовніше – організувати роботу, а потім вже говорити про її ефективність.

Нині триває реформування прокуратури. Як відбувається це в нашій області?

У рамках реформування скоротили  уже 137 працівників, понад 400 пройшли тестування. Загалом на Полтавщині замість 31 районної прокуратури буде 5. Обласна змінить назву на регіональна.

 

З корупцією треба боротися всім разом

 

Яка Ваша позиція з приводу люстрації? Адже, з одного боку, прокуратура очиститься. А з іншого - через недосконалість законодавства втратимо чимало професіоналів.

Не можна говорити огульно, що працівники органів прокуратури застрягли в корупції, а ті, хто розповідають, що борються з нею, білі й пухнасті. Такого не буває.  Кожен із нас є частинкою суспільства, а всі ми - його відображенням. Якщо всіх звільнити і розрушити систему, то буде провалля. Якщо суспільство хоче, щоб працювали професіонали, а не дилетанти, то, на моє переконання, цього не повинно бути. Можливо, я кажу непопулярну річ. Але ж щоб підготувати працівника прокуратури, необхідно 8 років. Тому що 5 років він навчається, а щоб набув професійних навиків, треба ще як мінімум 3 роки, а то й 5. А щоб він став професіоналом з великої літери, потрібно усі 10-15 років.

Як  подолати корупцію, від кого це залежить?

Найперше, велика спокуса щодо поборів у людини, яка отримує зарплату набагато мізернішу, ніж її потреби. А загалом  боротьба з корупцією лежить не тільки в правоохоронній площині.  Якщо кожен із нас не усвідомить, що немає необхідності нести щедру «подяку» державному службовцю за виконану ним роботу, то вирішення цієї проблеми не зрушить з місця.  Адже в ній 2 сторони порушують закон: і той, хто дає, і той, хто бере. Тому якщо ніхто не буде цим займатися, чи буде мінімум таких випадків, тоді ми зможемо її побороти. На жаль, навіть найрозвиненіші країни світу корупцію повністю не побороли – вони її лише мінімізували. Час від часу, ми бачимо, виникають корупційні скандали і в Італії, і в Іспанії. і в Німеччині.

Але ж сама по собі свідомість навряд чи зміниться…

Звісно. Тому кожен на своєму місці повинен працювати над подоланням цього негативного явища. Скажімо, правоохоронці мають викривати корупціонерів, журналісти – доносити цю інформацію до суспільства і так далі.  На мій погляд, треба, щоб змінилося кілька поколінь. Адже не буває так, щоб перетворення відбулися за помахом палички, - для цього необхідно працювати, довго і наполегливо.

 

Далі буде: прокурор області про власну родину та претензії до себе, чому він цікавиться життям Сталіна.

 

  Тетяна Кружко

 

Теги: прокурор
КОМЕНТАРІ:
Авторизація

{{comment.comment_user_name}}
{{formatDate(comment.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment.comment_content}}
{{comment_2.comment_user_name}}
{{formatDate(comment_2.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment_2.comment_content}}
{{comment_3.comment_user_name}}
{{formatDate(comment_3.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment_3.comment_content}}