Завтра
Удень
Увечері
Поділитися новиною
  • Вконтакті
  • Однокласники

70-річний полтавський «гуру» фотографії отримав особливий подарунок та розповів про своє життя


06

Перед матчем «Ворскла» - «Динамо» Григорій Басс отримав особливий подарунок від полтавського клубу – іменну футболку з автографами гравців «зелено-білих». Після цього він розповів про своє «фотографічне» життя.

 

Під час матчів полтавської «Ворскли», а також інших подій життя міста працює велика кількість фотокореспондентів. Для когось із них фото є простим захопленням, а ось для інших – це частина життя.

Григорій Басс у свої 70 років залишається для більшості друзів та знайомих просто «Іллічем», якого цінують та шанують за відданість професії. Перед матчем «Ворскла» - «Динамо» один із найдосвідченіших фотографів Полтави отримав подарунок від полтавського клубу – іменну футболку з автографами гравців «зелено-білих».

 

«За словами Артема (Артем Лобанов - керівник прес-служби «Ворскли» - прим. автора) перший підпис на цій футболці поставив Йован Маркоскі, який нещодавно залишив команду, - розповів фотограф. – З нього фактично все й розпочалося. Далі вже всі інші до Артема у кабінет заходили та ставили свої підписи.

 

  • - Як ви розпочинали свій шлях у світ фотографії?
  • Це було дуже давно. Свій перший фотоапарат «Зеніт-3М» я придбав ще коли був офіцером. З ним я пройшов практично все життя, далі була плівкова техніка та «цифра».

Під час служби в угорському місті Солнок я фотографував змагання з водного полу, коли до нас приїздили радянські спортсмени. Чорно-біла плівка…десь у якомусь архіві кадри ті ще залишилися. З тих пір я завжди з фотоапаратом.

Мені пощастило побувати у Тбілісі, Москві, Мінську (щоправда без фотоапарата) та Кишиневі. Також побував у Виборзі, Волгограді,  Ленінграді та Казані.

 

  • - Як вас «занесло» у футбол?
  • Взагалі у спорт мене привів мотобол. Це був 1970 рік. Якраз тоді мене комісували, відправився на «гражданку». У 1971-1972 роках дуже добре виступав полтавський «Вимпел», тому тоді я просто «пропадав» на мототреці зі своїм «Зенітом». Футбол у нас тоді не так цінувався. Все змінилося з приходом Віктора Пожечевського до керма «Ворскли», після чого я приходжу постійно на стадіон.

Одного разу я приїхав у відпустку зі своїм «Зенітом». Прийшов на стадіон та почав «ловити» кадри Іванченка та Шарія. Через певний час захотілося фотографувати вже ближче.

Іван Шарій не міг декілька матчів забити всій 100-й м’яч, однак мені пощастило його закарбувати на своїй плівці.

 

  • - Скільки у вас за весь час фотоапаратів було?

 

  • Сім. «Зеніт-3М», два «Зеніт-TTL» (один з яких у одній зі студій у мене «увели»), «Київ-19», плівковi «Сanon» та «Minolta» та мій теперішній цифровий «Сanon», який тепер бережу.

 

  • - Що б ви хотіли побажати теперішній молоді, яка прагне пов’язати своє життя з фотографією?

 

  • В першу чергу не треба давати свою техніку у чужі руки по простій причині -  це «цифра», яка зараз коштує неймовірно великі кошти. По-друге, необхідно ловити моменти життя.  Все інше, включаючи досвід, неодмінно прийде, але з часом.

Олег Дубина (фото автора)
КОМЕНТАРІ:
Авторизація

{{comment.comment_user_name}}
{{formatDate(comment.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment.comment_content}}
{{comment_2.comment_user_name}}
{{formatDate(comment_2.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment_2.comment_content}}
{{comment_3.comment_user_name}}
{{formatDate(comment_3.comment_date,'ua-Ua','2017')}}
{{comment_3.comment_content}}